Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №583/2691/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2691/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Савєльєва А. І.

Номер провадження 33/816/1334/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., за участю секретаря – Опанасенко Т.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника –Кутового Я.А., представника потерпілих – Цуркана В.І., потерпілих – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА_4 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, за те, що він 20.05.2026 о 06:40 по вул. Сумська, 57 в м. Охтирка Сумської області, керуючи транспортним засобом Рено Меган, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ярославського в м. Охтирка Сумської області при виїзді з другорядної дороги на головну по вул. Незалежності, не надав переваги в русі транспортному засобу Дачіа Логан, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажирка транспортного засобу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження легкого характеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 16.11 ПДР України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням представник потерпілих – адвокат Цуркан В.І. подав апеляційні скарги в їх інтересах, в яких просив скасувати постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.06.2026, визнати ОСОБА_3 потерпілою внаслідок ДТП, а матеріали справи про адміністративне правопорушення направити до Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області для належного оформлення та подальшого прийняття рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у визнанні ОСОБА_3 потерпілою по справі, адже вона отримала тілесні ушкодження, які призвели до невиправного знівечення обличчя, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за критерієм незаперечного спотворення особи. До того ж, звертав увагу, що протокол про адміністративне правопорушення має численні недоліки та помилки, а суддя першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи. Окрім того, зазначав, що застосування санкції у вигляді штрафу є занадто м`яким та невиправданим для застосування в даній ситуації.

Захисник надіслав заперечення на апеляційну скаргу представника потерпілих, в яких зазначив, що ОСОБА_1 постанову суду першої інстанції не оскаржував, вину визнав, штраф добровільно сплатив. За таких обставин, вважає постанову повністю виконаною. Звертав увагу, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо направлення протоколу на дооформлення. На думку ОСОБА_1 даної ДТП можна було уникнути , якби водій іншого легкого авто- ОСОБА_6 дотримався приписів п.1.10 та 12.3 ПДР, натомість останній не гальмував взагалі.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційних скарг, просив скасувати постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.06.2026. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали позицію свого представника.

ОСОБА_1 та його захисник просили відмовити в задоволенні скарги, підтримали подані апеляційному суду письмові заперечення щодо апеляційних скарг.

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданих апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що вказані вище апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку одним з доводів апеляційної скарги представника потерпілого було те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні його клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі по справі в якості потерпілої.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час судового засідання, яке відбулось 15 червня 2026 року, судом дійсно вирішувалось питання щодо залучення ОСОБА_3 як потерпілої від ДТП і в задоволенні такого клопотання було відмовлено. При цьому, своє рішення суддя мотивував тим, що склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП передбачає не будь-яке недотримання особою, яка керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті суспільно небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди, зокрема: пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а ОСОБА_3 завдано тілесних ушкоджень. При цьому її майну шкоду завдано не було. Таким чином, суд дійшов висновку, що спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки диспозиція зазначеної статті передбачає виключно настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді шкоди майну, а не шкоди здоров`ю особі.

Однак, з такими висновками судді суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

ЄСПЛ вважає, що найважливішим фактором, який лежить в основі тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) є необхідність забезпечення ефективного захисту гарантованих прав.

У рішенні від 13.05.1980 у справі «Artico v. Italy» ЄСПЛ вказав, що «Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або ілюзорні права, а права які є практичними і ефективними».

В наступних прецедентних рішеннях, зокрема, у справі «Soering v. United Kingdom» ЄСПЛ також підкреслив, що мета та наміри Конвенції, як інструменту захисту людини, вимагають, щоб її положення тлумачилися та застосовувалися таким чином, щоб її гарантії були практичними та ефективними.

В рішенні від 15.03.1978 у справі «Tyrer v. United Kingdom» ЄСПЛ зазначив, що Конвенція є «живим інструментом, що повинен тлумачитись в світлі сучасних реалій», знаходячись під впливом подій і загальноприйнятих стандартів.

Варто звернути увагу не те, що внутрішня свобода розсуду держави кореспондує з Європейським наглядом. Європейський нагляд стосується як мети оспорюваного заходу, так і її необхідності. Нагляд Суду охоплює не тільки основне законодавство, але і рішення по його застосуванню, навіть винесене національним незалежним судом (справа «Handyside United Kingdom» рішення від 07.12.1976, п. 48).

Діючи в інтересах захисту прав людини, ЄСПЛ застосовує положення п. 1 ст. 6 Конвенції до правосуддя по адміністративним справам. При тлумаченні гарантії «справедливого розгляду справи», Суд підкреслює свою субсидіарну роль з урахуванням «доктрини внутрішньої свободи розсуду держави» та звертає увагу на те, що, якщо доктрина застосовується широко, так, що складається враження про те, що держава проявляє терпимість до сумнівної національної практики чи рішень, можна стверджувати, що ЄСПЛ уже відмовився від виконання своїх обов`язків.

Тлумачення закону повинно відображати соціальні зміни та залишатися в руслі сучасних умов, в інтересах правової визначеності, передбачуваності, рівності перед законом, а також заповнювати прогалини в трактуванні матеріально-правових гарантій.

Враховуючи, що Конвенція спрямовує національні суди на пошук справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту фундаментальних прав особистості, суд апеляційної інстанції вважає, що зміна правозастосування має тлумачитися динамічно (еволютивно) в світлі сучасних реалій та базуватися на конвенційних цінностях.

Зазначені положення ЄСПЛ суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати при тлумаченні в контексті конституційних і конвенційних положень норми права ст. 124 КУпАП про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно ст. 124 КУпАП відповідальність настає за порушення правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозиція ст. 124 КУпАП не зазнавала змін тривалий часу, її правові положення сформульовані в загальному виді, а тлумачення в більшості випадків зводиться до буквального слідування нормі закону.

Прояв надмірного формалізму при тлумаченні диспозиції ст. 124 КУпАП, а саме: буквальне слідування нормі закону всупереч суті права, позбавляє потерпілих захисту їх права у справах про адміністративні правопорушення у випадках, коли вони отримали тілесні ушкодження, зокрема, що зумовили матеріальні витрати.

Більш того, применшення права людини, тобто його матеріального змісту, при буквальному тлумаченні ст. 124 КУпАП, коли віддається перевага пошкодженню т/з всупереч ст. 3 Конституції України норми прямої дії, про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави, приводять до обмеження захисту прав людини, а по суті зводять нанівець такий захист.

Тому порушення водієм правил дорожнього руху, наслідком яких є заподіяння особі тілесних ушкоджень, не можуть бути віднесені до числа менш значимих, ніж майнова шкода, заподіяна транспортному засобу.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що, «захищаючи права одних осіб, суд не вправі порушувати права інших осіб».

Застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Відтак, простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень на доказове значення отриманих відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів), суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Так, з матеріалів справи, зокрема і фотозображень потерпілої, вбачається, що ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани лоба та надвікової частини лівого ока, скальпована рана напівкруглої форми, що могло призвести до невиправного знівечення обличчя (за ознаками тяжкого тілесного ушкодження).

Кримінальний кодекс України містить кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження.

Положенням ч. 2 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за адміністративне правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Слід наголосити, що відповідно до положень ст.253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

При цьому, КУпАП не вимагає, щоб на момент направлення матеріалів прокурору або органу досудового розслідування, суд з достовірністю встановив усі елементи складу кримінального правопорушення, для ініціювання питання про проведення досудового слідства достатньо наявності в діях особи, яка притягається до відповідальності, ознак кримінального правопорушення.

На вказані положення чинного законодавства суддя суду першої інстанції не звернув уваги, обставини даного провадження, зокрема факти, отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , залишились неперевіреними і поза увагою суду, через не встановлення ступеню їх тяжкості.

Водночас, на переконання апеляційного суду, питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності в цьому конкретному випадку можливе лише в разі закриття кримінального провадження за ст. 286 КК України.

Суд апеляційної інстанції не є тим органом, який уповноважений здійснювати збирання доказів для встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення. Натомість, такими повноваженнями наділені правоохоронні органи, а суд в даному випадку зобов`язаний спрямувати такі матеріали до такого органу для прийняття рішення в порядку ст.214 КПК.

Відповідно до положень ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, постанова судді суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального законодавства підлягає скасуванню, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, а матеріали справи - направленню до органу досудового розслідування -Охтирського РВП ГУНП в Сумській області.

Щодо інших заперечень представника потерпілого з приводу численних порушень при складанні протоколу, а також заперечень захисника на апеляційну скаргу, то суд не вбачає підстав для надання їм оцінки з огляду на передачу матеріалів справи органу досудового розслідування.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката Цуркана Віктора Івановича на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року задовольнити частково.

Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, в порядку ст. 253 КУпАП направити до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, як такі, що містять ознаки кримінального правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на підставі статті 284 КУпАП, у зв`язку з передачею матеріалів органу досудового розслідування - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.