Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №511/1521/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 511/1521/26

Провадження № 2/517/331/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

установив:

З Роздільнянського районного суду Одеської області до Захарівського районного суду Одеської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 08 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShorts» № 2009926. Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець надав позичальниці кредит в сумі 3000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальниці кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. ОСОБА_1 умови кредитного договору порушені кредитні кошти та проценти за користування коштами не сплачені.

30 червня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу № 01.02-18/25, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» наділене правом грошової вимоги до відповідачки.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 року, яка підлягає стягненню з відповідачки відповідно до розрахунку заборгованості становить 14190 гривень, з яких: 3000 гривень – заборгованість по тілу кредиту, 5190 гривень – заборгованість за відсотками, 6000 гривень – пеня.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 року не виконала, а тому з урахуванням викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 14190 гривень.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Захарівського районного суду Одеської області. Дана ухвала набрала законної сили 01 червня 2026 року (а.с. 67).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 11 червня 2026 року відкрито провадження у справі, її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін (а.с. 69).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 73). Водночас до позовної заяви додала клопотання, в якому просить суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує. Зазначила, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (зв.а.с. 61).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена їй судова повістка про виклик до суду за її місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 75). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З довідки ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Згідно із пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідачки, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вважає, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із частиною 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом установлено, що 08 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2009926 (зв.а.с.13 – а.с. 16). Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора В769 (розділ 10 договору) (зв. а.с. 16).

Відповідно до пункту 1.1 договору товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно пункту 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 гривень. Тип кредиту – кредит.

Відповідно до пункту 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – іменується – Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 1.5 договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.8 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних.

Згідно з пунктом 1.10 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 13800 гривень.

Відповідно до пункту 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 4.4 договору, споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначена до сплати сума кредиту та проценти за користування кредитом (зв.а.с.16).

Крім цього, відповідачка підписала в електронній формі, одноразовим ідентифікатором С803 паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування (зв.а.с. 17 – а.с. 18).

Кредитодавець ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю надавши ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 гривень, що підтверджується листом № 20250701-3196 від 01 липня 2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК», згідно якого вказаним товариством на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 01042024-2 від 01 квітня 2024 року було перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «Селфі Кредит»: 08.01.2025 09:39:10 на суму 3000 гривень, номер картки НОМЕР_1 (а.с. 26).

30 червня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу № 01.02-18/25, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі, кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (зв.а.с. 26 – а.с. 30).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу до матеріалів справи додано платіжну інструкцію № 10109 від 01 липня 2025 року (а.с. 31).

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-18/25 від 30 червня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 рокув сумі 14190 гривень, з яких: 3000 гривень – заборгованість по тілу кредиту, 5190 гривень – заборгованість за відсотками, 6000 гривень – пеня (зв.а.с. 31 – а.с. 32).

Отож убачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС»набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 рокуна загальну суму 14190 гривень.

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» жодних нарахувань за договором з моменту набуття права вимоги не здійснювало.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з статтею 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частити 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договору не виконуються, кредит та відсотки за користування не повертаються.

Згідно з статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суму кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачка, не сплативши у вказані в договорі строки суми кредиту, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 рокув сумі 8190 гривень, з яких: 3000 гривень – заборгованість по тілу кредиту, 5190 гривень – заборгованість за відсотками. Розрахунок вказаної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (зв.а.с. 23 – а.с. 25).

Щодо заявленої представником позивача вимоги про стягнення з відповідачки пені в сумі 6000 гривень, суд зазначає таке.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Водночас виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно частин 1, 2 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отож усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України установлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Отож ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача пені/штрафу в сумі 6000 гривень.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача просила стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 року в розмірі 14190 гривень. При цьому, саме такий обсяг та зміст позовних вимог визначено позивачем у прохальній частині позовної заяви.

З огляду на засади диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, закріплені ЦПК України, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі. Враховуючи наведене, дана справа була розглянута судом у межах позовних вимог, викладених представником позивача у прохальній частині позовної заяви, а саме щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у сумі 14190 гривень.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 гривень).

Згідно частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 344 від 30 квітня 2026 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривні 40 копійок (а.с. 6).

Отже, згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1536 гривень 74 копійки (57,72%).

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 137, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2009926 від 08 січня 2025 рокуу сумі 8190 (вісім тисяч сто дев`яносто) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень – заборгованість по тілу кредиту, 5190 (п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень – заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 74 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09 липня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221 , яке розташоване за адресою: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя