Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №389/585/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

06.07.2026

ЄУН 389/585/26

Провадження № 2/389/283/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

06 липня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 02 березня 2026 року звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду від 21 червня 2016 року, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду від 21 червня 2016 року присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісяця, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Враховуючи істотне зростання цін та витрат на утримання дитини, її вік (12 років), необхідність забезпечення належного харчування, навчання, медичного обслуговування та розвитку, а також зважаючи на те, що попередньо встановлений розмір аліментів у сумі 800 грн не відповідає реальним потребам дитини та значно нижчий за гарантований законом мінімум, вирішила звернутися до суду з цим позовом про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суду не повідомив, будь-які клопотання, заяви чи докази, від нього не надходили.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві позивач. Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у липні 2020 року зареєструвала шлюб зі ОСОБА_5 , після чого набула прізвище « ОСОБА_6 », до реєстрації шлюбу мала прізвище - ОСОБА_7 .

З липня 2012 року ОСОБА_8 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_9 , батьком якої у свідоцтві про її народження записаний відповідач.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області ухваленим у справі ЄУН 389/1276/16-ц (провадження №2/389/445/16) шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було розірвано та з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісяця, до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, ОСОБА_1 з 19 березня 2026 року прийнята на роботу у ТОВ «КР БРЕНДС» та за березень – квітень 2026 року її дохід склав 31000 грн.

Інформація про доходи ОСОБА_2 за вказаний період у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, відсутня.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси (див. справу «Нойлінґур і Шурук», № 41615/07, § 135, 6 липня 2010 року, і «X проти Латвії», заява № 27853/09, § 96, ЄСПЛ 2013 р.). Найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків (див. справу «Сахін проти Німеччини», заява № 30943/96, §66, ЄСПЛ 2003 р.VIII).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказала, що фактичні щомісячні витрати на утримання дитини значно перевищують розмір аліментів, що стягуються. Тобто, розмір стягнутих аліментів є недостатнім для утримання дитини.

Відповідно до ч.2,3 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на утримання дочки, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

З врахуванням зазначеного, доведеним є факт, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

З моменту присудження аліментів, дочка позивача виросла і витрати на її утримання значно зросли, відповідно матеріальне становище одержувача аліментів - матері дитини, з якою проживає дитина, погіршилися.

Вищевказані обставини відповідно до положень ст.192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обов`язок утримання батьком неповнолітньої дитини, а також необхідність забезпечення балансу прав на інтересів дитини та її батьків, те, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях СК України, відповідають інтересам дитини та покращують її матеріальне становище, що дозволить забезпечити потреби дитини, які необхідні для її повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, суд вважає, що наявні правові підстави для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_10 , з 800 грн 00 коп. на 4000 грн 00 коп., а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З огляду на те, що позивач на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору у цій справі, за правилами статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.2, 4,12,13,81,141,259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровогадської області від 21 червня 2016 року у справі ЄУН 389/1276/16-ц (провадження №2/389/445/16) зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн 00 коп., на 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. щомісяця, до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочавши стягнення з дня набрання рішенням законної сили.

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Г.В. Берднікова