Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №156/199/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/199/26

Провадження № 2/156/254/26

Рядок статзвіту № 61

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Білецька Інна Миколаївна,

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Білецьку І.М. звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка відкрилася за законом у виді право власності на земельну ділянку площею 3,11 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративно-територіальних межах с. Поромів Поромівської сільської ради.

Позивач є спадкоємцем цієї спадщини за законом першої черги та бажає прийняти спадщину як спадкоємець за законом, однак у встановлений законодавством строк, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, не подав до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, так як вважав, що фактично прийняв спадщину. Разом з тим, не знав про порядок та строки спадкування.

Несподівана смерть батька дуже вплинула на психологічний стан позивача, в результаті чого значний проміжок часу він знаходився у пригніченому стані.

Відповідач ОСОБА_6 проживав окремо від спадкодавця, заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку після смерті батька не подавав. Фактично спадщину не приймав.

Відповідач ОСОБА_7 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 (дружини померлого ОСОБА_5 ), була зареєстрована разом із спадкодавцем на день смерті, однак, як стверджує позивач, будь які вимоги щодо спадкового майна ОСОБА_5 не заявляла.

Відповідач ОСОБА_3 , як стверджує позивач, є рідною сестрою померлого ОСОБА_5 , успадкувала майно, що охоплене заповітом, однак будь-які вимоги щодо спадкового майна ОСОБА_5 , не охопленого заповітом, не заявляла. Станом на сьогодні позивач з нею не спілкується, місце її проживання та контакти йому не відомі.

Будь-які інші особи, що належали б до спадкоємців, які здійснюють спадкування за законом/заповітом, які б звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заяви до нотаріуса, відсутні.

Такі обставини змусили позивача звернутись до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. З огляду на наведене, представник просить суд ухвалити рішення, яким визначити позивачу додатковий двомісячний строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

ІІ. Позиція учасників справи

У судове засідання належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи всі учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У матеріалах справи міститься заява представника позивача – адвоката Білецької І.М. про здійснення розгляду справи без її участі та участі позивача, підтримання позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. Судові витрати у справі позивач залишає за собою.

Відповідач ОСОБА_6 подав заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Від відповідачки ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву, жодних заяв чи клопотань не надходило.

Відповідачка ОСОБА_4 17.06.2026 подала до суду заяву про проведення підготовчого та судового розгляду справи без її участі. Не заперечує щодо повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме щодо визначення додаткового строку позивачу для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 02.03.2026 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків.

26.03.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження у даній справі та постановив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк для подання заперечення, дня отримання таких. Витребувано з Нововолинської державної нотаріальної контори Інформаційні довідку зі Спадкового реєстру щодо спадкодавця.

Ухвалою від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 08.07.2026 року належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи всі учасники справи не з`явилися.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Сторона позивача, відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Заяв чи клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача ОСОБА_3 не надходило. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Як стверджує позивач та його представник у позовній заяві, до складу спадщини ОСОБА_5 увійшли всі права та обов`язки померлого, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі право власності на земельну ділянку площею 3,11 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративно-територіальних межах с. Поромів Поромівської сільської ради. Наявність спадкового майна підтверджується архівною копією державного акта на право приватної власності на землю серія ІV-ВЛ № 012877 (а.с.10).

Згідно з довідкою виконкому Поромівської сільської ради від 12.02.2026 року №74 ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 . До складу зареєстрованих осіб на день його смерті входили: дружина ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та дочка дружини ОСОБА_4 (а.с.11).

Державний нотаріус Нововолинської державної нотаріальної контори Волинської області Кацевич Т.М. повідомила позивачу, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його майна було заведено спадкову справу № 417/2004.

За тавердженням позивача та його представника у позовній заяві, спеціалістами Нововолинської державної нотаріальної контори позивачу усно було повідомлено, що земельна ділянка площею 3,11 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративно-територіальних межах с. Поромів Поромівської сільської ради, не охоплена заповітом, а тому має бути успадкована спадкоємцями першої черги по закону.

17.02.2026 року Нововолинською державною нотаріальною конторою роз`яснено ОСОБА_1 , що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 йому буде видано після подання до нотаріальної контори рішення суду поновлення судом строку для подання заяви про прийняття спадщини, або документів, що підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.16).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа на ім`я ОСОБА_5 у Нововолинській державній нотаріальній конторі заведена 29.09.2004 року під № 417. У Спадковому реєстрі також наявні відомості про заповіт від імені спадкодавця ОСОБА_5 , посвідчений Жовтневою селищною радою 10.12.2002, номер в реєстрі нотаріальних дій 501. (а.с. 54-55).

Із спадкової справи № 417 заведеної Нововолинською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 слідує, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли двоє спадкоємців: ОСОБА_3 – за заповітом, ОСОБА_8 – за законом (а.с.71-78).

Так, із заповіту, посвідченого виконкомом Жовтневої селищної ради 10.12.2002 року за р. № 501 слідує, що ОСОБА_5 належну йому квартиру АДРЕСА_2 та дачну ділянку № НОМЕР_2 , яка розташована в садовому товаристві «Жовтневий» сел. Жовтневе міта Нововолинська Волинської області заповів ОСОБА_3 (а.с.75). 29.09.2004 року ОСОБА_3 подала до Нововолинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим виконкомом Жовтневої селищної ради 10.12.2002 року за р. № 501 (зворот а.с.71).

15.01.2005 року дружина спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_8 подала до Нововолинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, яка складється з квартири АДРЕСА_2 , з права на земельну частку (пай), що розташований в с. Поромів Іваничівського району Волинської області та садово-огородницької ділянки, що знаходиться в районі сел. Жовтневе (зворот а.с.72). Право спадкодавця ОСОБА_5 на земельну частку (пай), що розташований в с. Поромів Іваничівського району Волинської області підтверджено державним актом на право приватної власності на землю IV-ВЛ № 012877 (а.с.74).

05.03.2005 року нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори Бражик С.А. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частини квартиру АДРЕСА_2 , а також на 1/2 частини сараю по цій же адресі (а.с.78).

05.03.2005 року нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори Бражик С.А. ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу: на квартиру АДРЕСА_2 , а також на 1/2 частини сараю по цій же адресі (зворот а. с. 77).

Спадкоємцю за законом ОСОБА_8 нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори не видавалося свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

Будь-які інші особи, що належали б до спадкоємців, які здійснюють спадкування за законом/заповітом, які б звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заяви до нотаріуса, відсутні. Як слідує з матеріалів спадкової справи, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна.

Позивач ставить питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до складу якої входить нерухоме майно, а саме земельна ділянка площею 3,11 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративно-територіальних межах с. Поромів Поромівської сільської ради. Про наявність іншого майна спадкодавця суду не повідомлено.

Позивач вважає, що як спадкоємець першої черги за законом має право на спадкування неохопленої заповітом спадщини після смерті батька, однак через необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини вчасно не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а тому змушений звернутися до суду з позовною заявою про визначення йому додаткового строку для подання такої.

На підтвердження зазначених у позовній заяві підстав пропуску строку звернення позивача із заявою про прийняття спадщини будь-яких доказів суду не надано.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не заперечують щодо визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

V. Застосоване судом законодавство

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК).

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України дозволяє сформулювати правило, відповідно до якого надання судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливо у разі: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави та 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У такому разі, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст. 67 ЗУ «Про нотаріат», п. п. 2.1, 3.1, 3.3 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року № 296/5 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на підставі поданої першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна: зокрема, про прийняття спадщини або відмову від її прийняття.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі (або такої, що надійшла засобами поштового зв`язку або технічними засобами електронних комунікацій).

Згідно з п. п. 1.2, 2.2. розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року № 296/5, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, статусу території, яка є місцем відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.7 цього пункту (коли існує заведена спадкова справа іншим нотаріусом).

Згідно зі ст. 46-1 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

VI. Висновки суду

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2024 р. у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

В постанові Великої Палати ВС від 26.06.2024 р. у справі № 686/5757/23, зазначено, що головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (п. 55-58 Постанови ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14- 50цс24)).

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, у п. 50-51 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.06.2024 р. у справі № 686/5757/23 та багатьох інших.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20 (провадження № 61-16005св21).

У справі, яка є предметом розгляду, позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 17 лютого 2026, тобто через 21 (двадцять один) рік після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався на необізнаність позивача про порядок і строки спадкування (оскільки позивач вважав, що спадщину прийняв фактично), а також те, що несподівана смерть батька вплинула на психологічний стан позивача (позивач значний проміжок часу перебував у пригніченому стані).

Необізнаність про порядок і строки спадкування, пригнічений стан позивача протягом значного проміжку часу не є поважними причинами пропуску вказаного строку, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили позивачу вчасно здійснити своє право на подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та не є об`єктивними перешкодами для здійснення такої дії.

Велика Палата ВС в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 наголосила, що для конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Тривалий строк (двадцять один рік з дня смерті спадкодавця) свідчить про пасивну поведінку позивача в реалізації своїх спадкових прав. Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність інших об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які б перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса чи суду протягом 2004-2025 років, позивачем суду не надано.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця. Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України)

З моменту відкриття спадщини дружина спадкодавця ОСОБА_8 як спадкоємець першої черги за законом, яка прийняла спадщину відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, набула право володіння та право користування спадковим майном, однак свідоцтво про право право на спадщину за законом не отримала. Разом з тим, неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину не позбавляє особу самого права на спадщину, оскільки такий документ є правом, а не абсолютним обов`язком.

Таким чином, ухвалення судового рішення про надання позивачу додаткового строку на прийняття спадщини після спливу 21 (двадцяти одного) року зі смерті спадкодавця є втручанням у право власності відповідача ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_8 та яка, за твердженням самого позивача, є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_8 , яка у свою чергу прийняла спадщину та добросовісно скористалася власними цивільними правами. Таке не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

Таким чином, суд виснував, що наявних належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у позивача перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, ним не наведені, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б перешкоджали поданню такої заяви вчасно, а безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача ОСОБА_4 , як спадкоємця, який прийняв спадщину, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

VІІ. Судові витрати

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Представник позивача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Суддя І. Є. Малюшевська