Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №462/1697/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1697/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12026141390000044, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2026, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації, солдата військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє 24.04.2003 Пустомитівським районним судом Львівської області за ч.2 ст.389, ст.71 КК Україна на 1 місяць 30 днів арешту; звільнений 11.08.2023 по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , призваний по мобілізації 12 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , та проходить військову службу на посаді стрільця-санітара 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 10 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, котрий вважається таким, що самовільно залишив військову частину із 31.05.2025.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 382 КК України за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 постановою Залізничного районного суду м.Львова від 04.09.2025 справа (№462/4949/25), яка набрала законної сили 15.09.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що згідно постанови Залізничного районного суду м.Львова від 04.09.2025 справа (№462/4949/25), яка набрала законної сили 15.09.2025 та згідно якої останній позбавлений права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання вказаної постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищенаведеному рішенню суду, діючи з прямим умислом 30.11.2025, близько 17.20 год, перебуваючи у м. Львові по вул. Городоцька, 300, керував автомобілем марки «Mercedes Benz» державний номерний знак НОМЕР_3 та здійснив порушення правил дорожнього руху, за що на останнього було складено працівниками патрульної поліції протокол серії ЕПР1 №527964 за ч.5 ст.126 КУпАП, крім цього ОСОБА_4 , перебував в стані алкогольного сп`яніння, за що на нього було складено протокол серії ЕПР1 №527944 за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Окрім цього, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами Залізничним районним судом м. Львова від 04.09.2025 на 1 рік, на ОСОБА_4 цього ж дня було складено постанову серії ЕНА№62535524 за ч.4 ст.126 КУпАП та надалі ОСОБА_4 , був притягнутий до встановленої законом адміністративної відповідальності. Тим самим, ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Крім цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що згідно постанови Залізничного районного суду м.Львова від 04.09.2025 справа (№462/4949/25), яка набрала законної сили 15.09.2025 останній позбавлений права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання вказаної постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищенаведеному рішенню суду, діючи з прямим умислом, повторно 30.01.2026 близько 23.00 год, перебуваючи у АДРЕСА_3 , керував автомобілем марки «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_4 та здійснив порушення правил дорожнього руху, за що на останнього було складено працівниками патрульної поліції протокол серії ЕПР1 №579655 за ч.5 ст.126 КУпАП, крім цього ОСОБА_4 , перебував в стані алкогольного сп`яніння, за що на нього було складено протокол серії ЕПР1 №579656 за ч. 3 ст.130 КУпАП та надалі ОСОБА_4 , був притягнутий до встановленої законом адміністративної відповідальності. Тим самим, ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати постанови суду, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.382 КК України, при вищезазначених обставинах визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, при цьому суду показав, що дійсно у вересні 2025 року постановою суду він був позбавлений права керування транспортними засобами, однак, незважаючи на це, продовжував керувати такими. У вчиненому щиро розкаюється та просив призначити йому покарання з випробувальним терміном, так як хоче повернутися на військову службу та стояти на захисті країни.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, яка набрала законної сили.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, добровільно став на захист Батьківщини, позитивно характеризується за час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 , не перебуває на спеціальних обліках, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, а також те, що він брав безпосередню участь у захисті України від військової агресії російської федерації.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, вчинення правопорушення повторно.

Виходячи з наведеного, враховуючи характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, викладені дані про особу винного, який раніше судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, добровільно став на захист Батьківщини, виконуючи бойове завдання, отримав поранення, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, а також те, що він брав безпосередню участь у захисті України від військової агресії російської федерації, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для його виправлення та сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід на стадії досудового розслідування ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази по справі: DVD-R диски, на яких міститься відеозапис із нагрудних камер відеоспостереження працівників патрульної поліції за 30.11.2025 та 30.01.2026, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: