Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №554/5191/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.07.2026Справа № 554/5191/26

Провадження № 2/554/3388/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого – судді Савченко Л.І.

при секретарі – Титаренко Д.В.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 в цілому на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказав, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.11.1995 року квартира АДРЕСА_2 перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, спадкоємцем якої за законом була його дружина ОСОБА_4 . Остання набула право власності в порядку спадкування після смерті свого чоловіка на частину квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. Заяви про прийняття спадщини за законом подали дві дочки ОСОБА_4 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом подав онук ОСОБА_1 , який на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гетало О.М. № 30/02-31 від 18.12.2025 року, у зв`язку із неможливість однозначно про тлумачити зміст заповіту та наявність спору між спадкоємцями. Звертає увагу, що згідно заповіту від 14.12.1997 року ОСОБА_4 заповіла свою частину квартири АДРЕСА_1 онуку ОСОБА_1 вказує, що на момент посвідчення заповіту розмір частки квартири становив , а на момент смерті ОСОБА_4 . -1. У тлумаченні заповіту було відмовлено постановою Полтавського апеляційного суду від 28.07.2015 року, яким скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 26.06.2015 року та встановлено, що на час посвідчення заповіту ОСОБА_4 була власником частки квартири та не могла знати про смерть свого чоловіка наперед у 2000 року. Також встановлено факт, що на час своєї смерті ОСОБА_4 була власником частки квартири в результаті приватизації та частки згідно свідоцтва про право на спадщину за законом. Оскільки нотаріально оформити спадкове майно не виявилася можливим, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та прохав ухвалити рішення у підготовчому засіданні, у зв`язку із визнанням позову відповідачами.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, до суду надіслали заяви, в яких позов визнали відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України та вказали, що наслідки визнання позову, передбачені законодавством їм відомі та зрозумілі (а.с.38, 40).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши позивача, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03 вересня 2014 року, актовий запис № 699 (а.с.11).

Після її смерті зареєстровано спадкову справу № 56663898 (у спадковому реєстрі), № 24 (у нотаріуса), що слідує із Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 38658557 від 17.10.2014 року (а.с.15).

Із дублікату Заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. 04.12.1997 року, за реєстровим № 2308, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 повністю онуку ОСОБА_1 (а.с.14).

Вказаний дублікат заповіту зареєстрований у спадковому реєстрі за № 56692708, що слідує із Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 38721364 від 24.10.2014 (а.с.16).

На час складення заповіту ОСОБА_4 була власником частки квартири АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла від 17 листопада 1995 року (а.с.12).

При цьому, на час відкриття спадщини, ОСОБА_4 була власником квартири АДРЕСА_1 в цілому, на підставі вищезазначеного Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла від 17 листопада 1995 року, згідно якого вона була власником частки, та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2002 року, згідно якого вона успадкувала частки квартири після чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гетало О.М. від 18 грудня 2025 року за № 30/02-31 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 бабусі ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки неможливо однозначно про тлумачити зміст заповіту та наявність спору між спадкоємцями.

Також у постанові вказано, що у спадковій справі містяться заяви про прийняття спадщини від дочок померлої ОСОБА_2 від 17.10.2014 року № 67 та ОСОБА_3 від 17.10.2014 року № 68, а також заява онука померлої ОСОБА_1 від 11.03.2015 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Згідно довідки № 2782, виданої КП ЖЕО № 2 Полтавської міської ради 14.10.2014 року, яка знаходиться у матеріалах спадкової справи, онук померлої ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до ст. 1268 ЦК України (а.с.17-18).

Відповідно до рекомендацій викладених в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.06.2008 : у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями ст.1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у виді квартири АДРЕСА_1 в цілому, єдиним спадкоємцем за заповітом є онук ОСОБА_1 , який прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому відмовлено у зв`язку із неможливістю однозначно протлумачити заповіт та наявність спору між спадкоємцями, суд приходить до висновку про можливість визнання права власності на спадкове майно за позивачем в порядку спадкування у судовому порядку.

Суд вважає, що позивач довів, що має право на спадкування квартири АДРЕСА_1 в цілому, оскільки у заповіті ОСОБА_4 заповіла йому належну їй частину квартири в цілому, не уточнюючи розмір частки 1/2, який належав їй на час складення заповіту. А враховуючи, що на час відкриття спадщини розмір частки ОСОБА_4 у вказаній квартирі становив одиницю (1), то суд вважає за можливе визнати право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі частки, яка становить одиницю (1).

При цьому, суд враховує, що інші спадкоємці за законом в ході судового розгляду справи визнали позов, повідомили про обізнаність із наслідками визнання ними позову, а тому їхні інтереси не є порушеними.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач не наполягав на стягненні із відповідачів судового збору, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 в цілому на квартиру АДРЕСА_1 .

Судовий збір віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст складено 09 липня 2026 року.

Суддя Л.І.Савченко