Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №750/280/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/280/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1328/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Стельмаха А.П.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року у розмірі 67 960 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 березня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7667402 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ТОВ «Авентус Україна» умови договору виконало та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20 000 грн на його платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-2446.

Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначав, що 23 жовтня 2024 року за договором факторингу № 23.10/24-Ф ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги. 16 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, у тому числі і право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7667402 від 09 березня 2024 року.

Відповідач належним чином не виконував кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 77 960 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 47 960 грн несплачені відсотки за користування кредитом, 10 000 грн штрафні санкції (пеня, штрафи).

Остаточно позивач просив стягнути з ОСОБА_1 кошти у розмірі 67 960 грн, що складається із 20 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 47 960 грн заборгованості за несплаченими відсотками.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за договором у сумі 67 960,30 грн, а також 2 662,40 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС».

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції про підписання ОСОБА_1 із ТОВ «Авентус Україна» договору № 7667402 за допомогою одноразового ідентифікатора ґрунтуються на підставі наданих позивачем паперових копій електронного договору, вимоги ст. 95 ЦПК України не виконано та не витребувано у позивача оригіналів електронних доказів.

Скаржник указує на те, що у матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів. Вважає довідку АТ «ПУМБ» про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 20 000 грн за допомогою системи посередника ТОВ «Пейтек» неналежним доказом, оскільки вказана довідка не є первинним документом, а доказів існування між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Авентус Україна», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача, відповідних правовідносин позивачем не надано.

Наголошує на тому, що проценти у розмірі 47 960 грн не підлягають стягненню з відповідача, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Скаржник не погоджується також із нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 10 000 грн, посилаючись на те, що згідно з пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 24 лютого 2022 року штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, а також неустойка не нараховується.

У наданому відзиві представник ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарова О.І., частково погодилась з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаючи обґрунтованими позовні вимоги лише в частині стягнення 20 000 грн заборгованості за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року.

Сторона позивача зазначила, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». На підставі цього правочину відповідач отримав кредит у сумі 20 000 грн строком на 360 днів. Перерахування ОСОБА_1 09 березня 2024 року коштів на суму 20 000 грн підтверджено повідомленням ТОВ «Пейтек» від 13 листопада 2024 року, випискою АТ «ПУМБ» по рахунку відповідача, тобто первісний кредитодавець ТОВ «Авентус Україна» належним чином виконало зобов`язання за кредитним договором.

Указує на те, ОСОБА_1 безпідставно стверджує про незаконність стягнення з нього штрафних санкцій у розмірі 10 000 грн, оскільки позивач не заявляв таких вимог. При зверненні з цим позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 67 960 грн без урахування штрафних санкцій.

Водночас ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначило, що під час розгляду справи стало відомо, що з 15 грудня 2022 року відповідач перебуває на військовій службі у ЗСУ, отже на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати відсотків за користування кредитом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а рішення суду змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі, вказаній у договорі, проте зобов`язання щодо їх повернення в обумовлений строк за умовами договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором у сумі 67 960 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість по тілу, 47 960 грн по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Суд дійшов висновку, що позивачем надано належні докази щодо переходу права вимоги за наведеним кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з цим висновком суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, 09 березня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7667402, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором С7023 (а.с. 10-18). Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 20 000 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.5., 1.5.1. кредитного договору сторони передбачили тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються відсотки стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Пунктом 1.5.2. передбачені умови застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,87 % в день.

Проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1. договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту 09 березня 2024 року або 10 березня 2024 року (п. 2.1., 2.2. договору).

Договором передбачено, що він укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронним підписом, споживачу в особистий кабінет / мобільний застосунок «CreditPlus» для ознайомлення та підписання. Підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений товариству в ІКС товариства / зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п. 9.6 договору).

У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 7667402 від 09 березня 2024 року міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором С7023 09 березня 2024 року (а.с. 18 зворот-19).

Того ж дня, 09 березня 2024 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором НА9892 паспорт споживчого кредиту (а.с. 62-64).

За повідомленням ТОВ «Пейтек» від 13 листопада 2024 року вих. № 20241113-1/1, відповідно до укладеного з ТОВ «Авентус Україна» договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16 лютого 2022 року, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09 березня 2024 року 12:46:06 на суму 20 000 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 (а.с. 30-31).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Авентус Україна» за договором споживчого кредиту № 7667402 від 09 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 77 960 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 47 960 грн заборгованість за процентами, 10 000 грн штраф (а.с. 65-69).

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, за умовами п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 40-44).

Актом прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року підтверджено, що ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло реєстр боржників кількістю 6 400, після чого, ураховуючи пункт 1.2 договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості боржників і фактор стає кредитором відносно до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 50).

Відповідно до витягу з реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року), ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року, загальна сума боргу 77 960 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість по основному боргу, 47 960 грн залишок заборгованості по процентам, 10 000 грн заборгованість за пенею, штрафами (а.с. 48-49).

Копією платіжної інструкції в національній валюті від 30 жовтня 2024 року № 166 засвідчено, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Авентус Україна» 3 217 772 грн оплати за відступлення права вимоги згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 23 жовтня 2024 року та договору факторингу №23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року (а.с. 51).

16 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, за умовами п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 52-55).

16 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 16/05/25-Е від 16 травня 2025 року, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 7 349, після чого з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 16/05/25-Е від 16 травня 2025 року від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості боржників і фактор стає кредитором відносно до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 59).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16/05/25-Е від 16 травня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7667402 в сумі 77 960 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 47 960 грн заборгованість за відсотками, 10 000 грн заборгованість за пенею, штрафи (а.с. 57).

Копіями платіжних інструкцій в національній валюті від 27 листопада 2025 року № 460, від 27 листопада 2025 року № 459 та 28 листопада 2025 року № 465 засвідчено, що ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 300 000,00 грн, 222 524,57 грн та 310 923,01 грн в рахунок оплати фінансування за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № № 16/05/25-Е від 16 травня 2025 року (а.с. 60-61).

За інформацією АТ «ПУМБ» від 27 січня 2026 року, в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 випущено банківську платіжну картку НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 . Операцію на суму 20 000 грн 09 березня 2024 року о 12:46:06 проведено з використанням сервісу переказу коштів через АТ «ПУМБ». Між банком та ТОВ «Пейтек» укладено договір, відповідно до якого банк надав послуги переказу коштів (а.с. 105).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 23 травня 2012 року, ОСОБА_1 військову присягу склав 09 червня 2012 року у військовій частині НОМЕР_5 . 10 березня 2015 року призваний у ЗСУ за контрактом в добровільному порядку (а.с. 119-120).

Довідкою військової частини НОМЕР_6 від 11 квітня 2024 року № 25/51 підтверджено, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 15 грудня 2022 року (а.с. 117).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що засвідчено копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_7 від 01 липня 2015 року (а.с. 118).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильно висновку про виникнення між сторонами договірних зобов`язань та неналежне їх виконання кредитором, але помилково виснував про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

Матеріалами справи підтверджено, що 09 березня 2024 року між ТОВ Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7667402 шляхом використання одноразового ідентифікатора С7023, який надсилався на особистий телефонний номер відповідача. На спростування вказаних обставин ОСОБА_1 доказів не подано.

Відповідач, стверджуючи в апеляційній скарзі про надання позивачем лише паперових копій електронного договору, а не оригіналу, клопотання про витребування оригіналів електронних доказів у суді першої інстанції не заявляв. Такого клопотання не містить і подана ним апеляційна скарга.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Позов подано ТОВ «ФК «ЕЙС» через систему «Електронний суд». До позову додано, у тому числі, договір про споживчий кредит № 7667402 від 09 березня 2024 року. При огляді вищезазначеного договору в системі «Електронний суд» встановлено, що договір містить підпис ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатору С7023 09 березня 2024 року 14:45:53. Як і в роздрукованому варіанті у договорі також міститься посилання на його підписання відповідачем із застосуванням одноразового ідентифікатору С7023 09 березня 2024 року 14:45:53. Судом не встановлено, що копія електронного договору не відповідає його оригіналу.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на відсутність доказів перерахування кредитором грошових коштів на виконання умов договору.

Водночас, укладаючи договір, АТ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у пункті 2.1 погодили надання коштів кредиту у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . На картку саме з таким номером ТОВ «Пейтек» перерахувало кошти в розмірі 20 000 грн. Наведена обставина узгоджується з інформацією, наданою АТ «ПУМБ», в якому емітовано на ім`я відповідача платіжну картку з наведеним вище номером.

Відповідач, заперечуючи проти надходження кредитних коштів на його банківську картку, всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належних письмових доказів щодо відсутності у нього банківської картки з номером НОМЕР_2 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитом не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Колегія суддів вважає, що, указуючи на відсутність у справі доказів перерахування йому кредитних коштів, скаржник застосовує концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13). Тобто, заперечуючи перерахування кредитних коштів, ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження цих доводів. Позивачем надано наявні у товариства докази перерахування коштів у сумі 20 000 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , які у належний спосіб ОСОБА_1 не спростовано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитом, який слід стягнути з відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Позивач, пред`явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 47 960 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_1 наголошував на безпідставності нарахування відсотків за користування кредитом, пославшись на наявність у нього пільг, встановлених ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Документами, що свідчать про статус військовослужбовця, є військовий квиток (посвідчення офіцера), в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідач ОСОБА_1 з 01 липня 2015 року має статус учасника бойових дій, а з 15 грудня 2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 . Йому присвоєно військове звання сержант (а.с. 117, 118, 119-120).

Отже, на дату укладення кредитного договору 09 березня 2024 року відповідач мав статус військовослужбовця під час дії особливого періоду та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, у зв`язку з чим має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Неповідомлення ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору про наявність у нього визначених ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Ураховуючи наведене, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 47 960 грн є безпідставною і задоволенню не підлягає.

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом належить скасувати, відмовивши ТОВ «ФК «ЕЙС» у задоволенні цієї вимоги.

Доводи апеляційної скарги про незаконне стягнення штрафних санкцій у розмірі 10 000 грн не знайшли свого підтвердження, оскільки, як слушно вказано ТОВ «ФК «ЕЙС», при зверненні з цим позовом такі вимоги не заявлялись і вони не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного, апеляційним судом установлено, що за договором № 7667402 від 09 березня 2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за тілом кредиту у сумі 20 000 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід змінити в частині визначеного судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» загального розміру кредитної заборгованості з 67 960,30 грн до 20 000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Звернувшись з позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило 2 662,40 грн судового збору (а.с. 1). Ураховуючи те, що апеляційний суд змінює розмір стягнутої суми заборгованості за кредитним договором, задовольнивши позовні вимоги товариства на 29,42% (20 000 грн від заявлених вимог 67 960 грн), слід також змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», з 2 662,40 грн до 783,27 грн (2 662,40 грн х 29,42%).

Вирішуючи клопотання ТОВ «ФК «ЕЙС» про відшкодування 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

20 серпня 2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» в особі керуючого бюро – адвоката Соломки О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, за умовами п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором (а.с. 71-72).

11 вересня 2025 року Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» в особі керуючого бюро – адвоката Соломки О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписано додаткову угоду № 25771219632 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, у якій погодили, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року (а.с. 73).

Актом приймання-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, складеним 01 листопада 2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» в особі керуючого бюро – адвоката Соломки О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС», підтверджено отримання клієнтом наступних послуг (а.с. 74):

1) складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року тривалістю 2 год., вартістю 5 000 грн;

2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року тривалістю 2 год., вартістю 1 000 грн;

3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 тривалістю 1 год., вартістю 500 грн;

4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 7667402 від 09 березня 2024 року на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 тривалістю 1 год., вартістю 500 грн.

Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог на 29,42%, доведеність отримання позивачем професійної правничої допомоги, а також пропорційність відшкодування судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру витрат на правничу допомогу, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», з 4 000 грн до 2 059,40 грн (7 000 х 29,42%).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 4 542 грн судового збору (а.с. 132). Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково на 70,58%, з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь відповідача належить стягнути 3 205,74 грн (4 542 грн х 70,58%) у відшкодування сплаченого відповідачем судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2026 року в частині вирішення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – скасувати, відмовивши у задоволенні цієї вимоги.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2026 року в частині визначеного судом до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» розміру заборгованості за договором та судових витрат – змінити, зменшивши суму заборгованості з 67 960,30 грн до 20 000,00 грн, суму судового збору – з 2 662,40 грн до 783,27 грн, суму витрат на правничу допомогу – з 4 000 грн до 2 059,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 3 205,74 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

А.П. Стельмах