Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №709/142/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/142/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12025250370001423, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 грудня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Краснокутськ, Краснокутський район, Павлодарська область, українки, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, особою з інвалідністю, депутатом не являється, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимої

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачена ОСОБА_3 згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на матір (батька) або дітей одного з подружжя (колишнього подружжя) та іншого з подружжя (колишнього подружжя).

Незважаючи на це, ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою спричинення психологічних страждань рідній доньці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 10.04.2025 до 24.11.2025 систематично вчиняла щодо потерпілої ОСОБА_6 , психологічне та фізичне насильство, яке виразилось у словесних образах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, погрозах фізичною розправою, приниженні її честі та гідності, що призвело до істотних психологічних (моральних) страждань.

Так, ОСОБА_3 , 10 квітня 2025 року близько 17 год. 30 хв., перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно дочки ОСОБА_6 , а саме висловлювалася в її адресу нецензурною лайкою та била її дерев`яною палицею по спині, у зв`язку з чим ОСОБА_6 почувала себе принизливо.

За вказані дії, постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 травня 2025 року, справа №709/756/25, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У подальшому, ОСОБА_3 , 30 травня 2025 року близько 02 год. 00 хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчиняла відносно дочки ОСОБА_6 домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: штовхала її та ображала нецензурною лайкою, внаслідок чого завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю.

За вказані дії, постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 червня 2025 року, справа №709/952/25, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Також, ОСОБА_3 , 14 жовтня 2025 року, близько 21 год. 55 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на території свого домоволодіння за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дочки ОСОБА_6 , під час якого виражалась в сторону останньої нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, що могло спричинити шкоду психологічному здоров`ю потерпілої. Окрім цього, ОСОБА_3 , 17.10.2025 близько 20:30, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно своєї дочки ОСОБА_6 , а саме виражалась нецензурними словами та погрожувала фізичною розправою, що могло спричинити шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

За вказані дії, постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2025 року, справа №709/1969/25, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_3 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення відносно ОСОБА_6 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 - 3 ст. 173-2 КУпАП, вона продовжує свої умисні систематичні дії, направлені на вчинення домашнього насильства, що виразилось у вчиненні психологічного та фізичного насильства відносно останньої.

Продовжуючи свої систематичні неправомірні дії, ОСОБА_3 , 24 листопада 2025 року, близько 16 год. 00 хв. перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки, діючи з прямим умислом, реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, вчинила відносно ОСОБА_6 дії психологічного насильства, що проявилися у вираженні нецензурної лайки та погрози фізичною розправою, внаслідок чого було завдано потерпілій психологічних страждань, емоційного пригнічення, погіршення психологічного самопочуття, погіршення якості життя в силу постійних стресів та побоювання за свою безпеку.

Враховуючи вищевикладене - ОСОБА_3 , вчиняла факти домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства, що є істотно психотравмуючою для ОСОБА_6 , вищезазначене підтверджується висновком судово - психіатричного експерта № 51 від 30.01.2026, відповідно до якого ОСОБА_6 , зазнала тривалих у часі та значних по інтенсивності психологічних (моральних) страждань переважно у вигляді змін її емоційного стану, у вигляді емоційної напруги, загальної психоемоційної та фізичної слабкості, загострення хронічної хвороби, що істотно порушує якість її життя.

Суд визнає доведеним наведене вище обвинувачення та дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, розладів здоров`я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному порушенні визнала, жалкує, що сталася така ситуація, пояснила, що у неї із дочкою ОСОБА_6 були конфлікти з приводу догляду за дітьми, за будинок, за догляд земельної ділянки та господарства. Вказала, що її дочка та зять завжди провокували на конфлікт, вони кричали на неї, у відповідь вона також кричала на них, також висловлювалася нецензурною лайкою. Такі події відбуваються майже щомісяця. Працівники поліції приїздять на виклики та складають адміністративні матеріали на неї, а суд притягував до відповідальності. Постанови суду вона не оскаржувала.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 зазначив, що фактичні обставини, які були встановлені на досудовому розслідуванні знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Факт вчинення ОСОБА_3 інкримінованого їй кримінального правопорушення, місце та спосіб його вчинення, повністю підтверджується відповідною сукупністю досліджених доказів. Просив визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав на те, що ОСОБА_3 визнала свою вину, тому погоджується з покаранням запропонованим прокурором, але вважає, що ситуація не є критичною і просив застосувати 1 рік пробаційного нагляду, щодо ст. 91-1 КК України, то це є обов`язково при даному виді покарання, тому щодо застосування терміну обмежувального заходу покладався на розсуд суду.

Представник потерпілої ОСОБА_7 вважає, що обставини викладені в обвинувальному акті доведені, кваліфікація відповідає обвинуваченню, тому погодилася з думкою прокурора щодо міри покарання.

Законний представник потерпілої ОСОБА_8 в судове засідання не з`яився. За згодою учасників кримінального провадження, суд ухвалив проводити судове засідання без участі законного представника потерпілої.

Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, зокрема:

- показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_9 ображає її, чоловіка та дітей, постійно вигонить з будинку, постійні конфлікти, які тривають досить давно. У зв`язку з цим у неї погіршується самопочуття. Також просила суворо покарати обвинувачену;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , про те, що він є працівником поліції та вони постійно приїжджали на виклики до обвинуваченої та складали протоколи про адміністративні правопорушення щодо домашнього насильства, ці події відбуваються протягом трьох років. Потерпіла та обвинувачена мешкають по сусідству та сперечаються за догляд за дітьми, за будинок, за те що недоглянута земельна ділянка. Зазначив, що після приїзду працівників поліції потерпіла та обвинувачена кричать одна на одну, ображають, погрожують. Також, відносно обвинуваченої виносилися тимчасові заборонні приписи;

- даними постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

13 травня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;

- даними постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

19 червня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;

- даними постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

05 листопада 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;

- даними висновку судово-психіатричного експерта № 51 від 21 січня 2026 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 страждає на психічний розлад, що виник внаслідок локалізованої симптоматичної епілепсії з поліморфними нападами та страждає на розлади адаптації з тривожно-депресивною симптоматикою. Слід вказати, що час виникнення тривожно-депресивних порушень, залежність інтенсивності хворобливих переживань від особливостей взаємодії з ОСОБА_3 дозволяють стверджувати, що виникнення вказаних розладів адаптації з тривожно-депресивною симптоматикою знаходиться у причинному зв`язку зі скоєними проти ОСОБА_6 протиправними діями;

Оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, у результаті всебічного, повного і неупередженого їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення підтвердилися, пред`явлене обвинувачення доведене. За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачена ОСОБА_3 підлягає покаранню.

Докази на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, допустимості, достовірності та достатності і у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, відповідно до положень Загальної частини КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як нетяжкий злочин який призвів до психологічних та фізичних страждань, розладів здоров`я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , передбаченою ст. 67 КК України, судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

При цьому суд не враховує зазначену у обвинувальному акті обставину яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Тому, оскільки вчинення насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, вказана обставина не може бути визнана обставиною, яка обтяжує покарання.

Ця позиція відповідає принципу, згідно з яким за один злочин особа може бути покарана лише один раз, а обставини, що характеризують злочин, вже враховані законодавцем у санкції статті.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , відповідно до положень Загальної частини КК України, суд враховує відношення обвинуваченої ОСОБА_3 до скоєного, яка вину у судовому засіданні визнала та жалкує про вчинене; особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Таким чином, враховуючи думку потерпілої, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових правопорушень є кримінальне покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду з покладенням обов`язків передбачених ст. 59-1 КК України.

Згідно статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд вважає, що покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (роки) роки буде необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 та належним попередженням щодо вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України до обвинуваченої слід застосувати обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувався.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,

з а с у д и в:

Визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити покарання у вигляді

пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченій, прокурору та потерпілій.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1