Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №202/2806/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2806/26

Провадження № 1-кп/202/1185/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого(ВКЗ) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042210000012 від 03.01.2026 у відношенні,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська, Донецької області, громадянина України, неодруженого, маючого середньо-спеціальну освіту, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та осіб, що потребують догляду, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді командира відділення, у званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 13.10.2022 Прилуцьким міжрайонним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем В/Ч НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння знаходився за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський буд.70, біля магазину «Компот», де у зазначений час побачив раніше невідомого ОСОБА_6 , з яким зав`язалася розмова, в ході якої на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, розмова переросла у словесний конфлікт та в цей момент у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 03.01.2026 близько 15 години 41 хвилин, дістав із лівої внутрішньої нагрудної кишені куртки одягненої на ньому у той момент, ніж з лезом із металу сірого кольору, та утримуючи його у лівій руці, будучи в безпосередній близькості до ОСОБА_6 , діючи умисно, в повній мірі розуміючи та усвідомлюючи небезпечність свого діяння, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків, утримуючи у лівій руці ніж з лезом із металу сірого кольору наніс останньому один цілеспрямований удар ножем в область шиї з права тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення шиї праворуч з ушкодженням судин шиї, котре супроводжувалося зовнішньою кровотечею та подальшою гострою крововтратою, що призвело до смерті ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом зі знаряддям його вчинення, а саме ножем з лезом із металу сірого кольору.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав, просив розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву, також вказав, що наслідки йому відомі.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного та не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд обмежується дослідженням лише письмових матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів з урахуванням індивідуалізації покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким умисним злочином проти життя та здоров`я; дані про особу обвинуваченого, який є неодруженим, утриманців не має, є військовослужбовцем В/Ч НОМЕР_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який неодноразово судимий, відсутність обставини, що обтяжують покарання ,до обставини, що пом`якшує покарання судом визнається за можливе віднести беззаперечне визнання вини обвинуваченим.

При цьому не залишається поза увагою суду і те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий останній раз 13.10.2022 Прилуцьким міжрайонним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, та 12.06.2024 звільнений умовно-достроково, на не відбутий строк 3 роки 21 день, для проходження військової служби в ВЧ НОМЕР_1 , та після звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі достроково вчинив особливо тяжкий злочини, що у свою чергу свідчить про його підвищену соціальну небезпеку та схильність до асоціальної поведінки.

З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який винуватість у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі , але не в максимальному розмірі покарання.

Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Прилуцького міжрайонного суду Чернігівської області від 13.10.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, та 12.06.2024 звільнений умовно-достроково від відбування покарання, то у даному випадку передує застосуванню положення ст. 71 КК України та призначення остаточного покарання з урахуванням даної норми за сукупність вироків.

Для запобігання ризиків передбачених ст. 177 КПК України та забезпечення подальшого виконання вироку, враховуючи дані про особу обвинуваченого, дієвість запобіжного заходу, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до набрання вироком законної сили.

Також необхідно зарахувати ОСОБА_4 в порядку ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк тримання під вартою.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження підлягають вирішенню в порядку ст. 124 КПК України, цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 370; 373-374; 615 ч. 15 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Прилуцького міжрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року у виді 1 (одного) року позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (дванадцять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , продовжити у вигляді тримання під вартою, строком до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 в порядку ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, період з 04.01.2026 до набрання вироком законної сили.

Арешт накладений на майно згідно ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 07.01.2026 року – скасувати.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме: куртка чоловіча з капюшоном чорного кольору на утеплювачі білого кольору зі слідами речовини бурого кольору; один металевий столовий ніж; один розкладний ніж; одна столярна стамеска; ніж з лезом білого кольору та світлою рукояткою з пластику – знищити.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме: чоботи чорного кольору та форма ЗСУ, куртка та штани пікселю зеленого кольору, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi m1906g7g» imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сім карткою мобільного оператора «ВФ Україна» – повернути ОСОБА_4 .

Речовий доказ в даному кримінальному провадженні, а саме: DVD-R диск, який містяться в матеріалах провадження – залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ в даному кримінальному провадженні, а саме: зрізи нігтьових пластину які упаковано до двох паперових конвертів НПУ; слід РБК, з якого зроблено змив РБК на ватний тампон, який упаковано після проведення експертизи до паперового конверту НПУ – залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти, витрачені на проведення судових експертиз у межах даного кримінального провадження, а саме:

- судова молекулярно-генетична експертиза №СЕ-19/104-26/1634-БД від 06.03.2026, витрати на залучення експерта складають 22 284 грн. 45 коп.;

- судова молекулярно-генетична експертиза №СЕ-19/104-26/2458-БД від 16.02.2026, витрати на залучення експерта складають 2 235 грн. 10 коп.;

- судова молекулярно-генетична експертиза №СЕ-19/104-26/2461-БД від 16.02.2026, витрати на залучення експерта складають 8 950 грн. 42 коп.;

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий суддя: ОСОБА_1