Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №947/14854/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1101/26

Номер справи місцевого суду: 947/14854/26

Головуючий у першій інстанції Мальований В. О.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб,також з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Строк початку відбування адміністративного арешту ОСОБА_1 відраховано з часу її фактичного затримання.

Відповідно до вказаної постанови, 28.03.2026 близько о 19год. за адресою: м.Одеса вул.Академіка Корольова,буд. 94, в приміщенні магазині «Єва» ОСОБА_1 вчинила дрібну крадіжку товару туалетної води жіночої «Trussardi Delikate» 30 мл., вартістю 1300 грн. без ПДВ. ОСОБА_1 крадіжку вчинила повторно протягом року, після притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.51 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона підлягає скасуванню оскільки суд 1-ої інстанції, вирішуючи питання про накладення на неї стягнення у виді адміністративного арешту не взяв до уваги стан її здоров`я, відсутність доказів її винуватості, так як протокол про адміністративне правопорушення підписаний не нею, а також те, що попередні справи про притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП були розглянуті без її участі, копію постанов вона не отримувала.

За таких обставин ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Окрім цього, в апеляційній ОСОБА_2 порушила питання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, як пропущеного із поважних причин, зокрема, через незадовільний стан свого здоров`я.

В судове засідання апеляційного суду призначене на 12 год. 15 хв. 11.06.2026, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не з`явилася, клопотань про відкладання розгляду справи не заявляла.

Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи за її відсутності та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної ОСОБА_3 , а також вивчивши доводи її клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_4 щодо поновлення їй строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. The United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Приписами ст. 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Аналогічні положення щодо оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення містить ч. 2 ст. 294 КУпАП, якою, серед іншого, також передбачено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Норми діючого КУпАП не містять переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до усталеної судової практики, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 була присутньою в судовому засіданні 23.04.2026, у якому за результатами розгляду справи про притягнення її до відповідальності за ч. 3 ст. 51 КУпАП судом було прийнято рішення, копію якого їй вручено в той же день під розписку (а.с. 23).

Водночас, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції засобами електронного поштового зв`язку 05.05.2026 та повторно 07.05.2026, тобто поза межами визначеного законом строку на апеляційне оскарження постанови, який закінчився 04.05.2026.

Згодом, листом апеляційного суду від 08.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скеровано до суду 1-ої інстанції для виконання вимог ст. 294 КУпАП, та яка в подальшому 11.05.2026 надійшла до апеляційного суд разом зі справою про адміністративне правопорушення.

Отже, апеляційним судом встановлено, що подавши апеляційну скаргу до апеляційного суду 05.05.2026, ОСОБА_1 пропустила строк оскарження постанови, який закінчився 04.05.2026, на 1 день.

В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку ОСОБА_1 послалась на стан свого здоров`я, про що надала медичну довідку, з якої вбачається, що їй встановлено діагноз рак щитоподібної залози та була призначена операція з видалення залози (а.с. 31).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне підпоновлення в правах».

Так, у рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.

Тож, враховуючи все вищенаведене, а також незначний пропуск строку на апеляційне оскарження, а саме: на 1 день, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає зазначену ОСОБА_1 обставину поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції та доходить висновку про існування підстав для його поновлення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією ч.1 ст. 51 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

При цьому, ч.2 ст. 51 КУпАП передбачена відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст. 51 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо наявності підстав для закриття провадження по справі, у зв`язку із відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП України за кваліфікуючою ознакою: дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, вчинене повторно, протягом року,за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 761492 від 29.03.2026;

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.03.2026;

- письмовими поясненнями директора магазином «Єва» ОСОБА_5 від 29.03.2026, довідкою магазину «Єва» від 29.03.2026, згідно якої вартість туалетної води жіночої «Trussardi Delikate» 30 мл. без ПДВ складає 1300 грн.;

- відеозаписом з камери відео спостереження магазину «Єва» за 29.03.2026, на якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 крадіжки парфуму з магазину «Єва».

Також вбачається, що відповідно до постанови Київського районного суду м.Одеси від 02.02.2026 у справі №947/764/26 ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.51 КУпАП та на неї було накладено стягнення у виді штрафу 5100 грн, зокрема, за те, що вона 13.11.2025, близько 15:45 год., знаходячись в магазині «ЄВА», який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Князя Ярослава Мудрого, 14/4 таємно викрала з полиці магазину туш для вій «Лореаль» у кількості 1 штуки на суму 479 грн. 20 коп. без ПДВ, повторно протягом року.

Тож, як вбачається із аналізу змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені судом 1-ої інстанції, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП та наявність в її діях складу зазначеного правопорушення.

Щодо доводів апелянта навідсутність доказів її винуватості, так як протокол про адміністративне правопорушення підписаний не нею, апеляційний суд їх відхиляє з огляду на наступне.

Всупереч твердженням ОСОБА_1 факт вчинення нею дрібного викрадення чужого майна за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується відеозаписом події з місця вчинення правопорушення, на якому зафіксовано як особа жіночої статі, якою, як було в подальшому встановлено є ОСОБА_1 , взявши в магазині товар (туалетна вода), який поклала до своєї сумки, пройшла повз зони із касою та вийшла з магазину, не розрахувавшись за нього.

Вказані обставини також підтверджуються вищезазначеними поясненнями директора магазином «Єва» ОСОБА_5 від 29.03.2026,при цьому ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 знає давно, оскільки остання на постійній основі вчиняє крадіжку товарів із магазину «Єва».

Отже, доводи ОСОБА_1 в наведеній частині апеляційний суд визнає голослівними.

Відносно заперечень ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністартивне правопорушення вона не підписувала, то такі також на увагу не заслуговують, оскільки належними та допустими доказами не підтверджені, при цьому ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилась та не скористалась наданими їй законом правами, в тому числі на подання клопотань у підтвердження заявлених доводів її невинуватості.

Так, дійсно, з матеріалів справи вбачається, що подія відбулась 28.03.2026, разом з тим, оскільки ОСОБА_1 залишила приміщення магазину «Єва», тому її особу встановлено не було.

Водночас, факт крадіжки було зареєстровано 29.03.2026 в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 8228.

В подальшому було встановлено особу ОСОБА_1 та цього ж дня складено щодо неї протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 51 КУпАП.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 також не скористався своїм правом на надання пояснень по суті правопорушень, протокол підписала без зауважень, та не зазначала про незаконність дій поліцейських зі складення вказаного протоколу щодо неї.

З огляду на викладене, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та відповідна процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 51 КУпАП.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про її необізнаність щодо прийнятих відносно неї інших постанов суду про притягнення її до відповідальності за аналогічні правопорушення, які вона не вчиняла, то апеляційний суд такі до уваги не приймає, в тому числі за відсутності доказів оскарження відповідних постанов суду або їх скасування судом апеляційної інстанції.

Інших, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останньою не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційним судом також не встановлено порушення судом 1-ої інстанції приписів ст. 33 КУпАП, враховуючи, що ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні протягом судового розгляду справи та її перегляду в апеляційному порядку не визнавала, не працевлаштована, раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення та піддавалася стягненню у вигляді штрафу, який на момент розгляду справи не сплачено,обставини, що пом`якшують її відповідальність відсутні.

При цьому, на переконання апеляційного суду стан здоров`я ОСОБА_1 , за відсутності доказів встановлення останній інвалідності І або ІІ групи, не може бути підставою для застосування іншого, більш м`якого виду адміністративного стягнення, зокрема, у виді штрафу, який до неї неодноразово застосовувався, але не сплачувався.

На інші обставини, визначені ч. 2 ст. 32 КУпАП, за яких адміністративний арешт не може застосовуватися, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не посилалась і такі апеляційним судом не встановлено.

Тож, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що в даному випадку ОСОБА_1 необхідно обрати суворе стягнення у виді адміністративного арешту, з метою недопущення нових порушень у майбутньому,оскільки застосування штрафу на глибоке переконання апеляційного суду не буде справедливим та не досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП та не сприятиме меті - запобіганню вчинення нових правопорушень у сфері адміністративних правопорушень, що посягають на власність, як ОСОБА_1 , так й іншими особами.

Водночас, з огляду на неправильність викладеної у постанові суду 1-ої інстанції дати народження особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 » замість правильної « ІНФОРМАЦІЯ_1 » апеляційний суд, приймаючи до уваги, що вказане не погіршить становище ОСОБА_1 , вважає, що наявні підстави для зміни постанови в наведеній частині.

Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

З огляду на викладені вище обставини, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - зміні з підстав, викладених апеляційним судом вище.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП– змінити.

Виключити із вступної частини постанови неправильну дату народження ОСОБА_1 , а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца