Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №375/2943/25 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2943/25

Провадження № 2/375/267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Смик М.М.,

за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Капустін В.В.,

відповідач – ОСОБА_2 ,

представник відповідача – адвокат Кокойко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 2 жовтня 1999 року вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2023 року розірвано.

Позивач вказує, що за час шлюбу та за спільні кошти ними побудований житловий будинок на АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2008 року.

Також зазначала, що житловий будинок побудований на земельній ділянці площею 0,007 га, наданій у користування матері відповідача – ОСОБА_3 , яку відповідач згодом приватизував.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на частку житлового будинку загальною площею 112,2 кв.м з господарськими спорудами (два сараї, літня кухня, погріб та гараж) на АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 3223755100:01:027:0026), яка розташована за тією ж адресою, а також просила залишити за ОСОБА_2 права власності на частку житлового будинку загальною площею 112,2 кв.м з господарськими спорудами (два сараї, літня кухня, погріб та гараж) на АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 3223755100:01:027:0026), яка розташована за тією ж адресою.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 26 грудня 2025 року, яка передана судді 12 січня 2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 березня 2011 року зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 19 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10 лютого 2026 року об 14 год 00 хв.

10 лютого 2026 року представник позивача – адвокат Капустін В.В. подав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання у даній справі у відсутності позивача та представника позивача, в якому також міститься прохання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідав у підготовче судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 5 березня 2026 року о 11 год 00 хв.

3 березня 2026 року адвокат Кокойко М.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом було забезпечено реалізацію права на ознайомлення з матеріалами справи.

Представник відповідача – адвокат Кокойко М.І. 5 березня 2026 року подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у даній справі.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області 5 березня 2026 року суд повернувся до стадії підготовчого провадження у даній справі; замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; підготовче засідання у даній справі відкладено до 25 березня 2026 року 12 год 00 хв.

25 березня 2026 року представник відповідача – адвокат Кокойко М.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву про виклик свідків, яка протокольною ухвалою повернута, оскільки вказана заява не відповідала вимогам ЦПК України.

Представник відповідача – адвокат Кокойко М.І. 25 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву про долучення доказів.

25 березня 2026 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 2 квітня 2026 року 12 год 00 хв.

Представник відповідача – адвокат Кокойко М.І. 2 квітня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву про виклик в судове засідання свідків, а також клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної експертизи.

2 квітня 2026 року справу знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді у розгляді обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Підготовче засідання у даній справі призначено на 29 квітня 2026 року о 11 год.

14 квітня 2026 року представник відповідача – адвокат Кокойко М.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 15 квітня 2026 року клопотання представника відповідача – адвоката Кокойка М.І. задоволено та забезпечено його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 29 квітня 2026 року заяву представника відповідача – адвоката Кокойка М.І. про виклик свідків – задоволено.

Викликано в судове засідання свідків:

-ОСОБА_5 , який проживає на АДРЕСА_2 ;

-ОСОБА_6 , який проживає на АДРЕСА_3 ;

-ОСОБА_7 , який проживає на АДРЕСА_4 ;

-ОСОБА_8 , який проживає на АДРЕСА_3 .

У задоволенні клопотання представника відповідача – адвоката Кокойка М.І. про призначення комплексної будівельно-технічної експертизи у даній цивільній справі – відмовлено.

У задоволенні усного клопотання представника відповідача – адвоката Кокойка М.І. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – органу опіки та піклування, протокольною ухвалою відмовлено.

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 травня 2026 року о 14 год 00 хв.

Представник відповідача – адвокат Кокойко М.І. 27 травня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивував тимчасовою непрацездатністю.

З урахуванням поданого клопотання 27 травня 2026 року розгляд справи відкладено до 4 червня 2026 року 12 год 00 хв.

4 червня 2026 року судом розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 8 липня 2026 року 14 год 00 хв.

Стислий виклад позиції учасників справи

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позиція сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник позивача – адвокат Капустін В.В. у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив про його задоволення.

Додатково вказував на те, що з жовтня 1999 року до жовтня 2023 року позивач та відповідач перебували у шлюбі. За час шлюбу та за спільні кошти сторони у період з 2000 року до 2008 року побудували житловий будинок на АДРЕСА_1 , який зареєстрований за відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2008 року.

Посилаючись на зазначене, представник позивача – адвокат Капустін В.В. просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку загальною площею 112,2 кв.м з господарськими спорудами (два сараї, літня кухня, погріб та гараж) на АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 3223755100:01:027:0026), яка розташована за тією ж адресою; залишити за ОСОБА_2 права власності на частку житлового будинку загальною площею 112,2 кв.м з господарськими спорудами (два сараї, літня кухня, погріб та гараж) на АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 3223755100:01:027:0026), яка розташована за тією ж адресою.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокат Кокойко М.І. заперечував щодо позову та просив у його задоволенні відмовити.

Зокрема, вказував на те, що спірний житловий будинок на АДРЕСА_1 побудований за кошти батьків відповідача, а тому зазначене нерухоме майно не належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності.

Також представник вказував на те, що позивач не працювала та немала коштів для здійснення будівництва житлового будинку. Наголошував на тому, що житловий будинок на АДРЕСА_1 будувався виключно за кошти батьків відповідача у справі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Зокрема, вказував на те, що у період з 1999 року до 2023 року він перебував з ОСОБА_1 у шлюбі. Житловий будинок на АДРЕСА_1 будувався виключно за кошти його батьків, земельна ділянка виділялась його матері, а, тому, як вважає, відповідач, житловий будинок та земельна ділянка не підлягають поділу, оскільки не є спільним майном подружжя.

Також відповідач вказував на те, що його батьки займалися вирощуванням худоби, яку в подальшому продавали і ці кошти використовували на будівництво спірного житлового будинку. Позивач перебували в декретній відпустці та, відповідно, не працювала, а тому коштів для здійснення будівництва житлового будинку позивач не мала.

У судовому засіданні допитані свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Свідки під розписку попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань та приведені до присяги.

Свідок ОСОБА_5 надав показання та відповіді на запитання сторін і суду, та вказував на те, що він раніше займався цеглою; за проханням ОСОБА_9 – мати відповідача у справі він привозив на будівництво цеглу; приблизно 7,5 тис цегли. Щодо розрахунку зазначив, що за цеглу з ним розраховувалась ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_6 надав показання та відповіді на запитання сторін і суду, та зазначив, що він працював разом з батьком відповідача на 8 кар`єрі. Батьки відповідача будували будинок. Будинок будували для відповідача. Під час будівництва будинку, що на АДРЕСА_5 зараз – Ярослава Мудрого, він робив кришу. Батьки відповідача привозили необхідні будівельні матеріали, а вони будували кришу.

Свідок ОСОБА_7 надав показання та відповіді на запитання сторін і суду, та пояснив, що він працював столяром на підприємстві. Керівник підприємства попросив за ОСОБА_11 і сказав, що їй потрібно допомогти, оскільки вона будує будинок. Він замовленням ОСОБА_9 робив вікна та двері для будинку, який будувала ОСОБА_12 . За вікна та двері розраховувалась ОСОБА_10 , оскільки вона командувала будівництвом.

Свідок ОСОБА_8 надав показання та відповіді на запитання сторін і суду, та зазначив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_13 – батьки відповідача будували будинок. Для кого будували будинок йому не відомо, але йому відомо, що батьки відповідача за власні кошти здійснювали будівництво. Батьки позивача кошти на будівництва будинку не давали.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що з 2 жовтня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 жовтня 2023 року розірвано.

За час перебування у шлюбі подружжям набуто майно, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , – житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення виконкому Рокитнянської селищної ради від 5 травня 2000 року № 260 «Про надання земельної ділянки ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку» ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,07 га для обслуговування житлового , що по АДРЕСА_5 .

З державного акта на право власності на земельну ділянку встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0700 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, суд дійшов до наступного висновку.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилалась на те, що житловий будинок на АДРЕСА_1 побудований за час перебування сторін у шлюбі, тому є спільним майном подружжя та підлягає поділу.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила поділити житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,07 га (кадастровий номер 3223755100:01:027:0026) за тією ж адресою, що є спільною сумісною власністю подружжя, із закріпленням за кожним по частці спірного майна.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 посилався на те, що житловий будинок на АДРЕСА_1 побудований за кошти його батьків, а тому не є спільним сумісним майном подружжя.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі – СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, а також у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 6 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц та від 5 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Частина перша статті 69 СК України встановлює, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналогічно врегульовано питання набуття подружжям майна у спільну сумісну власність та його поділ у ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої-третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Частина перша статті 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77 та частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи справу, суд виходить з того, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Також судом враховано, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

ОСОБА_2 доказів на спростування зазначеної презумпції суду не надав.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що копії накладних, які долучені до матеріалів справи, не підтверджують будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 за кошти батьків відповідача, а, відтак, не є належними, допустимими, достовірними доказами на підтвердження відповідних обставин у цій справі.

Допитані в судовому засіданні свідки та їх показання також не підтверджують факт будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 за кошти батьків відповідача.

Під час розгляду справи суд встановив, що спірний житловий будинок на АДРЕСА_1 побудований за час перебування сторін у шлюбі.

Отже, заявлене до поділу майно набуте сторонами за час шлюбу, а, відтак, враховуючи рівність часток дружини і чоловіка, яку ОСОБА_2 не спростував, суд дійшов висновку про поділ цього майна між сторонами та відповідно наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 12 003,64 грн у відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за пред`явлення позову.

Керуючись статтями 60, 61, 69, 70, 71 СК України, статтями 368,372, ЦК України, статтями 79-82, 141, 209, 258, 259, 264-268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку загальною площею 112,2 кв.м з господарськими спорудами (два сараї, літня кухня, погріб та гараж), що на АДРЕСА_1 , та частку земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 3223755100:01:027:0026), яка розташована на АДРЕСА_1 .

Залишивши за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку загальною площею 112,2 кв.м з господарськими спорудами (два сараї, літня кухня, погріб та гараж), що на АДРЕСА_1 , та частку земельної ділянки площею 0,07 га (кадастровий номер 3223755100:01:027:0026), яка розташована на АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 12 003,64 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 8 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 березня 2011 року зареєстрований на АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Марина СМИК