Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №914/66/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/66/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV” від

02.05.2026 (вх.№ЗАГС 01-05/1338/26 від 04.05.2025)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 (повний текст

ухвали складено 27.04.2026, суддя Коссак С.М.)

у справі № 914/66/26

за позовом: Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV” (надалі- ПП “АВЕРС-

LVIV”), м. Львів

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Львівоблнерго” (надалі-

ПрАТ “Львівоблнерго”), м. Львів

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична

компанія Укренерго” ( надалі- ПрАТ “НЕК “Укренерго”), м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг (надалі- НКРЕКП), м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд державного майна України (надалі- ФДМ України), м. Київ

про: визнання договорів укладеними,

з участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Гавенко О.Б., Рібун Р.В.;

від відповідача-2 (в режимі відеоконференції): Остапенко С.Л.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ПП “АВЕРС-LVIV” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПрАТ “Львівоблнерго” та до ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” про визнання договорів укладеними, а саме: у разі встановлення судом факту приєднання електроустановок позивача до мереж системи розподілу відповідача-1: визнати укладеним з 01 січня 2026 року між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до ПРРЕЕ) у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви; у разі встановлення судом факту безпосереднього приєднання електроустановок позивача до системи передачі відповідача-2: визнати укладеними з 01 січня 2026 року між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» наступні договори на основі Типових форм: 2.1. договір споживача про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі) із дозволеною потужністю 80 МВт на рівні напруги 110 кВ у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви; 2.2. договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (додаток 5 до Кодексу системи передачі), оскільки згідно з пунктами 1.3 та 6.2 глави 6 розділу ХІ Кодексу систем передачі діяльність споживача на ринку без такого договору не допускається, у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви. Вказати в резолютивній частині рішення, що днем укладення цього договору є 01.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між магістральними мережами системи передачі та обладнання ПП “АВЕРС-LVIV” фактично утворилася «дірка» в управлінні мережами завдовжки близько 7 км. З одного боку НЕК «Укренерго» відмовляє в укладенні прямих договорів, стверджуючи, що об`єкт приєднаний до мереж ПрАТ «Львівобленерго». З іншого боку ПрАТ «Львівобленерго» офіційно заперечує свою відповідальність за перші 6,33 км лінії від ПС «Південна» до опори № 44, хоча ця ділянка є єдиним фізичним шляхом заживлення нашої підстанції ПС «Львів-12» та виробничих приміщень. Таким чином, склалася ситуація, де жоден із операторів не визнає себе відповідальним за ділянку мережі, до якої безпосередньо підключений позивач, хоча ПП “АВЕРС-LVIV” є власником цієї лінії електропередач та підстанції, що створює стан повної правової невизначеності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2026 залучено до участі у справі третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд державного майна України.

06.02.2026 ПрАТ «Львівобленерго» через систему «Електронний суд» подало до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив залишити без розгляду позовну заяву ПП “АВЕРС-LVIV” у частині вимог до ПрАТ «Львівобленерго».

Заява обгрунтована тим, що у провадженні Господарського суду Львівської області вже є справа № 914/68/25 (суддя Мазовіта А. Б.) зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, де ПП "АВЕРС-LVIV" просить суд визнати укладеним договір із аналогічною потужністю, дозволеної до використання в обсязі 80 МВт, яка наведена у прохальній частині позовної заяви у цій справі.

24.03.2026 представник ПП “АВЕРС-LVIV” через систему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції заяву про застосування заходів процесуального примусу, в якій заявник просив визнати дії ПрАТ «Львівобленерго» щодо відмови у наданні відповідей на питання №1 та № 4, викладені у заяві свідка від 04.03.2026 такими, що свідчать про ухилення від виконання обов`язків, покладених судом; застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 135 ГПК України за зловживання процесуальними правами та ухилення від виконання вимог ухвали суду від 12.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/66/26 (суддя С.М. Коссак) позов ПП АВЕРС-LVIV в частині вимоги до відповідача-1 ПрАТ «Львівоблнерго» щодо визнання укладеним з 01 січня 2026 року між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до ПРРЕЕ) залишено без розгляду. Відмовлено у задоволені заяви про застосування до відповідача-1 ПрАТ «Львівобленерго» заходу процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 135 ГПК України за зловживання процесуальними правами та ухилення від виконання вимог ухвали суду від 12.02.2026. Продовжено розгляд справи щодо вимоги Приватного підприємства АВЕРС-LVIV» до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго».

При постановленні ухвали суд дійшов висновку, що підстави позовів правового обгрунтування необхідності укладення договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору у справах №914/68/25 та №914/66/26 однакові, містять однаковий об`єкт споживача - єдиний майновий комплекс з сумарною потужністю 80 МВт та точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ «Львів-Південна» з використанням проектної потужності ПС "Львів-12". Відтак, суд зазначив, що наявні всі підстави для задоволення клопотання відповідача-1 ПрАТ «Львівобленерго» про залишення позову без розгляду.

Водночас, суд критично оцінив доводи позивача стосовно застосування заходів процесуального примусу, зазначивши, що відповідач-1 скористався своїм процесуальним правом на неподання відповідей на ті питання, які, на його думку, не мають значення для справи і не складають предмет доказування у справі та дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів процесуального примусу до відповідача-1.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПП “АВЕРС-LVIV” звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у даній справі в частині залишення без розгляду позову ПП “АВЕРС-LVIV” до ПрАТ «Львівобленерго». Матеріали справи № 914/66/26 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду справи по суті.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у справі № 914/68/25 склад сторін обмежувався позивачем та лише одним відповідачем ПрАТ «Львівобленерго». Натомість, у даній справі № 914/66/26 позивач пред`явив альтернативні та взаємопов`язані вимоги до двох співвідповідачів: ПрАТ «Львівобленерго» та ПрАТ «НЕК «Укренерго». Зазначає, що підставою позову у справі № 914/68/25 була незгода сторони щодо умов договору на 2025 рік. Натомість, підставою у даній справі № 914/66/26 є нові обставини, що виникли наприкінці 2025 року: направлення нового повідомлення про припинення договору з 01.01.2026, нові відмови обох операторів, що підтвердили існування «управлінського вакууму» на 6,33 км мережі, а також застосування практики Суду ЄС (C-31/18) щодо прямого доступу до системи передачі. Ототожнення судом правовідносин за різні звітні періоди (2025 та 2026 роки) є грубим порушенням зобов`язального права. Скаржник наголошує, що предметом спору є встановлення договірних відносин щодо конкретних точок, маркованих відповідними ЕІС-кодами. У справах № 914/68/25 та № 914/66/26 фігурують абсолютно різні ЕІС-коди, що доводить абсолютну нетотожність об`єктів договірного регулювання і, відповідно, нетотожність предмета позову. Зокрема, у справі № 914/66/26 йдеться про ЕІС-код: 62Z3311523254938, в той час, як у справі № 914/68/25 йшлося про ЕІС-коди: 6221618274199147 та 62Z5348854775654.

Окрім того, при постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції порушено стадійність господарського процесу, а саме, згідно з ч. 2 ст. 185 ГПК України, ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути постановлена судом виключно за результатами підготовчого засідання. Тобто, суд мав право приймати такі підсумкові процесуальні рішення лише після того, як повноцінно виконає всі завдання підготовчого провадження (ст. 177 ГПК України) та вичерпає стадію, відведену позивачу для уточнення чи зміни позовних вимог.

ПрАТ «Львівобленерго» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає, що скаржником не доведено у чому полягає неповнота чи неправильність встановлених судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали обставин, які мають значення для справи та неправильне дослідження чи оцінка доказів. На переконання відповідача-1, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції правильно встановив однаковість сторін у справах № 914/68/25 та № 914/66/26, якими є: позивач – ПП "АВЕРС-LVIV" та відповідач-1 – ПрАТ "Львівобленерго", а тому дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду не всього позову, а лише у частині вимоги до відповідача-1 ПрАТ "Львівобленерго", вказавши при цьому, що залишення позовної заяви без розгляду в цій частині не перешкоджає розгляду позову в іншій його частині, тобто, щодо вимоги ПП "АВЕРС-LVIV" до відповідача-2, яким є НЕК «Укренерго». Стверджує, що підстави позовів у справах № 914/68/25 та № 914/66/26 є однаковими, містять однаковий об`єкт споживача - єдиний майновий комплекс з сумарною потужністю 80 МВт та точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ "Львів-Південна" з використанням проектної потужності ПС "Львів-12". Зауважує, на обґрунтування підстав позову у справі № 914/66/26 ПП "АВЕРС-LVIV" додає ті самі документи та відповіді на адвокатські запити, які вже подавалися у справі № 914/68/25. Крім того, у обох редакціях договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергію нема жодних різних "часових" меж і у кожній справі ПП "АВЕРС-LVIV" просить господарський суд визнати укладеним договір із безстроковою дією. Також відповідач-1 зазначає, що, постановивши оскаржувану ухвалу за результатами підготовчого засідання, яке було призначено на 23.04.2026, суд першої інстанції дотримався норм процесуального права, вчинивши цю дію на відповідній стадії господарського процесу. Просить звлишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

ПрАТ “НЕК “Укренерго” у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи, наведені скаржником, необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції встановлено однаковість сторін у спорі у справах №914/68/25 та №914/66/26. Залучення у справі №914/66/26 у якості відповідача-2 НЕК «Укренерго» до якого пред`явлено самостійні позовні вимоги автоматично не свідчить про відсутність тотожності сторін спору. Аргументи скаржника (позивача) щодо визначення часу чинності договору є безпідставні, оскільки у випадку укладення договору, як вказано у його змісті, він визнається продовженим на той же строк. Посилання скаржника на направлення нового повідомлення про припинення договору з 01.01.2026 не заслуговує на увагу, адже припинити договір, який не є укладеним неможливо. Просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги ПП «АВЕРС-LVIV» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/66/26.

Треті особи не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

12.06.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву вх. № 1-11.06.26 (вх. № ЗАГС 01-04/5010/26 від 12.06.2026) з процесуальних питань (щодо ідентифікації об`єктів спору за EIC кодами та повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства), в якій заявник, зокрема, просить повідомити Секретаріат Енергетичного Співтовариства про розгляд справи № 914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства. Просить звернутися до Секретаріату Енергетичного Співтовариства за консультативним висновком (інтерперетаційними вказівками) щодо тлумачення положень Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944, як актів законодавства Енергетичного Співтовариства у контексті обставин даної справи, з переліком питань, викладених у даній заяві.

Заява обгрунтована тим, що предметом розгляду у цій справі є право споживача (який володіє власною лінією 110 кВ, котра підключена безпосередньо до системи передачі «Укренерго») на прямий недискримінаційний доступ до системи передачі та вільний вибір оператора. На переконання заявника, правильне вирішення цього спору безпосередньо залежить від офіційного тлумачення положень Директиви 2009/72/ЄС та Директиви (ЄС) 2019/944, які є частиною правової бази Енергетичного Співтовариства та імплементація якої

є законодавчо визначеною метою Закону України «Про ринок електричної енергії».

В судовому засіданні 23.06.2026 представник позивача (скаржника) підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та просив задовольнити вимоги, викладені у заяві щодо повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про розгляд справи № 914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства.

Представниики відповідача-1 та відповідача-2 заперечили щодо повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про розгляд справи № 914/66/26 та просили залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні 23.06.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав розгляд справи на 30.06.2026.

В судове засідання 30.06.2026 з`явились представники відповідача-1 та відповідача-2. Позивач та треті особи не забезпечили участі уповноважених представників в судове засідання.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви, поданої представником ПП «АВЕРС-LVIV» про звернення до Секретаріату Енергетичного Співтовариства за консультативним висновком (інтерперетаційними вказівками) щодо тлумачення положень Директиви 2009/72/ЄС та/або Директиви (ЄС) 2019/944, як актів законодавства Енергетичного Співтовариства, у контексті обставин даної справи, враховуючи таке.

Вимоги заявника наведені у зазначеній заяві, зводяться до необхідності отримання від Секретаріату Енергетичного Співтовариства висновку щодо тлумачення Закону України "Про ринок енергетичної енергії" на відповідність норм національного права України актам законодавства Європейського Союзу (ЄС) та іншим нормам національного законодавства України. Водночас в межах справи № 914/66/26 переглядається ухвала Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 в частині залишення без розгляду позову ПП “АВЕРС-LVIV” до ПрАТ «Львівобленерго», тобто предметом оскарження є ухвала з процесуальних питань. Відтак, колегія суддів не вбачає правових підстав для повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про розгляд справи № 914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства, в межах перегляду ухвали щодо правильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

З урахуванням строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбаченого ч. 2 ст. 273 ГПК України, а також того, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності позивача та третіх осіб.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

До основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, належать верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 ГПК).

Частиною 1 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З аналізу положень зазначеної норми вбачається, що для залишення позову без розгляду за вказаних підстав необхідна одночасна наявність наступних умов: наявність провадження з аналогічного спору в цьому або іншому суді; спір між тими самими сторонами; спір про той самий предмет; спір з тих самих підстав.

Наявність всіх вищевказаних ознак тотожності спорів тягне за собою наслідки у вигляді залишення позову без розгляду.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Як зазначалось вище, ПП “АВЕРС-LVIV” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ПрАТ “Львівоблнерго” та до ПрАТ “НЕК “Укренерго” про визнання договорів укладеними, а саме: у разі встановлення судом факту приєднання електроустановок позивача до мереж системи розподілу відповідача-1: визнати укладеним з 01 січня 2026 року між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до ПРРЕЕ) у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви; у разі встановлення судом факту безпосереднього приєднання електроустановок позивача до системи передачі відповідача-2: визнати укладеними з 01 січня 2026 року між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» наступні договори на основі Типових форм: 2.1. договір споживача про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі) із дозволеною потужністю 80 МВт на рівні напруги 110 кВ у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви; 2.2. договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (додаток 5 до Кодексу системи передачі), оскільки згідно з пунктами 1.3 та 6.2 глави 6 розділу ХІ Кодексу систем передачі діяльність споживача на ринку без такого договору не допускається, у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви. Вказати в резолютивній частині рішення, що днем укладення цього договору є 01.01.2026.

Даний позов обгрунтовано, тим, що між магістральними мережами системи передачі та обладнання ПП “АВЕРС-LVIV” фактично утворилася «дірка» в управлінні мережами завдовжки близько 7 км. З одного боку НЕК «Укренерго» відмовляє в укладенні прямих договорів, стверджуючи, що об`єкт приєднаний до мереж ПрАТ «Львівобленерго». З іншого боку ПрАТ «Львівобленерго» офіційно заперечує свою відповідальність за перші 6,33 км лінії від ПС «Південна» до опори № 44, хоча ця ділянка є єдиним фізичним шляхом заживлення підстанції ПС «Львів-12» та виробничих приміщень.

Отже, склалася ситуація, де жоден із операторів не визнає себе відповідальним за ділянку мережі, до якої безпосередньо підключений позивач, хоча ПП “АВЕРС-LVIV” є власником цієї лінії електропередач та підстанції, що створює стан повної правової невизначеності.

ПрАТ «Львівобленерго» через систему «Електронний суд» подало до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив залишити без розгляду позовну заяву ПП “АВЕРС-LVIV” у частині вимог до ПрАТ «Львівобленерго», зазначивши, що у провадженні Господарського суду Львівської області вже є справа №914/68/25 (суддя Мазовіта А. Б.) зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, де ПП "АВЕРС-LVIV" просить суд визнати укладеним договір із аналогічною потужністю, дозволеної до використання в обсязі 80 МВт, яка наведена у прохальній частині позовної заяви у цій справі.

З Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала інша справа № 914/68/25 за позовом ПП “АВЕРС-LVIV” до ПрАТ “Львівобленерго” про визнання укладеним з 01.01.2025 між ПП “АВЕРС-LVIV” та ПрАТ “Львівобленерго” договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у редакції запропонованій позивачем. Отже, у справі № 914/68/25 склад сторін обмежувався позивачем та лише одним відповідачем - ПрАТ «Львівобленерго». Натомість, у даній справі № 914/66/26 позивач пред`явив альтернативні та взаємопов`язані вимоги до двох співвідповідачів: ПрАТ «Львівобленерго» та ПрАТ «НЕК «Укренерго».

ПрАТ «НЕК «Укренерго» взагалі не було учасником у справі № 914/68/25, що повністю виключає тотожність суб`єктного складу та предмета спору.

Позивач у справі № 914/66/26 доводить, що об`єкти електроенергетики та точки обліку безальтернативно ідентифікуються за унікальними ЕІС-кодами. У цій справі вимоги заявлено щодо абсолютно інших точок вимірювання на рівні напруги 110 кВ з відмінними ЕІС-кодами, предмети обох спорів є матеріально та юридично різними. Заявлення альтернативних вимог щодо живлення підстанції, є єдиним легітимним та ефективним способом захисту права власності.

Позивач зазначає, що ключовою особливістю справи № 914/66/26, що докорінно відрізняє її від справи № 914/68/25, є необхідність ідентифікації самого системного оператора (ПрАТ «Львівобленерго» чи ПрАТ «НЕК «Укренерго») та визначення виду договірних відносин чи це має бути договір розподілу, чи пакет договорів із передачі та диспетчерського управління.

Підставою позову у справі № 914/68/25 є порушення ОСР порядку визначення дозволеної потужності для існуючої електроустановки в межах чинної системи розподілу. Підставою позову у справі № 914/66/26 є виявлена позивачем правова та технічна невизначеність («управлінська дірка») щодо ділянки мережі 6,33 км, за яку жоден із операторів (ні ЛОЕ, ні Укренерго) не визнає відповідальності.

Підстави позову складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З наведедного вбачається, що у справі № 914/66/26 основним є усунення правової невизначеності та встановлення того, хто саме є належним оператором (розподілу чи передачі) на належній на праві власності ПП «АВЕРС-LVIV» ділянці мережі.

Відтак, справа № 914/66/26 відрізняється від справи № 914/68/25, де статус ПрАТ «Львівобленерго» як оператора вважався безальтернативним.

З наведеного вбачається, що заявлення альтернативних вимог до двох співвідповідачів у справі № 914/66/26 зумовлене станом правової невизначеності та технічною неврегульованістю меж відповідальності між самими операторами, встановлення того, хто саме є належним оператором (розподілу чи передачі) на спірній ділянці мережі. Водночас, у справі № 914/68/25, де статус ПрАТ «Львівобленерго» як оператора вважався безальтернативним, а спір стосувався визначення істотних умов договору (фіксації дозволеної потужності об`єкта).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про однаковість сторін у справах № 914/68/25 та 914/66/26 та тотожність предмета спору, і як наслідок відсутність правових підстав про залишення позову ПП АВЕРС-LVIV в частині вимоги до відповідача-1 ПрАТ «Львівоблнерго» щодо визнання укладеним з 01 січня 2026 року між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до ПРРЕЕ) з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України без розгляду .

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 в частині залишення без розгляду позову Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV” до Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” та направлення справи № 914/66/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на те, що в цьому випадку справа направляється до місцевого господарського суду для продовження розгляду, розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись, ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

у х в а л и в:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV” задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/66/26 в частині залишення без розгляду позову Приватного підприємства “АВЕРС-LVIV” до Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” - скасувати.

3. Справу № 914/66/26 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

4. Розподіл судових витрат здійснити Господарському суду Львівської області після розгляду справи по суті.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук