Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №368/363/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/363/26

2/368/779/26

Рішення

Іменем України

"09" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя – Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання – Токовенко Н.О.

За участі:

Позивач - ОСОБА_1

Відповідач - ОСОБА_2

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -

В С Т А Н О В И В :

05.03.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Розірвати шлюб між нею, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (рнокпп: НОМЕР_1 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (рнокпп: НОМЕР_2 ), який було зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 28.03.2019 року зроблено відповідний актовий запис № 22, залишивши їй після розірвання шлюбу прізвище ’’ ОСОБА_3 ".

2. Повідомити її про судове засідання за допомогою CMC на номер телефону: НОМЕР_3 .

3. Судові витрати залишити за мною.

Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:

- 28 березня 2019 року, вона, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач), який вони зареєстрували у Кагарлицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 28.03.2019 року зроблено відповідний актовий запис № 22.

Від шлюбу із Відповідачем, у них народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження.

Проте, не зважаючи на народження у них доньки, протягом останнього часу, стосунки з чоловіком розладились, у Відповідача зникло розуміння і повага до неї, стали частими сварки.

Наразі, починаючи з початку лютого 2026 року, - вони фактично проживають за різними адресами, що вказані в позовній заяві. Їхні стосунки не містять ознак, що притаманні сім`ї. Зокрема, - вони не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету, кожен із них живе своїм життям та своїм інтересами.

Відповідно до ст. 51 СК України, дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Однак, нехтуючи законним вимогам, Відповідач на її думку, - не дотримується визначених в ст. 51 СК України положень.

Фактично сім`я припинила своє існування.

Подальше спільне наше житгя як подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, так як наше з Відповідачем спільне життя не склалося, між ними наразі відсутнє почуття та кохання один до одного.

Шлюб вони розривають вперше.

Після розірванню шлюбу бажає залишити прізвище " ОСОБА_3 ".

Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України, передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п. 2 ст. з СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Натомість між нами відсутні будь-які правовідносини, що притаманні сім`ї.

Наразі шлюб між ними містить лише формальний характер.

Відповідно до ч. з ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. і ст. по СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст.114, абз. 2 ч. з ст.115 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене вище слід зазначити, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Таким чином, вона наполягає на розірванні шлюбу, внаслідок чого скористалась даним правом та звернулася до суду з цим позовом

Відповідно до п. з ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

На виконання вимог п. 6, 7, 8, 9, ю ч. з ст. 175 ЦПК України, повідомляє наступне:

- п.6. - Законом не визначений обов`язковий досу довий порядок врегулювання спору у даній категорії справ;

- п.7 - заходи забезпечення доказів або позову до подання даної позовної заяви, нею не здійснювалися;

- п.8 - усі докази, що були наявні у неї, були додані до позовної заяви в розділі "Додатки";

- п.9 - нею сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.;

- п. 10 - надає власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тилі саліим предметом та з тих саліих підстав.

Тому на підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 104, ст. 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 2, 4, 23, 27, 43, 58,175,184, ЦПК України, - позивачка просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

16.03.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла довідка, яка видана 10.03.2026 року Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), - відповідач по даному цивільному провадженню, - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

25.03.2026 року Кагарлицьким районним судом Київської області на підставі положень ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу, згідно якої:

1. Відкрито провадження у справі;

2. Прийнято процесуальне рішення про проведення слухання в порядку загального позовного провадження;

3. Призначено справу до підготовчого судового засіданя на 09 год. 00 хв. 06.05.2026 року.

06.05.2026 року справа була знята з розгляду в зв`язку з перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті по кримінальній справі № 372/3510/17, - за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (особливо тяжкого злочину), яке передбачене п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, призначено наступне підготовче судове засідання на 09 год. 00 хв. 08.07.2026 року.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 08.07.2026 року, позивачка ОСОБА_1 - позов підтримала та просила його задовольнити, категорично заперечувала проти надання терміну на примирення, так як вже проживає в цивільному шлюбі з іншим чоловіком.

Просила залишити їй прізвище – ОСОБА_3 .

Судові витрати у виді сплаченого нею судового збору просила залишити за нею, не стягуючи такі з відповідача.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 08.07.2026 року, відповідач ОСОБА_2 , - позов визнав та просив його задовольнити.

Відповідачу ОСОБА_2 було роз`яснено процесуальні наслідки визнання позову, які йому зрозумілі та з якими він погоджується.

Відповідач ОСОБА_2 категорично заперечував проти надання терміну на примирення, так як продовження існування шлюбу суперечитиме його інтересам.

Фактичне визнання позову відповідачем ОСОБА_2 на стадії підготовчого судового засідання, - дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров ’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 10.03.2026 року Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), - відповідач по даному цивільному провадженню, - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується тієї обставини, що с. Липовець Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Липовець, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Липовець Київської області – до адміністративно – територіальної реформи, - входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача – фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце загальне правило підсудності, - підсудність за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи - відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

- Позивачем по справі є фізична особа – ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Єнакієве Донецької області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України, ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 24.06.2019 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 );

- Відповідачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець село Липовець Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянину України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 15 квітня 2013 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання, - за наступних обставин:

- 28 березня 2019 року позивачка ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , - відповідачем по даній справі.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 28 березня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що:

- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець село Липовець Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України), та, -

- ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка місто Єнакієве Донецької області, Україна, громадянка України), -

- зареєстрували шлюб 28 березня 2019 року, про що 28 березня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області зроблено відповідний актовий запис за № 22.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу:

Чоловіка – ОСОБА_3 .

Дружини – ОСОБА_3 .

Від шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вищевказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , яке видане 24 вересня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що:

- ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що 24 вересня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис за № 188.

В графі «Батьки» зазначені:

Батько – ОСОБА_2 , громадянин України, - відповідач в даному цивільному провадженні;

Мати – ОСОБА_1 , громадянка України, - позивачка в даному цивільному провадженні.

Відомостей про вагітність відповідачки ОСОБА_1 , - в матеріалах справи, - немає.

Ознак майнового спору між сторонами – з матеріалів цивільного провадження, - не вбачається.

Місце проживання малолітньої дитини, - буде вирішуватися в окремому спорі.

- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін, та обгрунтування судом задоволення позову в частині розірвання шлюбу:

- Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - не проживають спільно, як одна сім`я, - більше 6 – ти місяців, окрім того, ще на час спільного проживання на протязі тривалого часу (близько 2 – ох років), - між сторонами існували неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування обумовлено наявністю спільної малолітньої дитини.

Майнових спорів між сторонами станом на час винесення рішення про розірвання шлюбу, - немає.

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивачка ОСОБА_1 , - кегорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно – сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 – ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам.

Що стосується відповідача ОСОБА_2 , - товін в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, категорично заперечував проти надання терміну на примирення.

Враховуючи категоричну позицію як позивачки, так і позицію відповідача, які висловлені сторонами під час судового засідання, та які, відповідно, - спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, а тому подальше надання строку сторонам на примирення на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивачки, відповідача, так і інтересам малолітньої дитини.

Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.

Норми Конституції України.

Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.

Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.

Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв`язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов`язків, різні характери та різні погляди на життя, так має місце і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки та відповідача, так і інтересам малолітньої дитини.

Норми галузевого права, - норми СК України.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.

Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 6 – ти місяців, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 2 – ох років, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних – шлюбно – сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше року), відсутнє поняття сім`ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім`ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім`ї між сторонами (позивачка проживає з іншим чоловіком), та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.

Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім`я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, - сторони по справі поза розумним строком, - більше 6 – ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь – які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , - що є обопільним, в зв`язку з чим, - сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які фактично нічим не пов`язані, окрім факту реєстрації шлюбу в установленому Законом порядку та наявністю спільної малолітньої дитини.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь – яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.

Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.

Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб`єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім`ї, як основи суспільства.

Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.

Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у усній заяві, яка висловлена позивачкою в судовому засіданні, та в прямій позиції відповідача, яка висловлена ним в судовому засіданні, - що зводить нанівець намагання суду примирити сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`ялений одним із подружжя у будь – який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно – сімейних відносин тривалий час, - більше 6 – ти місяців, спорів майнового спору між сторонами немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.

Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачкти, відповідача, так і інтересам малолітньої дитини.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_3 », та після розірвання шлюбу позивачка бажає залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, (шляхом подання відповідної письмової заяви до суду), а тому суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання позивачки щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивачки ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд приймає рішення про залишення позивачці прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_3 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивачки, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.

Що стосується порядку та способу виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.

Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ст.ст. 180 – 183, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;

- підстав для допуску рішення до негайного виконання- немає;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися;

- судові витрати (у виді сплаченого судового збору при подачі позовної заяви), - слід залишити за позивачкою, - з огляду на її клопотання.

Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу (орієнтовно – більше 6 місяців), а тому, зважаючи на обставини справи, - суд вважає, що примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивачки та відповідача, так і інтересам малолітньої дитини, а тому, - має бути розірваний на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 – 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 28 березня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області між:

- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем село Липовець Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 15 квітня 2013 року Кагарлицьким РС Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 ), та, -

- ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Єнакієве Донецької області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України, ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 24.06.2019 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 ),

- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 28 березня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, -

- актовий запис за № 22, складений Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 28 березня 2019 року, - розірвати.

Після вступу рішення в законну силу, - ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Єнакієве Донецької області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України, ID – картка № НОМЕР_4 , виданий 24.06.2019 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_1 ), -

- залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_3 ».

Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.