Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №910/13466/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Справа№ 910/13466/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026

у справі № 910/13466/25 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни

про стягнення заборгованості у розмірі 80 550,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 80 550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" вказує, що відповідачем не виконано своїх грошових зобов`язань за договором №131919-КС-006 про надання кредиту від 09.09.2024, у зв`язку з чим, у Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни виник борг з повернення тіла кредиту у розмірі 30 000,00 грн, борг зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 46 200,00 грн та борг зі сплати комісії у розмірі 4 350,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" борг з повернення тіла кредиту у розмірі 30 000,00 грн, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 46 200,00 грн, комісію за видачу кредиту у розмірі 4 350,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП Лещинська Валерія Анатоліївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/13466/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки відсутності в матеріалах справи жодних доказів існування правовідносин ТОВ «Бізнес Позика» з надавачем платіжних послуг чи учасником платіжної системи. Також, на її думку суд, не дослідив, що із банківської виписки, наданої АТ «Приватбанк» по рахунку відповідача, не вбачається, що перерахування коштів 09.09.2024 у розмірі 30 000,00 грн здійснювалось саме ТОВ «Бізнес Позика» та саме на виконання договору №131919-КС-006.

Скаржник також зауважує, що судом першої інстанції не досліджено, що договір, а також інформація щодо умов кредитування не містить реквізитів платіжної банківської карти відповідача, на яку, відповідно до умов договору, мали бути перераховані кредитні кошти.

Крім того, апелянт звертає увагу, що наданий позивачем самостійно виконаний розрахунок заборгованості про суму боргу за кредитним договором не є зведеним документом, не погоджений з відповідачем та не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами, але суд не надав належної оцінки. Апелянт вважає, що зазначений розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості саме у зазначеному розмірі.

Апелянт також зазначає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 46 200,00 грн не є співмірною сумі кредиту 30 000,00 грн перевищує залишок по тілу кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісті, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки нікчемності умови про комісію за відсутності переліку послуг, які нею охоплюються та неправомірності зарахування сплачених 1 650,00 грн у рахунок комісії.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 08.05.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

У відзиві відповідач наголосив на тому, наданий стороною позивача доказ перерахування кредитних коштів у вигляді інформаційної довідки від фінансового посередника кредитора ТОВ "ПрофітГід" повністю відповідає вищезазначеним вимогам.

Відповідач на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату за ним в рахунок погашення своєї заборгованості на загальну суму 6 150,00 грн. Також відповідач жодним чином не спростував факт здійснення ним оплати на користь кредитора. На думку позивача, відповідач, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, стосовно правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний виконувати взяті на себе за кредитним договором зобов`язання та повернути не лише тіло кредиту, а й сплатити проценти за ним.

Посилання відповідача на необгрунтованість розрахунку позивача ТОВ «Бізнем Позика» вважає безпідставним, оскільки відповідач не надав контррозрахунок, яким би зміг нівелювати позицію кредитора щодо відповідних фінансових нарахувань.

Позивач також зазначає, що добросовісно, у межах чинного законодавства, надав повну інформацію позичальнику про умови кредитування. Таким чином, твердження апелянта про наявність у нього статусу "слабкої сторони" вважає такими, що спрямовані виключно на уникнення виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу № 910/13466/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Кропивна Л.В., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №910/13466/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/13466/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026, у зв`язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В., справу № 910/13466/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/13466/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/13466/25 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

09.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лещинською Валерією Анатоліївною (позичальник) укладено договір №131919-КС-006 про надання кредиту (Електронна форма) (надалі - договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 09.09.2024 направлено Фізичній особі-підприємцю Лещинській Валерії Анатоліївні пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту №131919-КС-006.

09.09.2024 Фізична особа-підприємець Лещинська Валерія Анатоліївна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №131919-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Лещинській Валерії Анатоліївні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7553, на номер телефону НОМЕР_1 (який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів позовної заяви долучено зображення у форматі pdf паперових копій: анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) від 22.10.2025, яка містить інформацію щодо РНОКПП; дати народження; документа, що посвідчує особу; вид підприємницької діяльності; номер телефону, електронну пошту та інше, а також візуальної форми послідовності дій клієнта.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем Лещинською Валерією Анатоліївною було укладено договір №131919-КС-006 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

За умовами п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (надалі - Правила).

Строк, на який надається кредит: 24 тижні (п. 2.3 договору).

Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4 договору).

Згідно із п. 2.5 договору комісія за видачу кредиту: 6 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0%, вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі такої додаткової угоди до цього договору є відсутньою. Додаткові та/або супутні послуги за цим договором відсутні, оскільки кредитодавець не надає додаткові та/або супутні послуги та не вимагає надання/отримання додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб при отриманні позичальником кредиту. Тарифи за цим договором є незмінними впродовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою угодою.

Загальний розмір наданого кредиту: 30 000,00 грн (п. 2.6 договору).

Строк дії договору: до 24.02.2025 (п. 2.7 договору).

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 73 717,24 грн (п. 2.8 договору).

Загальні витрати за кредитом: 43 717,24 грн (п. 2.9 договору).

У пункті 2.10 договору вказано, що орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять цілих двадцять одна сота процентів. Застереження: наведені обчислення загальних витрат за кредитом, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого кредиту є репрезентативними та базуються на обраних позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до п.п. 2.11, 2.12 договору дата видачі кредиту 09.09.2024. Дата повернення кредиту 24.02.2025.

У пункті 2.13 договору зазначено, що мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.

За цим договором надається фінансова послуга з надання коштів та банківських металів у кредит (п. 2.14 договору).

У пункті 4.1 договору кредитодавець зобов`язався протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 договору.

За умовами п. 4.2 договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2 та додатку №1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

У разі, якщо погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2 та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору (п. 4.2.1 договору).

У пункті 4.2.2 договору сторони встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Із наведеного в даному пункті графіку вбачається, що протягом вересня-жовтня 2024 року позичальник сплачує комісію та проценти за користування кредитом, а погашення кредиту має відбуватись починаючи з листопада 2024 року і повним погашенням платежів по тілу кредита, комісії та процентів до 24.02.2025.

Згідно із п. 4.2.4 договору у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, зокрема врахувуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів. сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.

Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п. 4.2.1 та п. 10.2 цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, зазначеною в абзаці другому п. 2.4. цього договору (п. 10.1 договору).

У пункті 10.3 договору вказано, що позичальник зберігає можливість сплати відсотків за користування кредитом за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів та комісії шляхом сплати кредитодавцю платежу відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, передбаченого умовами п. 4.2.2 (Графік платежів) та додатку №1 цього договору у повному обсязі не пізніше 7 календарного дня після визначеного цим договором строку (позичальник зберігає можливість користуватися кредитом за зниженою процентною ставкою, якщо прострочення внесення позичальником платежу, передбаченого Графіком платежів не перевищує 7 календарних днів). У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Відповідно до пункту 10.4 договору позичальник підтвердив, що розуміє та надає згоду кредитодавцю, що застосування програми лояльності відповідно до п.п. 10.1, 10.2 цього договору починаючи з другого періоду внесення оплат залежить від того чи скористається він таким своїм правом (виконає умови для продовження можливості оплати відсотків за користування кредитом за Зниженою процентною ставкою). У разі отримання права на сплату процентів за користування кредитом за зниженою ставкою або втрати цієї можливості у зв`язку з несплатою за користування кредитом у встановлені строки, позичальник погоджується, що застосування зниженої та стандартної ставки в залежності від платіжної дисципліни позичальника є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим договором в залежності від дій позичальника чітко визначені домовленістю сторін. Усі умови застосування зниженої процентної ставки визначені цим договором та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів.

У пункті 10.5 договору позичальник також підтвердив, що розуміє та погоджується з тим, що у разі відмови від користування наданою йому програмою лояльності відповідно до п.п. 10.1, 10.2 розділу договору (не виконання умов для отримання можливості сплати відсотків за кредитом за зниженою процентною ставкою) до кредиту позичальника застосовуватиметься стандартна процентна ставка, що не є збільшенням процентної ставки за користування кредитом.

Згідно із п. 11.3.1 договору вказано, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" на сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями позивача, що відповідачем не виконано своїх грошових зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, у Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни виник борг з повернення тіла кредиту у розмірі 30 000,00 грн, борг зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 46 200,00 грн та борг зі сплати комісії у розмірі 4 350,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами першою та другою статі 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).

Зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договору, вбачається, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм Глави 71 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" є фінансовою установою, включеною до Державного реєстру фінансових установ за реєстраційним номером 13103600 з 06.04.2017, що підтверджується інформацією із офіційного веб-сайту Національного банку України за посиланням kis.bank.gov.ua.

Крім того, з метою належного підтвердження приналежності банківської картки № НОМЕР_2 позичальнику, а також отримання банківської виписки з підтвердженням вищевказаних операцій з зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, позивачем разом із позовною заявою, у відповідності ст.ст.80, 81 ГПК України було подано клопотання про витребування доказів. Дане клопотання було аргументоване неможливістю позивачем самостійно отримати такі докази, оскільки вони становлять банківську таємницю. Судом першої інстанції було задоволено клопотання про витребування доказів, та отримано відповідь від банку.

Відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №13466/25, на ім`я Лещинської Валерії Анатоліївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ).

Із наданої Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" виписки по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) за період з 09.09.2024 по 24.02.2025 вбачається, що 09.09.2024 на картку відповідача № НОМЕР_2 було перераховано кошти у розмірі 30 000,00 грн.

При цьому, видачу кредиту відповідачу здійснено позивачем через партнера - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід", з яким позивачем 04.11.2020 було укладено договір про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5.

Водночас колегія суддів зауважує, що ТОВ "Бізнес Позика" не здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам напряму зі своїх рахунків, а використовує для цього фінансових посередників, що обумовлено налагодженим процесом миттєвої видачі коштів позичальникам за онлайн-кредитуванням у великих масштабах. На підтвердження перерахування кредитних коштів позичальникам та зарахування платежів від позичальників за кредитними договорами ТОВ "Бізнес Позика" користується послугами посередників (постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері), які надають ТОВ "Бізнес Позика" відповідні довідки (довідки з платіжних систем).

Перерахування кредитних коштів за кредитними договорами ТОВ "Бізнес Позика" відповідними фінансовими посередниками відповідає положенням ст.6 та ст.9 ЗУ "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.9 ЗУ "Про електронну комерцію" сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.6 ЗУ "Про електронну комерцію" учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб`єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.

Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 30 000,00 грн. Докази повернення таких коштів відсутні в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, про що також свідчать матеріали справи, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит на умовах, встановлених у договорі, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача в розмірі 30 000,00 грн.

Наведене повністю спростовує доводи відповідача про неотримання нею кредитних коштів.

У відповідача, в свою чергу, виник обов`язок повернути кредит позивачу. Строк користування кредитом закінчився.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі встановлених обставин у справі, вбачється, що між сторонами виникли майново-господарського зобов`язання на підставі договору позики (кредиту).

За приписами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п.п. 2.12, 4.2.2 договору відповідач повинен повернути кредит до 24.02.2025 шляхом здійснення 9 платежів у визначені у Графіку терміни починаючи з 04.11.2024.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частини 2 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Доказів повернення отриманих від позивача в якості кредиту коштів у розмірі та строк, встановлені договором матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що Фізичною особою-підприємцем Лещинською Валерією Анатоліївною було порушено виконання своїх зобов`язань з повернення тіла кредиту та остання прострочила виконання свого грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика".

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни боргу у розмірі 30 000,00 грн підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Положеннями частин 1, 2, 3, статті 1056-1 Цивільного кодексу України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У пункті 2.4 договору сторони погодили, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4 договору).

За умовами п. 4.2 договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2 та додатку №1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.

Таким чином, розмір зниженої процентної ставки (п. 10.2 договору) не відрізняється від розміру стандартної процентної ставки (п. 2.4 договору).

У свою чергу розмір процентів за користування кредитом у розмірі 30 000,00 грн за один день складає 300,00 грн (30 000,00 грн х 0,01).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитом у період з 09.09.2024 по 24.02.2025 (тобто за 169 календарних днів). Таким чином, за користування кредитом у період з 09.09.2024 по 24.02.2025 Фізична особа-підприємець Лещинська Валерія Анатоліївна повинна сплатити проценти у розмірі 50 700,00 грн (300,00 грн х 169 календарних днів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 вказала, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідно до пунктів кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти за користування кредитом у розмірі 50 700,00 грн в межах строку дії договору (п. 2.7 Договору) та в межах погодженого сторонами строку користування кредитними коштами (п. 2.12 договору) - до 24.02.2025, що відображено у розрахунку заборгованості.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач нарахував відповідачу проценти по 24.02.2025, що свідчить про те, що позивач не нараховує проценти за період, який перевищує строк кредитування.

Як стверджує позивач та підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) за період з 09.09.2024 по 24.02.2025, 23.09.2024 (у визначену Графіком дату першого платежу) Фізичною особою-підприємцем Лещинською Валерією Анатоліївною було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" кошти у розмірі 6 150,00 грн (у розмірі, визначеному Графіком) в якості сплати процентів у розмірі 4 500,00 грн та комісії у розмірі 1 650,00 грн.

В іншій частині доказів сплати процентів за користування кредитними коштами (50 700,00 грн - 4 500,00 грн = 46 200,00 грн) матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що в Графіку платежів вказано загальний розмір процентів в меншому розмірі (37 717,24 грн), ніж розраховано судом та позивачем, однак в Графіку платежів здійснювався розрахунок процентів за кожен день користування кредитом виходячи із належного виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту. Відтак, якби відповідач починаючи з 04.11.2024 виконувала свої зобов`язання з повернення кредиту частинами, то відповідно зменшувалось би тіло кредиту і зменшувався б розмір процентів за користування кредитом (який вираховується від розміру кредитних коштів, якими користується позичальник).

Стосовно доводів Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни про неспівмірність розміру процентів сумі кредиту, який перевищує залишок по тілу кредиту, що, на думку відповідача, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків діє на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, колегія суддів зазначає таке.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що Фізична особа-підприємець Лещинська Валерія Анатоліївна ознайомилась з офертою та прийняла її умови, акцептувала умови оферти шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-7553. Після укладання договору, позивач направив (розмістив) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування направлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв`язку з відповідачем.

У подальшому в особистому кабінеті клієнта було розміщено підписаний договір та Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступі.

Доказів звернення відповідача до укладення кредитного договору до ТОВ "Бізнес Позика" із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, матеріали справи не містять.

Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п. 5.1.2 договору) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, відповідачка користувалась коштами позивача, до ТОВ "Бізнес Позика" із відповідною заявою не зверталась.

За змістом статей 6, 626, 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відтак, відповідач знала (повинна була знати) умови підписаного нею договору та його Правила, і в разі незгоди із зазначенням його в якості сторони договору як фізичної особи-підприємця могла відмовитися від його підписання, висловити свої заперечення, не користуватися наданими коштами. Однак, відповідачем не надано таких доказів суду.

Враховуючи наведені положення законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, відповідач погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, Фізична особа-підприємець Лещинська Валерія Анатоліївна засвідчила, що погодилась на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.

Судом не встановлено підстав вважати текст договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману позичальника, зокрема в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни боргу зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 46 200,00 грн є обґрунтованою та правомірною.

Крім того, як вбачається з п. 2.5 договору, сторонами було погоджено, що за видачу кредиту сплачується комісія у розмірі 6 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на Закони України "Про споживче кредитування" та "Про захист прав споживачів" при обґрунтуванні нікчемності умови договору про встановлення комісії за видачу кредиту, з огляду на наступне.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 1 цього Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів").

У пункті 2.13 договору зазначено, що мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.

Отже, спірні правовідносини не підпадають під регулювання Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак і підстави для визнання нікчемною умови договору, якою встановлено комісію за видачу кредиту, з наведених відповідачем підстав відсутні.

Як зазначалось вище, 23.09.2024 (у визначену Графіком дату першого платежу) Фізичною особою-підприємцем Лещинською Валерією Анатоліївною було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" кошти у розмірі 6 150,00 грн (у розмірі, визначеному Графіком) в якості сплати процентів у розмірі 4 500,00 грн та комісії у розмірі 1 650,00 грн.

Доказів сплати комісії в іншій частині (6 000,00 грн - 1 650,00 грн = 4 350,00 грн) матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Враховуючи умови договору щодо обов`язку відповідача сплатити комісію саме за надання кредиту в сумі 6 000,00 грн, а не його обслуговування, та часткову сплачу відповідачем комісії у розмірі 1 650,00 грн, суд дійшов обгрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" комісії у розмірі 4 350,00 грн також підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про зменшення розміру процентів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Натомість у даній справі позивачем не заявлялась до стягнення з відповідача неустойка.

При цьому, під час вирішення клопотання відповідача про зменшення процентів суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки у вказаній справі касаційний суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки, штрафу і процентів річних за час затримки виконання грошового зобов`язання, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Натомість, у даній справі позивачем стягуються проценти за користування кредитом на підставі ст.ст 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем відповідачу в межах даного спору не здійснювалося. Отже, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновки не релевантні до спірних правовідносин.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" підлягають задоволенню повністю.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/13466/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/13466/25 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лещинської Валерії Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/13466/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/13466/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4.Матеріали справи №910/13466/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім