Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №504/25/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/894/26

Номер справи місцевого суду: 504/25/26

Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Стоянової Л.І.,в присутності захисника Луб В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Луб В.В., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 10.03.2026стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнутодо адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до вказаної постанови місцевого суду,24.12.2025 о 21:55 год. за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с-ще Чорноморське, вул. Сонячна, біля буд.2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ» держ. знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою технічного приладу алкотестер «Драгер» 0119, результат становить 1,77 ‰, № тесту 210, чим порушив п.2.9 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001(далі- ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Луб В.В.не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- судом 1-ої інстанції враховано, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , при цьому з відеозаписів нагрудних камер поліцейських вбачається, що працівники поліції підійшли до припаркованого автомобіля марки «ГАЗ», біля якого перебував ОСОБА_1 та повідомив поліцейським, що він транспортним засобом не керував, оскільки перебував в авто як пасажир;

- суд не надав належної правової оцінки письмовим поясненням ОСОБА_2 , який прямо зазначив, що саме він керував транспортним засобом у момент події, та безпідставно дійшов висновку про неможливість встановити особу ОСОБА_2 ,при цьому не здійснивши заходів щодо виклику останнього в судове засідання для допиту як свідка;

- суд беззастережно поклав в основу рішення пояснення осіб, які перебували у транспортному засобі марки «Мерседес», а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , разом із тим ці особи є сторонніми учасниками події та не можуть вважатися беззаперечними свідками факту керування авто саме ОСОБА_1 , а їх пояснення мають виключно суб`єктивний характер та ґрунтуються на їх особистому сприйнятті ситуації;

- пояснення свідків не підтверджені відеофіксацією факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а долучений до справи відеозапис події не є безперервним та не містить повної фіксації події, зокрема, не містить моменту зупинки авто або моменту його керування.

З огляду на викладені обставини, захисник Луб В.В.просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях та складу вказаного адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, клопотань про відкладання розгляду справи не заявляв, прицьому його інтереси представляв захисник Луб В.В., який не заперечував щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за його відсутності.

Заслухавши пояснення захисника Луб В.В., який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши доводи апелянта скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень сторони захисту щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Вимогами п. 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз матеріалів судового провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №549916 від 24.12.2025,відповідно до якого 24.12.2025 о 21:55 год. за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с-ще Чорноморське, вул.Сонячна, біля буд.2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ» держ. знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою технічного приладу алкотестер «Драгер» 0119, результат становить 1,77 ‰, № тесту 210, чим порушив п.2.9 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001ПДР;

- роздруківкою показників застосованого на місці зупинки приладу DragerAlcotest, згідно до якого ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння - результат огляду становить 1,77 ‰ алкоголю;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 24.12.2025, згідно яких він був пасажиром транспортного засобу «Мерседес», який рухався в напрямку вул.Сонячна, 4 с-ще Чорноморське, зустрілись з транспортним засобом «ГАЗ», який своїми діями створив аварійну обстановку, не надав переваги в русі, після чого намагався залишити місце створення аварійної обстановки. Після чого вони зупинили транспортний засіб та з`ясували, що водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, після чого викликали поліцію.

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 24.12.2025, які є аналогічними поясненнями свідка ОСОБА_3 ;

- доданими до справи матеріалами відеофіксації події, на яких зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу – DragerAlcotest.

Як вбачається із аналізу змісту оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність в його діях складу зазначеного правопорушення.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Важливим стандартом у сфері доказування є принцип «поза розумним сумнівом», сформований у рішенні ЄСПЛ у справі «Ireland v. The United Kingdom» від 1978 року, а також у справі «Коробов проти України» (2011, заява № 39598/03), де у п. 65 рішення ЄСПЛ зазначено, що доведення поза розумним сумнівом може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

В постанові від 10.09.2020 по справі № 555/2067/18 ККС у складі ВС зробив висновок про те, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Так, в судовому засіданні апеляційного суду були повторно досліджені зібрані по справі докази, окрім того за клопотанням сторони захисту було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , якийпояснив, що приїхав до м. Одеса наприкінці грудня, де зустрівся зі своїм « ОСОБА_6 у нього на дачі, при цьому ОСОБА_1 вже випив, тому щоб проїхати до магазину, він сів за кермо автомобіля марки «Газель», який належав ОСОБА_1 . Під час керування їх автонавпроти магазину підрізав інший авто «бусік», водночас, він побачив військових, а оскільки у нього немає відстрочки від мобілізації злякався, вийшов з авто та сховався, тому коли приїхали поліцейські, його вже не було.

Надаючи правову оцінку поясненням ОСОБА_2 , зокрема тому, що саме він керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає їх такими, що не узгоджуються з іншими забраними по справі доказами, такі пояснення не можуть бути покладені в основу висновку суду про невинуватість особи, оскільки належними та достовірними доказами не підтверджені.

На переконання апеляційного суду, наведена ОСОБА_1 та свідком версія події є малоймовірною та викликає обгрунтовані сумніви щодо її дійсності, враховуючи, що свідка ОСОБА_2 на місці зупинки авто не було, відповідно пояснення на місці події щодо керування саме ним транспортним засобом не надавались, в той же час у випадку незалишення свідком місця зупинки саме щодо ОСОБА_2 як водія поліцейськими могла б бути порушена процедура проведення огляду на стан сп`яніння за наявності передбачених для цього законом підстав.

Натомість, аналіз зібраних по справі уповноваженою особою доказів, зокрема, відеозапис події та пояснення очевидців події ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які узгоджуються між собою,свідчать проти версії події сторони захисту.

Так, зокрема, пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , які вказали на ОСОБА_1 як на водія, підтверджуються відеозаписом події, при цьому в супереч доводів сторони захисту свідки є очевидцями події, оскільки ними був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який, зі слів свідків створив аварійну обстановку та намагався залишити місце події.Після зупинки авто було з`ясовано, ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим свідки викликали поліцію.

Окрім того з відеозапису події 20251224231029_000121 вбачається, що ОСОБА_1 пояснював, що він не водій, а власник, водій втік, але його анкетні дані не називав, отже впевнитись в тому, що саме ОСОБА_2 був за кермом не можливо і такі обставини за відсутності особи водія на місці події не могли бути зафіксовані на бодіамеру, водночас, інших осіб, окрім ОСОБА_1 разом із ним як в салоні авто, так і на місці події не було. Інших доказів також не надано.

Тож, пояснення свідка сторони захисту ОСОБА_2 не спростовують версію події органу, яким складався протокол про адміністративне правопорушення, а сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено ОСОБА_1 і він є винним у вчиненні цього правопорушення.

Резюмуючи наведене, апеляційний суд констатує, що всупереч доводів сторони захисту, факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження вході розгляду справи як в суді 1-ої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи.

Окрім того, на відеозаписі події зафіксовано як поліцейський запропоновував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, водій спочатку відмовився пройти огляд на місці зупинки транспортним засобом,та погодився пройти огляд у лікарні (23.19.10). Водночас, на відео 20251224233029_000123 зафіксовано як згодом водій погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, результат якого склав 1.77 проміле.

За наслідком проведеного огляду поліцейський повідомив, що водію, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, за наслідком чого буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (час: 23.39.20). В подальшому водію було оголошено постанову про накладення стягнення за ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП (відсутність посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію т/з), а також сам протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, вручено копію протоколу. Окрім того, було встановлено, що власником авто є інша особа (відео 20251225001029_000127, 20251225005446_000131).

Отже, наявний в матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери співробітника поліції фіксує весь процес проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки його транспортного засобу, а тому наведене вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги в наведеній частині.

Таким чином відсутні підстави для визнання недопустимим доказом відеозапису події, при цьому апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на приписи ч. 2 ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 від 17.12.2008, а також п. 4 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, відповідно до яких під час проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В той же час системний аналіз вищевказаних положень законодавства та нормативних актів свідчить про те, що технічні засоби відеозапису застосовуються співробітниками поліції безпосередньо під час проведення огляду особи на виявлення стану алкогольного сп`яніння, тобто не є обов`язковим фіксування поліцейським виконання всіх службових обов`язків, в тому числі оформлення (складення) протоколу про адміністративне правопорушення.

Наведене спростовує твердження сторони захисту щодо порушення співробітниками поліції порядку використання технічних засобів відеозапису.

Отже, вказані стороною захисту обставини, не можуть бути підставою для закриття провадження по справі за відсутності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги п. 2.9а) ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначені вище докази спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Луб В.В., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 10.03.2026, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца