Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №740/1881/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/1881/26 Головуючий у 1 інстанції Роздайбіда О. В.

Провадження № 33/4823/653/26

Категорія - ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Бачала О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Бачала Олександра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року, якою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції адвокат Бачал О.П., який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які повідомили, що без об`єктивної причини ОСОБА_2 різко зменшив швидкість аж до зупинки, при цьому водій не подав сигналу про намір зменшення швидкості або зупинки, не попередив інших учасників дорожнього руху, та створив небезпечну ситуацію, що не відповідає дійсності, Вказує, що місцевим судом було порушено ст. 252 КУпАП щодо оцінки доказів, зокрема суд не оцінив представлені докази з кількох документів в сукупності, здійснив це неповно і не об`єктивно.

Також адвокатом подано клопотанням про поновлення пропущеного строку, в якому він зазначає, що копію повного тексту постанови суду ОСОБА_2 отримав засобами поштового зв`язку лише 16.06.2026 року, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошти», тому просить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Бачал О.П. просив поновити строку на апеляційне оскарження та підтримав апеляційну скаргу, уточнивши, що спросить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та ухваленою з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Бачала О.П., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Статтею 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи обставини, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суддя вважає, що потерпілим такий строк пропущено з поважних причин, а відтак він підлягає поновленню.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, зазначених вимог чинного законодавства України судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесенні оскаржуваної постанови не було виконано в повному обсязі, з огляду на таке.

Статтею 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Апеляційним судом з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №636984 від 10 квітня 2026 року, встановлено, що 10.04.2026 року о 10 год 50 хв на автодорозі М01 Кіпті-Глухів-Бачівськ, 60 км водій автомобіля Volkswagen POINTER, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечно дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем DACIA SANDERO, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 12.1., 13.1. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст. 124 КУпАП.

Судом першої інстанції зазначено, що в порушення вимог КУпАП, суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті 124 КУпАП, за якою складено протокол, що позбавляє можливості правильно кваліфікувати дії особи, встановити об`єктивну сторону правопорушення.

Однак з таким висновком місцевого суду, апеляційний суд погодитися не може, оскільки зазначений протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому, серед іншого, зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Протокол оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено суть правопорушення, який підписаний особою, яка його склала та правопорушником. Зауваження щодо змісту вказаного протоколу відсутні.

При цьому, суть правопорушення, викладена у протоколі, відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП, так як зазначено який учасник дорожнього руху порушив правила дорожнього руху, які пункти правил дорожнього руху порушено та відображено наслідок такого порушення у вигляді пошкодження обох транспортних засобів.

Також, до протоколу про адміністративне правопорушення додано письмові пояснення учасників ДТП та схему місця ДТП, в якій серед іншого відображено ділянку дороги, де сталося зіткнення, розташування транспортних засобів відносно одне одного та елементів дороги, зафіксовано місце зіткнення, описано локалізацію та характер механічних пошкоджень, підписану обома її учасниками на місці події без зауважень чи заперечень. Зазначене відповідає вимога розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які ним надані в суді першої інстанції, він рухався транспортним засобом із дозволеною швидкістю з дотриманням безпечної дистанції (близько 100 м) відповідно до дорожньої обстановки. До моменту виникнення події рух був рівномірним, дистанція до попереднього автомобіля була стабільною та не створювала небезпеки та не вимагала екстреного гальмування. Автомобіль, що рухався попереду, раптово та без об`єктивної причини різко зменшив швидкість аж до зупинки, при цьому водій не подав сигналу про намір зменшення швидкості або зупинки, не попередив інших учасників дорожнього руху, створив небезпечну ситуацію. Зазначені дії суперечать вимогам ПДР України, зокрема п. 9.2 (б), п. 9.4. ПДР. ОСОБА_1 зауважив, що дотримувався дистанції, але раптове гальмування автомобіля попереду призвело до скорочення дистанції, він негайно застосував гальмування, однак через обмежений час для реагування та проїжджаючий автомобіль на зустрічній смузі, уникнути зіткнення не було можливості. Крім того, зауважив, що після зіткнення водій автомобіля попереду перемістив транспортний засіб, залишивши місце первинного контакту. Разом з тим, у машині перебував пасажир, який був безпосереднім свідком події та може підтвердити відсутність перешкод на дорозі, раптовість гальмування автомобіля попереду, тощо, однак працівники поліції не прийняли та не зафіксували показання свідка. Вважає, що працівниками поліції було допущено істотні порушення, оскільки не надали йому можливості сфотографувати схему місця ДТП, він не мав змоги перевірити її зміст, пояснення свідка не були внесені до матеріалів справи, не проводили жодних замірів гальмівного шляху, дистанції між т/з тощо. Відеофіксація оформлення ДТП працівниками поліції не велася. Стверджує, що ще на початковому етапі оформлення ДТП працівник поліції заявив, що оскільки зіткнення відбувалося ззаду, то це «на 200% моя вина» і висловив небажання заслуховувати свідка, що було пов`язано з тим, що вона жінка, що свідчить про ознаки дискримінаційного ставлення. Просив закрити провадження у справі, оскільки ДТП стало наслідком раптових та непередбачуваних дій автомобіля попереду, який створив аварійну ситуацію.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні в місцевому суді пояснив, що їхав з дружиною з Чернігова з лікарні додому на Конотоп. Дружині стало погано, він включив правий поворот метрів за 30, почав повертати і відчув удар в задню частину авто. Спочатку не зрозумів, що то був удар, його відкинуло, тому він від`їхав. Стверджував, що вмикав показник повороту «праворуч» десь за 20-30 м.

Свідок ОСОБА_3 надала показання, що перебувала в автомобілі під час ДТП, як пасажир. Рухалися приблизно 80 км/год. Попереду ніяких перешкод не було. Автомобіль, який рухався далеко попереду різко загальмував, без включеного показника повороту. Між авто було близько 100 м, після різкого гальмування сталося зіткнення. Попередня машина з`їхала з місця удару на обочину. Покажчик повороту не вмикав, зазначила, що вона була пристебнута і спрацювала подушка безпеки. Стверджувала, що працівники поліції її не опитували про обставини ДТП, хоча вона була безпосереднім свідком, з огляду на обставину, що вона жінка, що свідчить про наявність гендерної нерівності. На зауваження, що вона хоче надати пояснення, не реагували.

Працівник поліції, який складав схему місця ДТП – ОСОБА_4 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що вони з напарником виїхали на місце ДТП. Оформили матеріали згідно інструкції. Відеофіксацію вели, але в протоколі чомусь не зазначено, як і не додано диску з відеозаписом. Свідків не пам`ятає чому не опитали. Він займався вимірюванням, а інші справи робив напарник. Один автомобіль в`їхав у інший ззаду, то значить не дотримався безпечної відстані.

На підставі зазначено суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку вбачається порушення правил дорожнього руху саме потерпілим, адже, як він зазначив в судовому засіданні, що включав показник повороту за 20-30 м, хоча повинен був згідно ПДР п. 9.2, 9.4 «не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними», а тому відповідальність ОСОБА_1 виключається, оскільки він порушив правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом, тобто потерпілим.

В той же час, місцевим судом не враховано, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 12.1 ПДР України, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та п. 13.1 ПДР України, згідно з яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

При цьому, відповідно до п. 1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

безпечна дистанція – відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;

безпечна швидкість – швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

дорожні умови – сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

дорожня обстановка – сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

небезпека для руху – зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

перешкода для руху – нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Системний аналіз зазначених вимог ПДР України дає підстави зробити висновок, що у дорожній обстановці, при якій транспортні засоби рухаються в одній смузі руху в попутному напрямку один за одним, водій, який керує транспортним засобом, що рухається позаду повинен утримувати таку відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру, при цьому водій повинен обрати таку швидкість, за якої має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, враховуючи зокрема атмосферні явища.

Відтак встановивши, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , рухався позаду транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 , тобто транспортні засоби рухались один за одним в одній смузі руху в попутному напрямку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ДТП сталося внаслідок порушення вимог правил дорожнього руху потерпілим, оскільки наявні у цій справі докази свідчать, що саме ОСОБА_1 проявив протиправну самовпевненість та неуважність, не оцінив дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним і не дотримався безпечної дистанції, яка надала б йому можливість запобігти зіткненню, у разі раптового гальмування транспортного засобу, який рухався попереду, чим порушив вимоги п. п. 12.1., 13.1. ПДР України внаслідок чого і сталася ДТП.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, оскільки він порушив вимоги п. п. 12.1., 13.1. ПДР України внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відтак апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи, належним чином не були з`ясовані обставини, що підлягають з`ясуванню, так як викладені в оскаржуваній постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 3 частини 8 статті 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Враховуючи характер правопорушення та особу правопорушника, апеляційний суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, 124, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Поновити адвокату Бачалу Олександру Петровичу, який діє в інтересах ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Бачала Олександра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, скасувати та прийняти нову постанову.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців.

СуддяО. В. Авраменко