Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №317/4648/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.07.2026 Справа № 317/4648/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/4648/25

Провадження №22-ц/807/394/26

Головуючий в 1-й інстанції – Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 листопада 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до КП «Універс» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення КСП «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради; поновити ОСОБА_1 на посаді; стягнути з КП «Універс» Запорізької обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.11.2021 позивач працював на посаді юрисконсульта Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради. З 22.05.2024 року на нього покладено тимчасове виконання обов`язків генерального директора КСП «Запоріжзеленгосп» ЗОР, від виконання яких був увільнений з 05.05.2025 у зв`язку з утворенням комісії з припинення підприємства. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації 11.04.2025 № 49-ор-св прийнято рішення про припинення сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради. КП «Універс» ЗОР визначено правонаступником всіх прав і обов`язків КП «Запоріжзеленгосп» ЗОР. Також розпорядженням від 05.05.2025 № 66-ор-св створено комісію з припинення КСП «Запоріжзеленгосп» ЗОР. 19.05.2025 позивачу вручене повідомлення про припинення трудового договору з 20.07.2025 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці - припинення підприємства (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України). Одночасно з повідомленням (попередженням) та в період до 08.08.2024 ОСОБА_1 не було запропоновано іншу роботу. 08.08.2025 позивачу вручене повідомлення про наявні вакантні посади на КП «Універс» ЗОР – повідомлено про наявність однієї вакантної посади – спеціаліст з договірних відносин та претензійних робіт відділу обліку та розрахунків орендних відносин. Штатний розпис підприємства та інформація про всі вакантні посади на підприємстві, кваліфікаційні вимоги до цих посад не були надані. Розраховуючи, що відповідно до законодавства будуть запропоновані ще інші вакансії, від вказаної вакансії позивач відмовився. На підставі наказу голови комісії з припинення КСП «Запоріжзеленгосп» від 13.08.2025 № 53о/с припинений трудовий договір з ОСОБА_1 з 15.08.2025 у зв`язку з реорганізацією підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 04 листопада 2025 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства Універс» Запорізької обласної ради (м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164, ЄДРПОУ 13622246) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з припинення КСП «Запоріжзеленгосп» від 13.08.2025 № 53о/с про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 15.08.2025 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КзПП України у зв`язку з реорганізацією підприємства.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради з дати звільнення.

Стягнуто з Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2025 року по 04.11.2025 року у розмірі 208 258,62 (двісті вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн. 62 коп. урахуванням необхідності сплати обов`язкових податків та зборів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу обрахований судом без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Стягнуто з Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне підприємство «Універс» Запорізької обласної ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги позову в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків з приводу того, що відповідач не виконав обов`язок пропонувати працівникові всі можливі вакансії, передбачений ст. 40 та ст.49-2 КЗпП України. Фактично у період з моменту вручення позивачу попередження про майбутнє вивільнення – 19.05.2025 і до моменту звільнення – 15.08.2025 на КП «Універс» Запорізької обласної ради не було інших вакантних посад, окрім тієї про яку було повідомлено позивача 08.08.2025. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахований не правильно.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 03.11.2021 працював на посаді юрисконсульта Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради, що підтверджується копією Наказу № 128/с від 01.11.2021 (а.с. 13)

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації 11.04.2025 № 49-ор-св прийнято рішення про припинення сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради. Пунктом 2 цього розпорядження Комунальне підприємство «Універс» Запорізької обласної ради визначено правонаступником всіх прав і обов`язків Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 05.05.2025 № 66-ор-св створено комісію з припинення КСП «Запоріжзеленгосп» ЗОР. Підпунктом 5 пункту 4 цього розпорядження голову комісії з припинення зобов`язано забезпечити вивільнення працівників КСП «Запоріжзеленгосп» ЗОР або їх переведення в установленому порядку до КП «Універс» ЗОР (а.с. 5).

19.05.2025 позивачу вручене повідомлення про припинення трудового договору з 20.07.2025 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці - припинення підприємства (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України). Одночасно з повідомленням (попередженням) та в період до 08.08.2024 ОСОБА_1 не було запропоновано іншу роботу. 08.08.2025 позивачу вручене повідомлення про наявні вакантні посади на КП «Універс» ЗОР – повідомлено про наявність однієї вакантної посади – спеціаліст з договірних відносин та претензійних робіт відділу обліку та розрахунків орендних відносин. Позивач стверджує, що штатний розпис КП «Універс» ЗОР та інформація про всі вакантні посади на підприємстві, кваліфікаційні вимоги до цих посад не були йому надані. Розраховуючи, що відповідно до законодавства будуть запропоновані всі наявні вакансії, від вказаної вакансії позивач відмовився. (а.с. 11)

На підставі наказу голови комісії з припинення КСП «Запоріжзеленгосп» від 13.08.2025 № 53о/с припинений трудовий договір з ОСОБА_1 з 15.08.2025 у зв`язку з реорганізацією підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КзПП України. (а.с. 4)

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ голови комісії з припинення Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 » від 13.08.2025 № 53 о/с є незаконним, оскільки відповідачем не було дотримано передбачені КЗпП України гарантії для працівника при реорганізації підприємства і звільненні. Як вбачається із матеріалів справи, розмір середньоденної заробітної плати позивача згідно з довідкою про нараховану, але не виплачену заробітну плату, виданою бухгалтером КСП «Запоріжзеленгосп» ЗОР від 15.08.2025 складає 3653,66 грн. Згідно довідки, в червні 2025 року нарахування заробітної плати позивачу складають 0 гривень та 10960,99 гривень в липні 2025 року (позивач знаходився у відпустці згідно наказів № 06-в від 28.05.2025 та 20-в від 23.07.2025). Фактично відпрацьована кількість робочих днів в червні-липні 2025 року складає 3 дні. (10960,99 грн./3 робочих днів дорівнює 3653,66 грн. Вказаний розмір середньоденної заробітної плати відповідач не оспорює.(а.с.18) Період вимушеного прогулу позивача триває з 18.08.2025 року (перший робочий день після ухвалення наказу про звільнення) до 04.11.2025 року (день винесення рішення суду) та становить 57 робочих днів. Отже, розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу має наступний вигляд: 57 днів х 3653,66 грн. (середньоденна заробітна плата) = 208 258,62 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2025 року по 04.11.2025 року становить 208 258,62 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно пункту 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 ст. 40 КзПП України, передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачем заявлено вимоги до Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради щодо:

визнання незаконним та скасування наказу голови комісії з припинення КСП «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради від 13.08.2025 № 53о/с про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 15.08.2025 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КзПП України у зв`язку з реорганізацією підприємства; поновлення ОСОБА_1 на посадіюрисконсульта Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради з дати звільнення;

стягнення з КП «Універс» Запорізької обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту порушених цивільних прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом із тим, частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

В постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 61-61цс18), Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) вказав, що визначення у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає. що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації 11.04.2025 № 49-ор-св прийнято рішення про припинення комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради. КП «Універс» ЗОР визначено правонаступником всіх прав і обов`язків КП «Запоріжзеленгосп» ЗОР. Обґрунтуванням розпорядження є оптимізація функцій, що виконуються комунальними підприємствами, які перебувають в управлінні Запорізької обласної ради.

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.

Станом на час розгляду справи Комунальне сільськогосподарське товариство «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради знаходиться в стані припинення, і запис про її припинення не внесений.

Питання щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинно бути розглянуто в тому числі і в першу чергу за участі особи, з якою позивач перебував у трудових відносинах і наказ якої позивач просив суд визнати незаконним і скасувати – Комунальне сільськогосподарське товариство «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради, вказана юридична особа як роботодавець не притягнута до участі у справі у якості співвідповідача, що є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому, позивач зберігає право звернутися до суду з заявленими ним вимогами до належного відповідача (відповідачів).

Враховуючи пред`явлення позову не до всіх осіб прав і обов`язків яких стосується вирішення справи, при ухваленні оскаржуваного рішення допущено істотні порушення процесуального законодавства, а саме розгляд справи з неналежним суб`єктивним складом, що є підставою для скасування такого рішення та відмови у задоволенні вимог позову.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 листопада 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 08 липня 2025 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков