Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №398/4454/25 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/279/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Москалик В. В.

Справа № 398/4454/25 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Мельниченка Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , з доповненнями захисника адвоката Мельниченка Ю.В., на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючу економістом в ТОВ "Інформаційні технології - Центр", проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 12 липня 2025 року о 14 год. 20 хв. в м. Олександрії Кіровоградської області, по пр. Соборний,11, керувала автомобілем «Рено Сандеро», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, млява мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.

При таких обставинах, постановою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 в умисному ухиленні від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, підтверджується сукупністю наявних у справі належних та допустимих доказів, у тому числі відеозаписами обставин події.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді місцевого суду щодо неї та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що поліцейський не оголошував ОСОБА_1 , які саме ознаки наркотичного сп`яніння в неї виявлено, які є підставою для направлення на медичний огляд. При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено такі ознаки: тремтіння пальців рук, млява мова, порушення координації рухів, звужені зіниці очей, що не реагують на світло.

Однак, з відеозапису вбачається, що весь час спілкування з поліцейських з ОСОБА_1 , остання не виходила з автомобіля та перебувала в сонцезахисних окулярах. Поліцейський не перевіряв реакцію зіниць на світло за допомогою ліхтарика. Тож є незрозумілим яким чином працівник поліції виявив такі ознаки, як порушення координації рухів та звужені зіниці.

Також з відеозапису вбачається відсутність такої ознаки, як тремтіння рук та млява мова. Навпаки, водійка усвідомлено та чітко ставить запитання щодо того скільки часу триватиме медичний огляд та пояснює, що вона повинна потрапити до лікаря на 15:00. Хвилюється чи встигне вона провести медичний огляд та повернутися до лікаря, просить надати можливість зателефонувати лікарю, щоб визначити інший час лікування, і лише після телефонного дзвінка, коли отримує інформацію про необхідність явки саме в призначений час для відвідування лікаря, вона вимушено відмовляється від огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння , в дійсності відсутні, що свідчить про те, що у поліцейського були відсутні підстави для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, а сукупність ознак сп`яніння зазначених в протоколі, є стандартним формальним набором, а не реально виявленими у водійки ознаками.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи та винесені оскаржуваної постанови вимог закону щодо об`єктивності, повноти та всебічності дослідження обставин, не дотримався, проявив упереджену позицію щодо неї, не встановив всіх обставин, не звернув увагу на відсутність у працівників поліції підстав для її направлення на медичний огляд. Зокрема, місцевий суд не звернув увагу на відсутність ознак стану сп`яніння, не врахував обстановку крайньої необхідності та наявність об`єктивних поважних причин, що обумовили її відмову від проходження медичного огляду, та виключають її вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Захисник Мельниченко Ю.В. у доповненнях до апеляційної скарги звертає увагу на те, що працівники поліції, після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , підійшовши до водія, не вказуючи, яке правопорушення або порушення Правил дорожнього руху вона скоїла, почали вимагати у ОСОБА_1 документи, після чого запропонували ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я з метою визначення, чи знаходиться вона у стані наркотичного сп`яніння. При цьому, працівник поліції, з моменту звернення до ОСОБА_1 став користуватись своїм смартфоном. При цьому, на відеозапису, долученому до матеріалів справи, екран закриває смартфон, яким працівник поліції постійно користується. Відразу він запропонував ОСОБА_1 проїхати до лікарні з метою встановлення її стану, чи не знаходиться вона у стані наркотичного сп`яніння. Зокрема поліцейський не вказує ОСОБА_1 по яким признакам він встановив наявність у неї ознак наркотичного сп`яніння. Він одразу після вітання з ОСОБА_1 запропонував їй проїхати до лікарні. ОСОБА_1 , після консультації з лікарем - стоматологом, у якого в цей час вона була на лікуванні, відмовилась. Після чого поліцейський направився до себе в автомобіль, де склав відносно ОСОБА_1 протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому в протоколі вказав ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, млява мова, порушення координації рухів. Хоча при спілкуванні з ОСОБА_1 працівник поліції ні єдиним словом не вказав їй на ознаки наркотичного сп`яніння.

Таким чином захисник вважає, що працівник поліції безпідставно склав протокол щодо ОСОБА_1 з метою притягнення її до адміністративної відповідальності.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 її захисника - адвоката Мельниченка Ю.В., які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями і просили суд задовольнити апеляційні вимоги, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.

Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.

Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.

Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, суд першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Взявши до уваги в якості належних доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 389288 від 12.07.2025; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.07.2025 щодо ОСОБА_1 ; довідку № 84053-2025 від 16.07.2025, про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, місцевий суд не звернув уваги, що вказані докази а ні кожен окремо а ні у своїй сукупності не підтверджують у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а письмові докази у справі містять істотні суперечності, з огляду на наступне.

Так, порядок огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульовано ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі по тексту – Інструкція №1452/735), а також Порядком «Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

У відповідності до приписів п. 12 Розділу ІІ Інструкції №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Однак, як встановлено в суді апеляційної інстанції у порушення вищенаведених норм чинного законодавства зазначені дії працівниками поліції, чи то в наслідок невірного розуміння та тлумачення норм закону, чи то маючи на меті у будь якому разі притягнути особу до адміністративної відповідальності - виконані не були та грубо порушувалися.

Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному або наркотичному сп`янінні, з урахуванням положень п.4 розділу I Інструкції №1452/735, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

Так чинним законодавством не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп`яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 389288 від 12.07.2025, водій ОСОБА_1 12 липня 2025 року о 14 год. 20 хв. в м. Олександрії Кіровоградської області, по пр. Соборний, 11, керувала автомобілем «Рено Сандеро», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, млява мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я відмовилася.

На підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції долучено відеозапис з нагрудних відеокамер.

З наявного відеозапису убачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «Рено Сандеро», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки поліцейський повідомив ОСОБА_1 про порушення нею правил користування пасками безпеки, що остання не заперечувала. Однак в ході спілкування з ОСОБА_1 (протягом 1 хв. 20 сек.) поліцейський запитав у ОСОБА_1 чи вживає вона наркотичні засоби, на що вона відповіла що не вживає. Потім одразу поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення наркотичного сп`яніння в Центральній міській лікарні м. Олександрії. При цьому поліцейський не вказує на наявність у ОСОБА_1 будь яких ознак наркотичного сп`яніння та одночасно роз`яснює право та наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 поцікавилась у поліцейського чи тривала ця процедура, оскільки вона поспішає до лікаря. Поліцейський повідомляє, що він не знає наскільки буде тривалою ця процедура, він точно не знає, але огляд буде проводитись в м. Олександрія. ОСОБА_1 зазначає поліцейським, що їй на 15.00 потрібно бути у лікаря. ОСОБА_1 запитала у поліцейського, чи може вона зателефонувати, на що останній відповів "так". Після телефонної розмови ОСОБА_1 , поліцейський повторно запропонував їй пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, але ОСОБА_1 відмовилася, зазначивши, що не має іншого вибору, оскільки не встигне до лікаря.

Разом з цим апеляційний суд відмічає, що ОСОБА_1 постійно з моменту зупинки транспортного засобу перебуває у сонцезахисних окулярах, під час пред`явлення документів у неї не спостерігається тремтіння пальців рук та млявої мови. Не убачається також і порушення координації рухів, оскільки ОСОБА_1 не виходить з автомобіля та постійно перебуває на водійському сидінні автомобіля. При цьому поліцейський не зазначає та не озвучує ОСОБА_1 жодної ознаки наркотичного сп`яніння.

В подальшому поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у якому зазначає ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, млява мова, порушення координації рухів.

Натомість відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.07.2025 щодо ОСОБА_1 , працівником поліції зазначено такі ознаки наркотичного сп`яніння, як порушення координації рухів, тремтіння пальців рук, млява мова.

Тобто у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначені ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 відрізняються, що взагалі ставить під сумнів їх наявність.

З матеріалів справи убачається, що поліцейський не досліджував зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 ; не перевіряв реакцію зіниць очей; не оцінював рухову сферу та точність рухів. Вказане свідчить про те, що ознаки наркотичного сп`яніння поліцейським не були встановлені, а тому є недостовірними, не відповідають дійсним обставинам, та констатуються формально без наявності для того підстав. Більш того, зазначена у протоколі ознака наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 звужені зіниці очей, які не реагують на світло, за обставин зафіксованих на відеозаписі не могла бути встановлена працівником поліції, оскільки ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським постійно перебувала у сонцезахисних окулярах.

Відтак, висновок поліцейського про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння зроблено не на підставі оцінки зовнішнього вигляду та поведінки ОСОБА_1 , а виключно з метою складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, слід визнати обґрунтованими апеляційні доводи про те, що працівниками поліції було належним чином встановлено та зафіксовано у ОСОБА_1 наявність ознак наркотичного сп`яніння, а відповідно і підстав для проходження нею огляду у закладі охорони здоров`я на визначення такого стану, що виключає притягнення її до відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України.

Зазначені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, однак формальний підхід при розгляді даної справи місцевим судом, призвів до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всіх фактичних обставин справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд зауважує, що суд повинен обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартами доведення «поза розумним сумнівом».

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245, 251, 247, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доповненнями захисника адвоката Мельниченка Ю.В. - задовольнити.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов