Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №949/1117/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1117/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 03 вересня 2008 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №658492 від 04 червня 2026 року, 13 травня 2026 року близько 17 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання дитини, що виразилося у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння, висловлюванні нецензурною лайкою на адресу сина, незабезпеченні його належним харчуванням, унаслідок чого дитина не ночувала вдома, а також у неналежному санітарно-побутовому стані житлового приміщення та відсутності запасів продуктів харчування.

Такі дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП (а.с. 2).

На розгляд справи до суду ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про дату, час та місце її розгляду була повідомлена своєчасно та належним чином. Про дату, час та місце судового розгляду її було повідомлено під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, що зафіксовано на відеозаписі (а.с. 3), а також вона викликалася до суду судовою повісткою, направленою за зазначеною нею адресою місця проживання (а.с. 15).

Крім того, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , у якій вона просить розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, без її участі у зв`язку із сімейними обставинами та зазначає, що з рішенням суду буде згідна (а.с. 13).

Згідно зі ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була обізнана про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи без її участі та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, а обов`язкова участь особи під час розгляду справи за ч.1 ст.184 КУпАП законом не передбачена, суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статей 10, 11 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення може виражатися у формі умислу або необережності. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення конкретного протиправного діяння та доведення вини особи у його вчиненні.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст.184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП має бланкетний характер, оскільки безпосередньо не встановлює вичерпного переліку батьківських обов`язків, невиконання яких утворює склад зазначеного правопорушення, а відсилає до інших норм законодавства, якими визначено зміст таких обов`язків.

Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Частиною четвертою ст.155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей та поважати гідність дитини.

Для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, необхідно встановити сукупність усіх його обов`язкових елементів: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у конкретному ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання визначених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дитини.

Для встановлення об`єктивної сторони необхідно визначити, який саме передбачений законодавством обов`язок покладався на особу, у яких конкретних діях чи бездіяльності проявилося його невиконання та якими фактичними даними підтверджується ухилення особи від виконання цього обов`язку.

За своєю конструкцією склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є формальним, тому настання конкретних шкідливих наслідків не є його обов`язковою ознакою. Водночас формальний характер складу не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести факт конкретного ухилення особи від виконання визначеного законодавством батьківського обов`язку.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини. З огляду на зміст поняття «ухилення», для встановлення суб`єктивної сторони необхідно довести винне невиконання особою конкретного батьківського обов`язку, який вона усвідомлювала та мала реальну можливість виконувати.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є спеціальний суб`єкт — батьки дитини або особи, які відповідно до закону їх замінюють.

Досліджуючи докази, подані на підтвердження обставин, викладених у протоколі, суд насамперед надає оцінку протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №658492 від 04 червня 2026 року (а.с. 2).

Оцінюючи протокол як доказ, суд ураховує, що він є процесуальним документом, у якому формулюється суть висунутого особі обвинувачення, однак сам по собі не є беззаперечним доказом винуватості та підлягає перевірці й оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені місце і час вчинення, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за нього.

Водночас у протоколі серії ВАД №658492 не наведено посилання на конкретну норму законодавства, якою визначено батьківський обов`язок, від виконання якого ухилилася ОСОБА_1 , та не розкрито, у яких конкретних діях чи бездіяльності проявилося її винне самоусунення від забезпечення необхідних умов життя та виховання дитини.

До матеріалів справи долучено оптичний диск із відеозаписами (а.с. 3).

Під час перегляду відеозаписів, що містяться на оптичному диску, встановлено, що ОСОБА_1 підтвердила факт уживання алкогольних напоїв та пояснила, що на підвищених тонах вимагала від сина повернутися додому, після чого він пішов і вночі вдома не ночував. Водночас вона заперечила відсутність приготовленої їжі та зазначила, що вдома були приготовані котлети, вермішель і салат. Відеозаписами також зафіксовано внутрішній стан житлових приміщень за місцем її проживання, зокрема предмети побуту та каструлі, розміщені на газовій плиті, вміст яких установити неможливо. Очевидного безладу чи обставин, які б свідчили про відсутність у дитини належних побутових умов або приготовленої їжі, не зафіксовано. Отже, відеозаписи підтверджують факт уживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв та виникнення конфліктної ситуації із сином, однак не підтверджують перебування її у стані алкогольного сп`яніння, висловлювання нецензурною лайкою, незабезпечення дитини харчуванням чи необхідними умовами життя або ухилення від виконання батьківських обов`язків. Огляд на стан алкогольного сп`яніння не проводився, а результати застосування спеціальних технічних засобів чи медичного огляду в матеріалах справи відсутні.

З рапортів працівників поліції та матеріалів перевірки вбачається, що після надходження на спеціальну лінію «102» повідомлення про те, що ОСОБА_2 не повернувся додому, працівниками поліції проведено відповідну перевірку (а.с. 4, 5). У письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердила, що вживала алкогольні напої та розмовляла із сином на підвищених тонах, водночас зазначила, що їжа вдома була приготовлена, а після неповернення сина звернулася до поліції та намагалася встановити місце його перебування (а.с. 6). З пояснень ОСОБА_3 встановлено, що дитина ночувала у її будинку, а наступного дня повернулася додому (а.с. 7).

Наведені матеріали підтверджують факт звернення ОСОБА_1 до поліції та місце перебування дитини, однак не містять даних про залишення її без нагляду, перебування у небезпечних умовах, відсутність харчування чи самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків.

З акта обстеження умов проживання від 04 червня 2026 року вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_1 обстежено житлове приміщення та умови проживання дитини. В акті зазначено, що дитина має спальне місце, місце для навчання та відпочинку, забезпечена одягом і взуттям. За результатами обстеження рекомендовано поліпшити санітарно-побутовий стан житла та провести з матір`ю профілактичну бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків (а.с. 8).

Оцінюючи зазначений акт, суд ураховує, що його складено через двадцять два дні після інкримінованої події, тому він не може достовірно підтверджувати стан житла та наявність продуктів харчування саме 13 травня 2026 року. Водночас акт не містить відомостей про відсутність у дитини необхідних умов життя, залишення її без належного догляду чи самоусунення матері від її виховання.

З копій паспорта громадянина України вбачається, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10). Водночас у свідоцтві про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю зазначена ОСОБА_4 , а батьком — ОСОБА_5 (а.с. 11).

Матеріали справи не містять документів про зміну прізвища чи інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є однією і тією самою особою. Зазначення ОСОБА_1 у поясненнях, що ОСОБА_2 є її сином, цієї розбіжності не усуває.

Оскільки обов`язок щодо збирання доказів покладається на особу, уповноважену складати протокол, суд не вправі виходити з припущення про можливу зміну прізвища. Отже, матеріалами справи належним чином не підтверджено наявність у ОСОБА_1 статусу спеціального суб`єкта правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Водночас навіть наявність такого статусу сама по собі не є достатньою для притягнення до відповідальності без доведення інших обов`язкових елементів складу правопорушення.

Із довідки-характеристики, виданої за місцем проживання, вбачається, що ОСОБА_1 офіційно не працює, виховує малолітнього сина, її співмешканець перебуває у лавах Збройних Сил України, за час проживання на території старостинського округу вона зарекомендувала себе посередньо, письмових скарг на неї від жителів до старости Трипутнянського старостинського округу Дубровицької міської ради не надходило (а.с. 12).

Зазначена довідка характеризує особу ОСОБА_1 , однак не містить відомостей про систематичне неналежне виконання нею батьківських обов`язків, залишення дитини без нагляду або незабезпечення необхідних умов життя та виховання.

Оцінюючи докази у сукупності, суд приходить до висновку, що ними підтверджено лише вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, конфлікт із дитиною та її ночівлю у знайомої, тоді як перебування у стані алкогольного сп`яніння, відсутність харчування чи належних умов життя, залишення дитини без нагляду та ухилення від її виховання не доведені. Крім того, у протоколі не конкретизовано невиконаний батьківський обов`язок, а статус ОСОБА_1 як матері дитини належними документами не підтверджено.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів наявності у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.7, 9, 10, 11, 184, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.150, 155 Сімейного кодексу України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.