Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №569/4197/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в особi головуючої суддi Панас О.В.

при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Просить стягнути з ОСОБА_2 , на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, що становитиме 1/6 на кожну дитину, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мініму мів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття; Стягнути з відповідача кошти на утримання цивільної дружини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця починаючи з дня подачі заяви і до досягнення сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Свої вимоги обгрунтовує тим, що від спільного проживання та перебування у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 у них народилося двоє дітей, а саме донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які зареєстровані та проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Вона витрачає значну суму коштів на продукти харчування, одяг, взуття, памперси, іграшки, комунальні послуги. Відповідач систематично та в достатній мірі коштів на утримання дітей не надає маючи на це можливість. Окрім того вважає, що відповідач може надавати кошти і на утримання цивільної дружини до досягнення дочкою та сином трьох річного віку, оскільки він офіційно працевлаштований, є військовослужбовцем, працівником Управління СБУ в Рівненській області.

Наразі вона перебуває у декретній відпустці по догляду за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку , що унеможливлює працювати та утримувати себе та дітей самостійно.

До початку судового засідання позивачка ОСОБА_1 подала заяву № 47940/26-Вх від 02.07.2026 згідно якої просила провести розгляд справи без її участі, визнати та затвердити мирову угоду.

Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання подав до суду заяву № 48296/26-Вх від 03.07.2026 згідно якої просив провести без його участі розгляд цвільної справи, визнати та затвердити мирову угоду.

Ухвалою суду від 07.07.2026 у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів від 30.06.2026 відмовлено.

Сторони в судове засідання не з`явилися, просили проводити судове засідання у їх відсутність. Суд вважає за доцільне провести судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд з викликом сторін. Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позовна заява підлягає до задоволення частково. Судом встановлено, що батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є: мати – ОСОБА_1 , батько – ОСОБА_2 згідно оглянутих судом свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 258, зареєстрований 12.02.2026 Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 121, зареєстрований 20.01.2024 Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно витягів з реєстру Рівненської територіальної громади встановлено, що малолітні діти ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 .

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до вимог ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено у ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні не менше встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька.

Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2)

Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4).

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6)

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька.

Позивачка не подала до суду будь-яких доказів для встановлення її щомісячного доходу, а судом таких доказів встановлено не було.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Враховуючи встановлені по справі обставини, обов`язку батька щодо утримання дітей, та з метою забезпечення прав дітей на матеріальне утримання, з урахуванням достовірно встановлених доказів у справі, позиції відповідача, який не заперечував щодо затвердження мирової угоди згідно якої погодився на стягнення 1/4 частки аліментів на двох дітей, що на думку суду є часткове визнання позову, суд прийшов до висновку що позовна заява про стягнення аліментів підлягає до задоволення відповідно до вимог, викладених у позові .

Слід стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.02.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів на дітей у межах суми платежу за один місяць з 23.02.2026 по 23.03.2026 - допустити до негайного виконання.

Згідно частини 2 статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

У пред`явленому до суду позові ОСОБА_1 просить стягнути на її користь 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача на її утримання.

Суд прийшов до висновку, що у зв`язку з тим, що позивачка має двох малолітніх дітей, перебуває у відпустці по догляду за дітьми до досягнення трьохрічного віку, не має можливості одночасно працювати та здійснювати належний догляд за дітьми, має право на утримання за рахунок батька дітей, який подаючи до суду мирову угоду фактично визнав таку вимогу позивачки частково у розмірі 1/8 заробітку (доходу) .

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення коштів на утримання дружини підлягає до задоволення частково, та стягнення на її утримання з відповідача аліменти в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.02.2026 до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати - судовий збір підлягає до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету в сумі 2662,40 грн., з розрахунку по 1331,20 грн. за кожну вимогу ( 1331,20 + 1331,20 грн. = 2662,40 грн.), від сплати якого позивачка була звільнена при пред`явленні позову.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 84, 180, 182, 191 СК України, керуючись ст.ст. 12,81,141, 264-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд ,–

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.02.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів на дітей у межах суми платежу за один місяць з 23.02.2026 по 23.03.2026 - допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 , кошти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісяця починаючи з 23.02.2026 і до досягнення сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку – ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. в прибуток державного бюджету.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення виготовлено - 07.07.2026.

Суддя О.В.Панас