Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №524/7359/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7359/26

Номер провадження 3/524/1476/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Олейнікова Г.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Костуренка Є.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із БПП в м.Кременчуці УПП в Полтавській бласті ДПП про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в АТ "Укрзалізниця"експерт з обстеження будівель та споруд , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 31.05.2026 року о 22 год. 10 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто умисне вчинення діяння фізичного характеру, яке полягало в штовханні та нанесенні ляпасів, що не спричинило тілесних ушкоджень, однак внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав та пояснив, що 31.05.2026 року він приїхав до ОСОБА_2 , вони посварились на сходинковій клітці загального користування, алкоголь він не вживав, ОСОБА_2 він не штовхав, ляпасів не наносив, за волосся не смикав, тому для чого ОСОБА_2 викликала поліцію, він не знає. Також ОСОБА_2 не є його колишньою дружиною, вони не проживають однією сім`єю,не ведуть спільне господарство , вона не є його нареченою , він з ОСОБА_2 зустрічались приблизно 1-2 рази на місяць.

Захисник Костуренко Є.М. в судовому засіданні пояснив, що вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.173-2 ч.1 КУпАП, оскільки відповідно до ст.3 ч.2 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", дія даного закону поширюється на: подружжя, колишнє подружжя, наречених, мати (батько) або дітей одного із подружжя (колишнього подружжя), осіб, які спільно проживають або проживали однією сім`єю, але не перебувають чи не перебували у шлюбі між собою, їхні батьки або діти, особи, які мають спільну дитину і інше. В протоколі про адміністративне правопорушенні відносно ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_2 є колишньою дружиною останнього, однак дана інформація не відповідає дійсності, оскільки дані особи ніколи не були одружені, не проживали однією сім`єю, а лише бачились кілька разів на місяць, вони не мають спільних дітей і ніколи не були заручені між собою. Таким чином, вищевказані обставини, які зазначені в протоколі, протирічять нормам Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", тому враховуючи вищевикладене, він просить суд закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 31.05.2026 року о 22 год. до неї приїхав ОСОБА_1 , в квартиру він не заходив, вони посварились з ОСОБА_1 , який знапходився на сходинковій клітці загального користування , вона просила його, щоб він поїхав і попередила, що викличе поліцію, щоб не турбувати сусідів скандалами. ОСОБА_1 штовхав її, смикав за волосся, тому вона викликала поліцію. В якому стані був ОСОБА_1 , вона сказати не може, запаху алкоголю від нього вона не чула. Разом вони не проживали, спільного господарства не вели, у зареєстрованому шлюбі не знаходились , і той факт, що в протоколі зазначено, що вона його колишня дружина, є хибним, вона з ОСОБА_1 зустрічались 1-2 рази на місяць , проживають за різними адресами.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, потерпілу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Отже, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом даного правопорушення є загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Відповідно до ст.3 ч.2,3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1) подружжя;

2) колишнє подружжя;

3) наречені;

4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);

5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

6) особи, які мають спільну дитину (дітей);

7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);

8) дід (баба) та онук (онука);

9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);

10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);

11) рідні брати і сестри;

12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;

14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;

15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №568521 від 31.05.2026 року вбачається, що 31.05.2026 року о 22 год. 10 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто умисне вчинення діяння фізичного характеру, яке полягало в штовханні та нанесенні ляпасів, що не спричинило тілесних ушкоджень, однак внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" є належним суб`єктом даного адміністративного правопорушення.

Як було встановлено в судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_2 не є колишньою дружиною , співмешканкою , нареченою особи , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , спільного господарства не ведуть , проживають за різними адресами.

Таким чином, суд приходить до висновку , що кваліфікація його дій за ч.1 ст.173-2 КУпАП є неправильною, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в розумінні ст.3 ч. 2,3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" не є суб`єктом даного адміністративного правопорушення, а в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.

Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особиу вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Бочаров проти України(остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно статті 247 ч.1 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 , з урахуванням наданих суду і досліджених судом доказів, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 173-2 ч.1 КУпАП і провадження по справі відповідно до п.1 ч.1ст. 247 КпАП України підлягає закриттю.

Керуючись ст. 173-2 ч.1, 245, 247 ч.1 п.1, 250,251, 284 КУпАП України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, адвокатом, потерпілим, його представником в Полтавський апеляційний суд, через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.

Головуючий суддя: Ганна ОЛЕЙНІКОВА