Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №650/924/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/924/25

Провадження № 1-кп/650/171/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080200000030 від 20.09.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радісний Сад, Миколаївського району Миколаївської області, українця, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант, раніше судимого 14.05.2024 Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, 26.11.2025 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14.05.2024 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 місяці,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , 04.02.2023 приблизно о 06 год. 00 хв., будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді санітарного інструктора 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно залишив місце служби, а саме місце розосередження особового складу військової частини НОМЕР_1 , що знаходилось в АДРЕСА_1 , та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до 06.06.2023.

Разом з тим, молодший сержант ОСОБА_5 , 19.08.2023, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків в умовах воєнного стану, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління, та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не з`явився вчасно на службу без поважних причин, до 25.08.2023.

Крім того, молодший сержант ОСОБА_5 , 07.11.2023 приблизно о 18 год. 20 хв., будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно залишив місце служби, а саме місце розосередження особового складу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до 27.06.2024.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про застосування ч. 3 ст. 349 КПК України та просив не досліджувати обставини справи, оскільки обвинувачений визнає їх в повному обсязі.

Обвинувачений, захисник проти задоволення клопотання прокурора не заперечують, пояснивши, що обвинувачений дійсно визнає всі встановлені в ході досудового слідства обставини вчинених ним кримінальних правопорушень.

Суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, яким роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Про добровільність позиції обвинуваченого про розуміння ним правових наслідків свідчить його згода на клопотання, заявлене прокурором в судовому засіданні. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи, тому у суду не має сумнівів у його волевиявленні.

Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно та підтверджуються обвинуваченим ОСОБА_5 , який у судовому засіданні пояснив, що дійсно є військовослужбовцем за мобілізацією. Oак як були особисті обставини, проблеми у сім`ї, тому і пішов у СЗЧ. Крім того після закінчення лікування, яке проходив з 31.07.2023 по 18.08.2023, несвоєчасно з`явився у військову частину з особистих мотивів. При цьому пояснив, що щиро розкаюється у скоєному, має намір продовжувати військову службу.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 доведеною, а його дії кваліфіковано - - по першому епізоду за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану;

- по другому епізоду за ч. 5 ст. 407 КК України як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стан;

- по третьому епізоду за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, мотив та мету вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі дані особи обвинуваченого, а саме обвинувачений раніше судимий, згідно службової характеристики характеризується посередньо.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого

ОСОБА_5 суд визнає щире каяття у скоєному.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, що буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. З урахуванням всіх обставин по справі суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в ізоляції від суспільства.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази та витрати на залучення експертів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України 6 (шість) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11.2025 більш суворим покаранням призначеним за цим вироком, остаточно визначивши ОСОБА_5 покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання за цим вироком рахувати з моменту його вступу в законну силу.

У строк покарання зарахувати частково відбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11.2025 з 22.08.2025 по день набрання цим вироком законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6