Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №335/1097/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.07.2026 Справа № 335/1097/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/1097/26

Провадження №22-ц/807/1276/26

Головуючий в 1-й інстанції – Романько О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складений 26 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування законом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті матір проживала за зареєстрованим місцем проживання в селі Пологи Пологівського району Запорізької області, була пенсіонером і перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, територія села Пологи Пологівської міської територіальної громади з 03.03.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Додатково зазначив, що він ОСОБА_1 , є сином та спадкоємцем померлої ОСОБА_2 . 01.08.2025 на підставі поданої ним заяви про прийняття спадщини, нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. видано свідоцтво про право на спадщину за законом в спадковій справі № 16/2025, згідно якого він, ОСОБА_1 , 1966 року народження, є спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з права на одержання суми пенсії в розмірі 155 947 (сто п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень, 18 копійок в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка належала спадкодавцю, але не була ним одержана за життя, що підтверджується довідкою, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.03.2025 № 0800-0401-8/21707. 04.08.2025 з метою отримання нарахованої, але недоотриманої матір`ю за життя пенсії, позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із відповідною заявою. 05.08.2025 органами Пенсійного фонду України було виплачено на його користь 53 996,30 гривень. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 250-29059/Д-02/8-0800/26 від 02.01.2026, позивача було повідомлено, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі, з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, відповідно до п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, не надходило. Отже, пенсійним органом було зазначено, що після смерті ОСОБА_2 залишилася нарахована та недоотримана пенсія за березень 2022 року та за період з 01.05.2022 по 30.04.2023, в розмірі, яку йому, як спадкоємцю, на підставі заяви від 04.08.2025 було сплачено в серпні 2025 року. Крім того, управлінням було повідомлено, що на запит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартанової О.С. (вх. від 03.03.2025) надавалася інформація із зазначеною сумою недоотриманої пенсії за березень 2022 року та за період з 01.05.2022 по 31.01.2025, тобто по місяць смерті ОСОБА_2 включно, до врегулювання даного питання та набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно, за підрахунком позивача, сума, що підлягає стягненню дорівнює: 155 947, 18 грн. - 53 996,30 грн. = 101 950, 88 грн. (155 947, 18 грн. - сума недоотриманої пенсії згідно свідоцтва про право на спадщину за законом; 53 996, 30 грн. - вже сплачена сума пенсійним органом на користь позивача). На думку позивача, відповідач, неправомірно зменшив суму пенсії, яка підлягає виплаті. Вважає, що йому як спадкоємцю померлої мають бути виплачені у повному обсязі суми пенсії, призначеної його матері, ОСОБА_2 , і не отримані нею за період з 24.02.2022 по 15.01.2025. Тому, посилаючись на положення ст. ст. 328, 1216, 1218, 1296 ЦК України та ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначаючи, що законодавством не визначено строк протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів, та зауважуючи, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, просить стягнути на його користь, в порядку спадкування за законом, недоотриману пенсію у сумі 101 950, 88 грн. (сто одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят гривень 88 копійок), що не виплачена за період 01.05.2022 по 31.01.2025, яка належала спадкодавцю. Також прохали стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування законом - задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012, місцезнаходження: м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 101 950 (сто одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень 88 копійок, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 серпня 2025 року, зареєстрованого в Спадковому реєстрі за №74415742, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою Олесею Степанівною.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.05.2023 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Пенсіонер з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не звертався до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат. Позивачу у справі недоотримана пенсія ОСОБА_2 виплачена у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження виданого Пологівською сільською радою Запорізької області від 20.05.1966 гр. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, Україна, складено актовий запис №21 від 20.05.1966, його матір`ю зазначено ОСОБА_2 , батьком – ОСОБА_3 (а.с.7, 24 на звороті).

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Пологівським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.04.2002 гр. ОСОБА_1 народився в ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, Україна, та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце перебування як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 13.04.2022 № 2327-5001036385 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 5-6, 31-31-33).

Факт родинних відносин позивача та померлої ОСОБА_2 ніким не оспорювався.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 лютого 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Пологи Пологівського району Запорізької області, Україна, у віці 86 років, про що вчинено актовий запис № 192 (а.с. 8, 25).

Згідно з матеріалами спадкової справи 16/2025, 17.02.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартанової О.С., зареєстровано в реєстрі за № 45 (а.с.23 на звороті).

17.02.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 за законом та вказав про наявність ще одного спадкоємця ОСОБА_4 , який є ще одним сином померлої матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартанової О.С., зареєстровано в реєстрі за № 46 (а.с.24).

Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 17.02.2025, зведена спадкова справа № 73665529 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. (а.с.29 на звороті).

Відповідно до повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00049509130 від 17.02.2025, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 факт чого було встановлено на підставі рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя у справі №333/930/25 від 31.01.2025 та про що видано Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 04 лютого 2025 року, актовий запис 192 (а.с.26-27).

Відповідно до витягу з державного реєстру санкцій відносно гр. ОСОБА_2 за вказаними параметрами санкцій не знайдено (а.с.28, 40).

Відповідно до витягу з державного реєстру санкцій відповідно гр. ОСОБА_1 за вказаними параметрами санкцій не знайдено (а.с.34, 40 на звороті).

Згідно з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80131058 від 17.02.2025 інформація щодо спадкових справ ОСОБА_2 відсутня (а.с.29).

Згідно з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 80131131 від 17.02.2025 наявний заповіт в Садковому реєстрі №54049115, заповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0004950921 від 17.02.2025, гр. ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , його матір`ю є ОСОБА_2 , батьком – ОСОБА_3 , актовий запис № 21 (а.с.35-36).

24.02.2025 на запит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. від 21.02.2025 № 65/02-14 про надання інформації щодо місця реєстрації спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Пологівською міською військовою адміністрацією Запорізькій області надано відповідь № 77, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно була зареєстрована з 30.03.1976 і по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.37 на звороті).

07.03.2025 на запит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. №73/02-14 Головним Управлінням Пенсійного Фонду в Запорізькій області надано відповідь № 0800-0401-8/21707 про надання довідки про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки про розмір невиплаченої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 155 947,18 гривень (а.с.38 на звороті).

01.08.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартанової О.С., зареєстровано в реєстрі за № 231 (а.с.39).

01 серпня 2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі №16/2025 зареєстроване в реєстрі за № 2088, яким посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син – ОСОБА_1 , 1966 року народження, рнокпп НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з грошових коштів у виді недоотриманої пенсії у розмірі 155 947,18 грн., яка належала померлій на підставі довідки та листа виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 0800-0401-8/21707 від 07.03.2025. Відповідні відомості внесені до Спадкового реєстру № 82069207 від 01.08.2025 (а.с. 9-10,45).

Згідно з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01.08.2025 видане свідоцтво про право на спадщину за законом приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартановою О.С. номер у Спадковому реєстрі 74415742 (а.с.41).

Згідно з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 82068189 від 01.08.2025 наявний заповіт в Садковому реєстрі №54049115, посвідчений Пологівською сільською радою Пологівського району Запорізької області від 18.10.2012 за № 78, заповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41 на звороті-42).

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 01.08.2025 відомості в реєстрі боржників відносно гр. ОСОБА_2 відсутні (а.с.42 на звороті, 43 на звороті).

Згідно з інформацією з Єдиним реєстру боржників від 01.08.2025 відомості в реєстрі боржників відносно гр. ОСОБА_1 відсутні (а.с.43-44).

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №98535425 від 01.08.2025, відомості стосовно ОСОБА_2 відсутні (а.с.44 на звороті).

18.09.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після померлої матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартанової О.С., зареєстровано в реєстрі за № 288 (а.с.53).

Згідно з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 820588538 від 18.09.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., видано свідоцтво про право на спадщину (а.с.55).

Відповідно до витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна №99307313 від 18.09.2025, відомості стосовно ОСОБА_2 відсутні (а.с.56 на звороті).

Згідно з інформацією з єдиним реєстром боржників від 18.09.2025 відомості в реєстрі боржників відносно гр. ОСОБА_2 відсутні (а.с.57 на звороті, 58 на звороті).

Згідно з інформацією з єдиним реєстром боржників від 18.09.2025 відомості в реєстрі боржників відносно гр. ОСОБА_1 відсутні (а.с.58).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 444106331 від 18.09.2025 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 1622432 від 12.04.2013, виданий Пологівською сільською радою народних депутатів Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 23242850000:08:011:0160 на підставі державного акту серії та номер: ІІ - ЗП № 037902 від 28.03.2001, площею 3,13 га (а.с.59-60).

18 вересня 2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі №16/2025 зареєстроване в реєстрі за № 2451, яким посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син – ОСОБА_1 , 1966 року народження, рнокпп НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки яка розташована: України, Запорізька область, Пологівський район, Пологівська сільська рада, площею 3,1302 га, яка належить спадкодавцю на праві приватної власності, що підтверджується відомостями на речове майно № 649996 (а.с. 62).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів без відображення залишків по картці на рахунок НОМЕР_4 ОСОБА_1 05.08.2025 було зараховано разову виплату від ПФУ на суму 53 996,30 (а.с.12).

Відповідно до копії листа № 250-29059/Д-02/8-0800/26 від 02.01.2026 ГУПФУ в Запорізькій області ОСОБА_1 повідомлено про наступне: «За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні, як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058). Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі, з повідомленням про неодержанням пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, відповідно до пункту 14/4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, не надходило. Отже враховуючи вимоги Закону № 1058 після смерті ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишилася нарахована та недоодержана пенсія за березень 2022 року та за період з 01.05.2022 по 30.04.2023 в сумі, яку ОСОБА_1 , як спадкоємцю, на підставі заяви та доданих документів від 04.08.2025, було виплачено у серпні 2025 року на рахунок банківської установи, зазначений у заяві.

Додатково вказали, що на запит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартанової О.С. (вх. від 03.03.2025) надавалася інформація із зазначеною сумою недоотриманої пенсії за березень 2022 року та за період з 01.05.2022 по 31.01.2025, тобто по місяць смерті ОСОБА_2 включно, до врегулювання даного питання та набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 «Про деякі особливі виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Статтею 1219 Цивільного Кодексу України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію. Отже, враховуючи вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була ОСОБА_5 нарахована та виплачена в серпня 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначений у ОСОБА_6 заяві від 04.08.2025. У разі незгоди роз`яснили заявнику право на оскарження до Пенсійного фонду України або в судовому порядку» (а.с.32).

Відповідачем були надані матеріали електронної пенсійної справи, що підтверджують обставини перебування ОСОБА_2 на обліку та отримання нею пенсії за віком.

Відомостей про те, що за життя ОСОБА_2 особисто зверталася за поновленням виплати пенсії в судовому засіданні не встановлено. Пенсійні кошти за період з 01 травня 2023 року по день смерті останній не виплачувались.

Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 на запит нотаріуса розрахована працівниками ГУ ПФУ в Запорізькій області на загальну суму 155 947,18 грн.. При цьому як слідує з відзиву на позов розмір такої суми визначено за березень 2022 року та за період з 01.05.2022 по 31.01.2025.

Позивачу на час звернення до суду з позовною заявою було сплачено 53 996,30 грн. в рахунок недоотриманої пенсії, що підтверджується довідкою про рух коштів по картці /рахунку НОМЕР_4 (а.с.12).

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за життя ОСОБА_2 недоотримала пенсію у розмірі 155 947,18 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, тому позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути недоотриману пенсію за період з 01 травня 2023 року по січень 2025 року включно у сумі 101 950,88 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця першої черги після смерті матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 вказав таке: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Правовий аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц).

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без урахування норм ст. 46 цього Закону.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 06.07.2020 у справі №750/8819/19.

Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21).

Також необхідно звернути увагу, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Порядок від 25 листопада 2005 року № 22-1).

Порядок від 25 листопада 2005 року № 22-1 не містить будь-яких вимог або умов, які пов`язували би право на отримання визначеним нотаріусом спадкоємцем, недоотриманої померлим пенсіонером суми пенсії, що внесена до спадкового реєстру, із будь-якими умовами.

Єдиною умовою для видачі спадкоємцю невиплаченої на день смерті померлого пенсіонера пенсії є надання спадкоємцем, або його уповноваженим представником, окрім саме заяви про її виплату, документів, перелік яких наведений у п. 2.26 Порядку від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Згідно положенням абзацу 4 п. 2.26 Порядку від 25 листопада 2005 року № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї, або в разі їх не звернення за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається: 1) документ, що посвідчує особу заявника, 2) свідоцтво про смерть, 3) свідоцтво про право на спадщину.

Оскільки позивачем при поданні заяви були надані документи, перелічені у п. 2.26 цього Порядку, це є достатньою підставою для прийняття відповідачем рішення про здійснення виплати на користь позивача недоотриманої пенсії померлого спадкодавця.

Таким чином, неприйняття відповідачем рішення про виплату позивачу недоотриманої при житті пенсії спадкодавця винесено з порушенням вимог абз. 2 п. 1.5, абз. 4 п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 08 липня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков