Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №914/3792/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3792/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Степанюк НЛ.

суддів Іванчук С.В.

Міліціанова Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» (вх.№01-05/1565/26 від 19.05.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2026 (повний текст рішення складено 27.04.2026, суддя Коссак С.М.)

у справі № 914/3792/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА»

про стягнення заборгованості у розмірі 309 827,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Фізична особа-підприємець Гозда Михайло Данилович звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» про стягнення 309 827,29 грн заборгованості, з якої: 292 291,00 грн – основний борг, 9733,45 грн - інфляційні втрати, 7802,84 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 березня 2025 року між ФОП Гозда М.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» укладено договір №22 про надання транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21.03.2025 року.

Рішенням місцевого господарського суду від 16.04.2026 у справі №914/3792/25 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» на користь Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича 172 292,00 грн - основного боргу, 5633,46 грн - 3% річних, 12 013,70 грн - інфляційних витрат, 2 849,08 грн судового збору та 21 456,69 грн - адвокатських витрат. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» 12 623,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем та відповідачем місцевий суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2026 року позов задоволено частково, дослідивши наявні обставини справи, подані сторонами докази, оцінивши їх, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 21 456,99 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу відповідача покладаються на позивача пропорційністю розміру задоволених позовних вимог з урахуванням пропорції відмовлених позовних вимог, у сумі 12 623 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи

Доводи апелянта щодо рішення від 16.04.2026 в частині стягненні витрат на професійну правничу допомогу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2026 та прийняти нове рішенням, яким скасувати рішення місцевого суду частково, та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в Фізичній особі-підприємцю Гозді Михайлу Даниловичу у задоволенні його вимог про стягнення адвокатських витрат; в іншій частині рішення місцевого господарського суду від 16.04.2026 - залишити без змін.

Апелянт зазначає, що позивачем на підтвердження повноважень адвоката долучено ордер на надання правничої допомоги зі змісту якого вбачається, що у цій справі адвокат Лапчак І.Я надає ФОП Гозда М.Д, правову допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги № б/н 10.03.2025. Таким чином, скаржник зазначає, що наданий позивачем ордер на надання правничої допомоги серії АО №1098554 від 2.08.2025 не має відношення до Договору про представництво та надання правової допомоги №б/н від 01.05.2025 який міститься в матеріалах справи. Наданий Договір про представництво та надання правової допомоги №б/н від 01.05.2025 не може бути підставою для стягнення витрат, оскільки на його виконання ордер не видавався.

Таким чином, апелянт вважає, що витрати на правничу допомогу є недоведеними, а документи- суперечливими один одному, що є підставою для повної відмови у задоволенні заяви про стягнення адвокатських витрат.

Окрім вищезазначеного, скаржник посилається також на відсутність та ненадання позивачем жодних інших документів, які би підтверджували вартість наданих адвокатських послуг, зокрема: доказів щодо обсягу наданих послуг; доказів щодо вартості наданих послуг; жодних розрахункових документів які б свідчили про реальність понесених витрат та факт оплати цих послуг.

Від позивача відзиву на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходило.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

На розгляд Західного апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2026 у справі 914/3792/25.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 справу №914/3792/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л. - головуючий суддя, члени колегії судді Міліціанов Р.В., Іванчук С.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» на рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2026, ухвалено здійснювати розгляд даної справи в порядку письмового провадження без виклику сторін справи.

Встановлені обставини справи

Між позивачем - ФОП Гозда Михайлом Даниловичем та адвокатом Лапчак Ігорем Ярославовичем укладено договір про представництво та надання правової допомоги від 01 травня 2025 року, відповідно д якого за надання юридичних послуг клієнт зобов”язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 35 000,00грн. Позовну заяву з документами підготовлено та подано до суду адвокатом Лапчак Ігорем Ярославовичем, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги у господарському суді Львівської області.

Відповідач зазначає у поданому відзиві на позовну заяву, що 26 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» та Адвокатським бюро «ІГОР МЕЛЬНИК та ПАРТНЕРИ» укладено Договір № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого та Додаткової угоди № 1 від 26.12.2025р. до Договору № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025р. в ході представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: вивчення матеріалів справи, надання усних консультацій, аналіз судової практики, підготовка відзиву на позовну заяву, заперечень, участь у разі необхідності в судових засіданнях в суді першої інстанції, підготовка клопотання про зменшення розміру витрат, понесених позивачем, тощо.

Згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 26.12.2025р. до Договору № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025р. вищенаведена правова допомога в суді першої інстанції становить фіксовану суму у розмірі 20 000,00 гривень. Доказами попередньо понесених витрат на професійну правничу допомогу є: Договір № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025 р., Додаткова угода № 1 від 26.12.2025р. до Договору № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025р., Рахунок № 1-29/12/25 від 29.12.2025р. та платіжна інструкція № 9A83- E4A6-78HA-9C6C від 29.12.2025 про оплату вказаних послуг.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким

Згідно із вимогами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У апеляційній скарзі апелянт стверджує про те, що наданий позивачем ордер на надання правничої допомоги серії АО №1098554 від 21.08.2025 на підставі якого адвокат позивача представляв його інтереси не має відношення до Договору про представництво та надання правової допомоги № б/н від 01.05.2025 який міститься в матеріалах справи. Також апелянт зазначає те, що окрім вказаного ордеру та Договору, який не має на його думку відношення до даного ордеру, позивач не надав жодних інших документів, які би підтверджували вартість наданих адвокатських послуг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у свої постанові від 06.03.2019 по справі 922/1163/18 вказав, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплат гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу “pacta sunt servanda” та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта про те, що позивач не надав жодних інших документів, які б підтверджували вартість наданих адвокатських послуг, як безпідставні з урахуванням наступного.

Відповідно до частини другої та частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Отже, положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють вичерпного переліку документів, якими має підтверджуватися вартість професійної правничої допомоги, а вимагають подання належних доказів, що дають змогу встановити обсяг наданих послуг та їх вартість відмовідно до умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, у якій зазначено, що для розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд оцінює договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, а також докази, які підтверджують обсяг наданих послуг і їх вартість; закон не вимагає подання будь-яких інших спеціальних документів понад ті, що передбачені статтею 126 Господарського процесуального кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено Договір про представництво та надання правової допомоги від 01.05.2025 року укладеного між ФОП Гозда Михайлом Даниловичем та адвокатом Лапчаком Ігорем Ярославовичем предметом якого є представництво інтересів клієнта та надання йому професійної правничої допомоги. Крім того, в тексті договору від 01.05.2025 зазначено суть справи – стягнення з ТОВ «Моя Транслогістика» боргу за договором №22 та заявкою 2103 від 21.03.2025.

Пунктом зазначеного Договору сторони також погодили фіксований розмір гонорару адвоката за надання юридичних послуг у сумі 35 000 грн, яку клієнт зобов`язався сплатити адвокату. Отже, вартість правничої допомоги визначена безпосередньо умовами самого договору, який є належним доказом у розумінні частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих послуг чи документів, що підтверджують фактичну оплату гонорару, сама по собі не свідчить про недоведеність розміру витрат, оскільки відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Колегією суддів взято до уваги правовий висновок викладений у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, у яких наголошено, що для розподілу судових витрат вирішальним є встановлення обсягу наданої правничої допомоги та її вартості відповідно до умов договору.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки наданий на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір містить інформацію про справу, в якій надається правова допомога за представництво в суді та погоджену сторонами фіксовану оплату, а також матеріалами справи підтверджується факт підготовки та подання позову адвокатом, суд першої інстанції правильно вирішив питання про розподіл витрат.

Таким чином, сам по собі довід апелянта про ненадання інших документів не свідчить про недоведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки процесуальний закон не містить вимоги щодо обов`язкового подання будь-яких додаткових документів, окрім тих, які підтверджують обсяг наданих послуг та їх вартість відповідно до умов договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо зазначення в ордері на надання правничої допомоги дати іншого договору, оскільки матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 01.05.2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Лапчаком І.Я., який підтверджує наявність між сторонами договірних відносин, повноваження адвоката на надання професійної правничої допомоги та погоджений сторонами розмір гонорару. Саме на цей договір позивач посилається як на підставу заявлених до відшкодування витрат. Саме по собі зазначення в ордері іншої дати договору за відсутності доказів припинення чи відсутності договірних відносин між позивачем та адвокатом не спростовує факту надання адвокатом Лапчаком І.Я. професійної правничої допомоги у цій справі та не є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Отже, апеляційний суд вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 16.04.2026 у справі № 914/3792/25 з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційний суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Розподіл судових витрат

До апеляційної скарги ТОВ «Моя Транслогістика» додало платіжну інструкцію №6653 від 18.05.2026 про сплату 6971,12 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу.

З огляду на те, що за подання апеляційної скарги на рішення першої інстанції в частині розподілу судових витрат судовий збір не підлягав сплаті, сплачена скаржником сума не підлягає розподілу між сторонами як судові витрати і може бути повернута скаржнику в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У практиці Верховного Суду сформульовано підхід, за яким судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення (додаткової ухвали), яким вирішено питання розподілу судових витрат, адже відповідні питання не пов`язані із вимогами позову по суті спору, водночас в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом (див. постанову КГС ВС від 04.11.2024 у справі № 915/1701/21, постанову ОП КАС ВС від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18).

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моя Транслогістика» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2026 у справі № 914/3792/25 залишити без змін.

3. Роз`яснити ТОВ «Моя Транслогістика», що судовий збір сплачений за апеляційну скаргу може бути повернутий за його клопотанням ухвалою суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верхового Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови лише у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Міліціанов Р.В.