Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №2-471/1976 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 2-471/1976

Провадження № 22-ц/4808/1156/26

Головуючий у 1 інстанції Сирко Й. Й.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Максюти І.О.,,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року про відмову у виправленні описки у справі № 2-471/1976,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про виправлення описки в рішенні народного суду міста Калуша від 20.09.1976 року

Заява мотивована тим, що вона є спадкоємцем за заповітом померлого ОСОБА_2 на підставі заповіту і їй було видано свідоцтво про право власності за заповітом від 24.09.2004року на житловий будинок літ. «А»-приміщення(1-1) площею 4,62 кв.м, кухня (1-2) площе 13,35 кв.м., жила(1-30 площею 15,56 кв.м., літ. «Б» - сарай, літ »В»- сарай, літ`Г» - вбиральня Ne 1 - огорожа, що складає 53/100 ідеальних часток та знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_2 згідно рішення народного суду міста Калуша від 20.09.1976 року. Зокрема, даним рішенням було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинковолодіння по АДРЕСА_2 . При поділі даного будинковолодіння судом кожний зі співвласників отримав окремі адреси нерухомості( позивач - АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 ), які відповідали їх ідеальним часткам в розділеному будинковолодінні - по АДРЕСА_2 . Отже, фактично стали існувати два окремі будинковолодіння. Все це чітко простежується в даному рішенні суду згідно якого ділиться будинковолодіння по АДРЕСА_2 , а присуджуються після реального розподілу окремі будинковолодіння.

Просила виправити описку в резолютивній частині рішення, вказавши, що ОСОБА_4 в цілому присуджений будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про виправлення описки.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що є спадкоємцем за заповітом померлого ОСОБА_2 , на підставі заповіту їй було видано свідоцтво про право власності за заповітом від 24.09.2004року на житловий будинок літ. «А»-приміщення(1-1) площею 4,62 кв.м, кухня (1-2) площе 13,35 кв.м., жила(1-30 площею 15,56 кв.м., літ. «Б» - сарай, літ »В»- сарай, літ`Г» - вбиральня N 1 - огорожа, що складає 53/100 ідеальних часток та знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_2 згідно з рішенням народного суду міста Калуша від 20.09.1976 року. Зокрема, даним рішенням було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинковолодіння по АДРЕСА_2 . При поділі даного будинковолодіння судом кожний зі співвласників отримав окремі адреси нерухомості ( позивач - АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 ), які відповідали їх ідеальним часткам в розділеному будинковолодінні - по АДРЕСА_2 . Отже, фактично стали існувати два окремі будинковолодіння. Все це чітко простежується в даному рішенні суду згідно якого ділиться будинковолодіння по АДРЕСА_2 , а присуджуються після реального розподілу окремі(нові) будинковолодіння: ОСОБА_2 - по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 - по АДРЕСА_2 .

За заявою ОСОБА_3 в 2005 році ухвалою Калуського міськрайонного суду від 08.06.2005 року виправлено описку в рішенні народного суду міста Калуша від 20.09.1976 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинку: виправлено описку в резолютивній частині рішення, що за ОСОБА_3 в цілому присуджений будинок АДРЕСА_4 . Однак, при цьому невиправленою залишилася описка, що ОСОБА_2 присуджено частину будинку АДРЕСА_1 . Через цю помилку в рішенні заявниця не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном та реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що апелянтом оскаржується ухвала Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року про відмову у виправленні описки, розгляд апеляційної скарги в цій справі підлягає проведенню в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (письмове провадження).

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням народного суду міста Калуша від 20.09.1976 у справі № 2-471/1976 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинковолодіння АДРЕСА_2 , визнано за ОСОБА_2 право на частину будинку АДРЕСА_1 загальною вартістю 1643 крб., що складає 53/100 реальних долей, а за ОСОБА_3 на частину будинку АДРЕСА_2 загальною вартістю 1477 крб., що складає 47/100 ідеальних долей (а.с.4-5).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20 вересня 2004 року заявниці ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_2 належить 53/100 ідеальних часток буд. АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2005 року задоволено заяву ОСОБА_3 - виправлено описку в резолютивній частині рішенні народного суду міста Калуша від 20.09.1976 у справі № 2-471/1976 та зазначено, що ОСОБА_3 в цілому присуджено будинок АДРЕСА_3 , а не частина будинку АДРЕСА_3 (а.с.6).

Відмовляючи у виправленні описки, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не навела обставин, які є підставою для виправлення описки в рішенні суду.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Зміст наведеної норми ЦПК України, дає право на усунення помилки технічного характеру - описки чи арифметичної помилки. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, тобто: написання прізвищ та імен, адреси, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків тощо. Не є описками граматичні помилки, які не спростовують тексту рішення суду та не призводять до його неправильного сприймання.

Наведені норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.

У розумінні процесуального закону описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо.

Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.

Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

Діюче процесуальне законодавство з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим.

Виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі № 6 - 788цс16 від 22 лютого 2017 року), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Ураховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що заявницею не доведено, що ухвалюючи рішення, народний суд міста Калуша від 20.09.1976 у справі № 2-471/1976 про визнання за ОСОБА_2 права на частину будинку АДРЕСА_1 загальною вартістю 1643 крб., що складає 53/100 реальних частин, допустив описку.

Думка заявниці, що в рішенні мало бути зазначено про присудження ОСОБА_2 цілого будинковолодіння АДРЕСА_1 , а не частки 53/100, і що це є опискою, не підтверджена об`єктивно.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що задоволення заяви відповідача ОСОБА_3 від 08 червня 2005 року про виправлення описки в цьому ж рішенні суду призвело до правової невизначеності, тому необхідно виправити описку щодо часток і позивача, не заслуговують на увагу, оскільки відсутні докази, що в резолютивній частині рішення суду від 20 вересня 1976 року допущено описку щодо визначення розміру часток будинку АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_2 . Посилання на те, що судом при поділі даного будинковолодіння кожний зі співвласників отримав окремі адреси нерухомості позивач - АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 , які відповідали їх ідеальним часткам в розділеному будинковолодінні - по АДРЕСА_2 не підтверджено належними доказами та не спростовує змісту рішенням народного суду міста Калуша від 20.09.1976 у справі № 2-471/1976.

Позивач рішення суду не оскаржував, заявниця отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді 53/100 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 (а.с.7). Ухвала суду від 08.06.2005 року не стосується частки ОСОБА_2 , а тільки присудженого майна ОСОБА_3 (а.с.6). Довідка архітектури та містобудування Калуської міської ради вказує на те, що житловий будинок ОСОБА_5 знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , колишня адреса – АДРЕСА_1 , підставою такої довідки зазначено рішення Калуського виконавчого комітету міської ради від 22.06.2004 року - винесеного значно пізніше рішення суд від 20.09.1976 року (а.с. 17). Між тим ОСОБА_5 в своїй заяві просить вправити описку в рішенні від 20.09.1976 року, вказавши, що ОСОБА_2 був виділений у власність будинок АДРЕСА_1 в цілому, а не його частка, тобто, фактично просить змінити зміст рішення.

Пояснення ОСОБА_3 , які надійшли до апеляційного суду не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для виправлення описки у рішенні суду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскарженої ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 липня 2026 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

І.О.Максюта