Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №346/499/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/499/26

Провадження № 33/4808/383/26

Категорія ст.124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.

Суддя-доповідач Кукурудз

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., в режимі відеоконференцзвязку з участю представника ОСОБА_1 адвоката Атаманюка В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 05.05.2026 року відносно неї за ст.124 КУпАП.-

в с т а н о в и в:

Відповідно до матеріалів справи, 24.01.2026 року о 14 год. 28 хв. в м. Коломия, по вул. Довбуша, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом "Рено Сандеро" д.н.з. НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду з автомобілем "Рено Кліо" д.н.з. НОМЕР_2 не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, чим порушила п. 13.3 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2026 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП., та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судової практики , в тому числі практики ЄСПЛ та такою, що підлягає зміні апеляційним судом на підставі п.4ч.8ст.294 КУпАП.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи буде свідчити про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того просить звернути увагу суду апеляційної інстанції на передчасність розгляду справи судом першої інстанції та ігнорування судом ініційованої захистом експертизи.

У оскаржуваній постанові суд встановив виключно її одноособову вину у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не дослідивши питання можливої вини потерпілої сторони у виникненні ДТП.

Просить на підставі п.4 ч.8 ст.294 КУпАП змінити постанову Коломийського міськрайонного суду від 05.05.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП в частині встановлення її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме вилучити з постанови суду положення про встановлення її вини з урахуванням аргументів, викладених в апеляційній скарзі та вимог закону і судової практики.

В судове засідання ОСОБА_2 та її захисник не з`явилися з невідомих для суду причин, хоча про дату та час місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Висновок, викладений у постанові суду першої інстанції про те, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді відносно ОСОБА_2 закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, в апеляційній скарзі не заперечується.

Стаття 247 КУпАП встановлює, що провадження у справі про адмінправопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності однієї з обставин, передбачених цією статтею, у тому числі, і у зв`язку із закінченням строків накладення адмінстягнення (п. 7 ст. 247 КУпАП).

Чинними нормами КУпАП дійсно не передбачено, чи підлягає встановленню вина особи, щодо якої закривається справа про адмінправопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адмінстягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вказане питання необхідно вирішувати, виходячи з аналізу чинних процесуальних норм КУпАП, а також керуючись положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд особи, яка притягується до адмінвідповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, окрім інших підстав, за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП.

За змістом ст. 247 КУпАП справа про адмінправопорушення відносно особи може бути закрита як з реабілітуючих, так і з нереабілітуючих підстав.

Так, п. 1 ст. 247 КУпАП, зокрема, передбачено, що провадження у справі про адмінправопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адмінправопорушення, що є реабілітуючою підставою для закриття провадження.

Закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адмінправопорушення строків накладення адмінстягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно, є нереабілітуючою підставою для закриття провадження.

Апеляційний суд вважає, що питання щодо встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинно вирішуватись у кожній конкретній справі в залежності від стадії провадження, на якій виникли обставини, передбачені ст. 247 КУпАП, що виключають провадження у справі, а також з урахуванням позиції особи, яка притягується до адмінвідповідальності, щодо підстав для закриття провадження у справі.

Зокрема, якщо обставина, передбачена п. 7 ст. 247 КУпАП виникла під час розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить, не заперечує та/або погоджується на закриття провадження у справі з підстав закінчення строків накладення адмінстягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, розуміючи, що ця обставина є нереабілітуючою, то закриття провадження є можливим без вирішення питання про встановлення вини особи, яка притягується до адмінвідповідальності.

Якщо особа заперечує свою вину у вчиненні адмінправопорушення, доводить свою невинуватість, не заявляє відповідних клопотань про закриття провадження та/або не погоджується на закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, то закриття провадження у справі про адмінправопорушення без з`ясування питання про наявність події і складу адмінправопорушення є неприпустимим.

За таких обставин, апеляційний суд не приймає посилання ОСОБА_2 наведені в її апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винною за ст. 124 КУпАП та закривши провадження по справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, дотримався вказаних вимог законну.

Заперечуючи свою вину у вчиненні правопорушення, вказує про недопустимість доказів, тому прийняття рішення без перевірки судового рішення, викладених в постанові суду, не можливе.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП, і така вина підтверджується дослідженими доказами, а саме:

- протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 574426 від 24.01.2026 р., в якому викладено суть правопорушення (а. пр.1);

- схемою місця ДТП від 24 січня 2026 року, де зображено розміщення транспортних засобів під час пригоди та наявні в них механічні пошкодження, яка підписана учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень, осип деталей транспортних засобів після ДТП.

- письмовими поясненнями

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 не дотримався вимог п. 13.3 ПДР України та вчинила адмінправопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Зафіксовані в матеріалах справи про адмінправопорушення відомості є достатніми та переконливими, що ОСОБА_2 не дотрималась вимог п. 13.3 ПДР України, з урахуванням інших наявних в матеріалах справи доказів.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду та є доведеною.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Інші доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.

Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 року відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду Б.І. Кукурудз