Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №333/1946/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1946/26

Провадження №2/333/2679/26

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

08 липня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №333/1946/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності, в якому просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. Б з господарськими спорудами та прибудовами: прибудова літ. Б-1, гараж літ. Д, водопровід №2, зливна яма № 6, замощення літ. І, паркани № 7,8 за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що 15 листопада 1994 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір № 1662 купівлі-продажу нерухомості, за яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 придбала у власність житловий будинок з господарськими спорудами та прибудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість продажу будинку становила 55 000 000 карбованців, які продавець отримала від покупця повністю до підписання вказаного договору. Сторони домовились відносно усіх істотних умов договору купівлі-продажу, про предмет договору і ціну, та відбулося повне виконання договору як з боку покупця, яка здійснила оплату, так і з боку продавця, яка прийняла оплату та передала у володіння і користування покупцю ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами та прибудовами, тобто, сторони договору виконали всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна. Зазначений договір купівлі-продажу зареєстровано Універсальною Біржою «Хортиця», про що 15 листопада 1994 р. зроблено відповідний запис в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю та договору присвоєно інвентарний номер постійного зберігання № 1662. 15 листопада 1994 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано ОП ЗМБТІ в реєстровій книзі № 15 за реєстровим № 23880. Рішенням державного реєстратора нерухомого майна позивачу відмовлено в проведенні реєстраційних дії щодо нерухомого майна, скільки договір купівлі-продажу житлового будинку укладений товарною біржою, що унеможливлює його реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без наявності судового рішення про визнання такого договору дійсним або визнання права власності на відповідний об`єкт нерухомості. Позивачу по справі невідоме місце проживання або перебування продавця за договором, що унеможливлює вирішення питання, щодо нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу спірного нерухомого майна в позасудовому порядку, тому позивач змушена звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, не з`явився та не повідомив суд про причини неявки. Відзиву з приводу поданої позовної заяви від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15 листопада 1994 року у м.Запоріжжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на товарній біржі «Універсальна Біржа «Хортиця» укладено договір №1662 купівлі-продажу нерухомості. За умовами договору ОСОБА_4 відчужила, а ОСОБА_2 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.15).

Даний договір був зареєстрований в ТОВ «ОП ЗМБТІ» 15 листопада 1994 року.

Оригінал Договору з реєстраційним написом ТОВ «ОП ЗМБТІ» був оглянутий у судовому засіданні.

Згідно відповіді ТОВ «ОП ЗМБТІ» в інвентарній справі знаходиться договір №1662 купівлі-продажу нерухомості, зареєстрований Універсальною Біржею «Хортиця» 15.11.1994 року (а.с.14).

За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 24.10.1996 року.

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 20.12.1994 року (а.с.18).

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ст.4 Закону Україну «Про товарні біржі», товарна біржа забезпечує, зокрема, створення умов для проведення біржової торгівлі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг створення умов для проведення біржової торгівлі.

За ст.9 Закону України «Про товарні біржі», член товарної біржі має право сам або через свого представника: здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду; брати участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати і бути обраним до її керівних органів; здійснювати всі управлення, що випливають із сплати пайового або вступного внеску; користуватися всіма послугами біржі.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про товарні біржі», не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю - продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 15 листопада 1994 року слідує, що ця угода укладена на товарній біржі «Універсальна Біржа «Хортиця» відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом вищезазначений договір відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 81, 223, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. Б з господарськими спорудами та прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 08 липня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков