Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №307/2029/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/2029/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мацола Аліна Володимирівна, на постанову судді Тячівського районного суду від 16 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Тячівського районного суду від 16 червня 2025 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Відповідно до постанови, - 29 травня 2025 року о 01 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група Реагування», на напрямку 254 прикордонного знаку, на відстані близько 10 000 метрів від лінії державного кордону (територія Тячівського району Закарпатської області), був виявлений та затриманий ОСОБА_1 спільно з іншими особами в ході реалізації оперативної інформації прикордонного оперативно розшукового відділу (з м.д. н.п. Тячів) отриманої в рамках ДПОІ, на пн. ок. н.п. Вонігово при спробі переміщення безакцизних тютюнових виробів із України в Румунію за допомогою безпілотних літальних апаратів, який не виконав неодноразово повторювану законну вимогу прикордонного наряду «Група Реагування» припинити протиправну поведінку, надати документи що посвідчують особу, у зв`язку з чим було здійснено один попереджувальний постріл вгору з Форт - 17Р.

Своїми діями ОСОБА_1 перешкоджав виконанню прикордонним нарядом «Група Реагування» службових обов`язків, передбачених п. 5 ст. 19 та п. 12 ст. 20 Закону «Про Державну прикордонну службу» від 19 червня 2003 року, чим здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону та порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», а саме здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, та вчинив адміністративне правопорушення в складі групи, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що непокору не вчиняв, жодних доказів цього в матеріалах справи не має. Звинувачення ґрунтуються на припущеннях, стандарт доведення вини поза розумним сумнівом не дотриманий.

У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його захисник Мацола А. В. в черговий раз не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Про причини неявки не повідомили.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав,честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи чергову неявку до суду, з метою недопущення затягування часу вирішення справи та можливості уникнення адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта та його представника, на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримано.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.

Частиною 2 статті 185-10 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України, вчинене групою осіб.

Ці положення повністю кореспондуються з ч. 2 ст. 23 Закону «Про Державну прикордонну службу України».

Зокрема, законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов`язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами.

Суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Такий висновок судді ґрунтується на повно і всебічно досліджених у суді доказах, а саме досліджено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 289000 від 30.05.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення (а.с.1);

- протокол про адміністративне затримання гр. ОСОБА_1 спільно з іншими особами – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.2);

- протокол особистого огляду та огляду речей і вилучення речей та документів(а.с.3);

- пояснення старшого розвідника прикордонної служби ОСОБА_4 про затримання трьох громадян України, які вдалися до втечі, у зв`язку з чим було здійснено один попереджувальний постріл (а.с.5);

- фото таблицю з місця затримання трьох громадян України та чотирьох БПЛА типу «Літак» (а.с.8).

Вищенаведені докази є належними й допустимими, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, - 29 травня 2025 року о 01 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група Реагування», на напрямку 254 прикордонного знаку, на відстані близько 10 000 метрів від лінії державного кордону (територія Тячівського району Закарпатської області), був виявлений та затриманий ОСОБА_1 спільно з іншими особами в ході реалізації оперативної інформації прикордонного оперативно розшукового відділу (з м.д. н.п. Тячів) отриманої в рамках ДПОІ, на пн. ок. н.п. Вонігово при спробі переміщення безакцизних тютюнових виробів із України в Румунію за допомогою безпілотних літальних апаратів, який не виконав неодноразово повторювану законну вимогу прикордонного наряду «Група Реагування» припинити протиправну поведінку, надати документи що посвідчують особу, у зв`язку з чим було здійснено один попереджувальний постріл вгору з Форт - 17Р.

Своїми діями ОСОБА_1 перешкоджав виконанню прикордонним нарядом «Група Реагування» службових обов`язків, передбачених п. 5 ст. 19 та п. 12 ст. 20 Закону «Про Державну прикордонну службу» від 19 червня 2003 року, чим здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону та порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», а саме здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, та вчинив адміністративне правопорушення в складі групи, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вказав, що від пояснень по суті порушення він відмовляється.

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Отже, дії гр. ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП як злісна непокора військовослужбовцям прикордонної служби, вчинена в складі групи осіб. Зокрема, при спробі переміщення безакцизних тютюнових виробів із України до Румунії за допомогою безпілотних літальних апаратів ОСОБА_1 разом з іншими особами вдався до втечі, у результаті чого військовослужбовці державної прикордонної служби змушені були зробити один попереджувальний вистріл вгору для затримання правопорушників. Вина є повністю доведена, сумнівів з цього приводу не має.

Оскаржувана постанова місцевого суду є законна та обґрунтована, а отже підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мацола Аліна Володимирівна, - залишити без задоволення.

Постанову судді Тячівського районного суду від 16 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.