Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №741/261/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/261/26

Провадження № 2-о/741/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 18 червня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Киреєва О.В.,

присяжних Кіриченка В.І., Колесник Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

заявників та представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Пащенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режим відеоконференції цивільну справу за заявою за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про оголошення фізичної особи померлою (загиблою),

встановив:

Заявники звернулися до суду із цією заявою з тих підстав, що вони є батьками зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не був одружений та дітей не мав. ОСОБА_3 був солдатом по мобілізації, проходив військову службу з початку повномасштабного вторгнення з березня 2022 року. Остання займана посада - стрілець-санітар 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_3 безпосередньо брав участь у захисті Батьківщини у складі вказаної військової частини. Матеріалами службового розслідування встановлено, що 24 січня 2023 року близько 06 години противник розпочав інтенсивні штурмові дії та танковий обстріл позиції «Таран» взводного опорного пункту № 74221 в районі населеного пункту Вугледар Донецької області. 24 січня 2023 року близько 10 години внаслідок прямого ворожого танкового обстрілу позиції «Таран» солдат ОСОБА_3 отримав поранення, несумісні з життям. Евакуація тіл загиблих військовослужбовців була об`єктивно неможливою у зв`язку з триваючими активними бойовими діями, подальшим захопленням позиції «Таран» противником та перебуванням особового складу під постійним вогневим впливом. Увечері 24 січня 2023 року військовослужбовцям вдалося евакуювати лише поранених бійців, тіло солдата залишилося на позиції «Таран», яка згодом повністю перейшла під контроль збройних сил РФ. Станом на 31 березня 2023 року позиція « ОСОБА_4 » перебувала під контролем противника, що унеможливило проведення пошукових та евакуаційних заходів. Зі свідчень військовослужбовців – молодшого сержанта ОСОБА_5 , старшого солдата ОСОБА_6 , штаб-сержанта ОСОБА_7 , викладених у матеріалах службового розслідування, вбачається, що: ОСОБА_3 загинув безпосередньо під час ворожого танкового обстрілу; ознак дезертирства, самовільного залишення військової частини чи здачі в полон не встановлено; обставини зникнення мають характер бойової загибелі. Станом на 09 лютого 2026 року ОСОБА_3 має статус безвісти зниклий за особливих обставин. Відповідні відомості внесені у Єдиний реєстр осіб, безвісти зниклих за особливих обставин. За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 Ніжинським РВП ГУНП в Чернігівській області 01 лютого 2023 року розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під № 12023270300000149 за ч. 1 ст. 115 КК України. Відомості про місце перебування ОСОБА_3 відсутні, розшукові заходи результату не дали, а обставини його зникнення вказують на загибель. Відсутність судового рішення про визнання фізичної особи померлою унеможливлює реалізацію їх (заявників) законних прав заявників на оформлення статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання передбачених державою соціальних гарантій.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим (загиблим) під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини у складі військової частини НОМЕР_1 , визначивши датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні заявники та представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Пащенко І.В. заяву підтримали з підстав, які у ній зазначені, та просили задовольнити.

У судове засідання представник військової частини НОМЕР_1 не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі, ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони України зазначив, що заява підлягає залишенню без розгляду у зв`язку із існуванням спору про право. Міноборони заперечує проти задоволення вимог заявника, так як не сплив строк для оголошення ОСОБА_3 померлим, який передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України. Міноборони вважає, що заява є передчасною, оскільки вказаний строк має обраховуватися із дня закінчення активних бойових дій на відповідній території.

У судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі.

У судове засідання представник Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі, зазначив, що відділ не має заперечень по справі.

18 червня 2026 року заявники та представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Пащенко І.В. не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, зазначили, що заявлені вимоги підтримують у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представників військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 та Ніжинського відділу ДРАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

У зв`язку із неявкою 18 червня 2026 року в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши пояснення сторони заявників, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що з березня 2022 року ОСОБА_3 проходив військову службу по мобілізації, безпосередньо брав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в складі військової частини НОМЕР_1 .

З копії акту службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 вересня 2022 року № 250 водій 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 вибув в район виконання завдань для безпосередньої участі у бойових діях. 24 січня 2023 року близько 06 години противник розпочав інтенсивні штурмові дії та танковий обстріл позиції «Таран» взводного опорного пункту № 74221 в районі населеного пункту Вугледар Донецької області. 24 січня 2023 року близько 10 години внаслідок прямого ворожого танкового обстрілу позиції «Таран» солдат ОСОБА_3 отримав поранення, несумісні з життям. Евакуація тіл загиблих військовослужбовців була об`єктивно неможливою у зв`язку з триваючими активними бойовими діями, подальшим захопленням позиції «Таран» противником та перебуванням особового складу під постійним вогневим впливом. Увечері 24 січня 2023 року військовослужбовцям вдалося евакуювати лише поранених бійців, тіло солдата ОСОБА_3 залишилося на позиції «Таран», яка згодом повністю перейшла під контроль збройних сил РФ. Станом на 31 березня 2023 року позиція « ОСОБА_4 » перебувала під контролем противника, що унеможливило проведення пошукових та евакуаційних заходів. Зі свідчень військовослужбовців – молодшого сержанта ОСОБА_5 , старшого солдата ОСОБА_6 , штаб-сержанта ОСОБА_7 , викладених у матеріалах службового розслідування, вбачається, що: ОСОБА_3 загинув безпосередньо під час ворожого танкового обстрілу; ознак дезертирства, самовільного залишення військової частини чи здачі в полон не встановлено; обставини зникнення мають характер бойової загибелі.

01 лютого 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_6 на ім`я ОСОБА_1 було виписано сповіщення № 5 про зникнення безвісти її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 січня 2023 року в результаті здійснення противником штурмових дій позиції підрозділу поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області.

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 Ніжинським РВП ГУНП в Чернігівській області 01 лютого 2023 року було розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під № 12023270300000149 за ч. 1 ст. 115 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не переховується від правоохоронних органів.

У акті службового розслідування зазначено, що відомості про місце перебування ОСОБА_3 відсутні, розшукові заходи результату не дали, а обставини його зникнення вказують на загибель. Підстави для оголошення ОСОБА_3 особою, що самовільно залишила військову частину, вчинила дезертирство, добровільно здалася в полон відсутні.

Станом на 18 червня 2026 року у суду відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_3 живий, перебуває у полоні, знаходиться на непідконтрольній території з інших причин чи виїхав за межі України тощо.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою ст. 15 та частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Статтею 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 7 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Указаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Водночас, частиною 2 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 вказані обставини, які з достатньою вірогідністю підтверджують загибель останнього під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вугледар Донецької області.

Таким чином, суд, керуючись положеннями ст. 46 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, вважає, що оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі під час виконання бойового завдання ОСОБА_3 у районі населеного пункту Вугледар Донецької області.

За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження № 61-15733св23), від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження № 61-16074св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом частини 2 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Речення друге частини 2 статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини 2 статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики.

Джерелом офіційної інформації про такі території та характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який наразі втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28 лютого 2025 року , проте був чинним на час ймовірної смерті ОСОБА_3 .

Разом з тим, у пунктах 97-100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначено, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій (п. 99).

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (п.100).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Задоволення заяви має для заявників юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації їх законних прав на оформлення статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання передбачених державою соціальних гарантій.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Доводи представника Міністерства оборони України про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, суд визнає необґрунтованими та вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 та від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, відповідно до якої оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.

Доводи представника Міністерства оборони України про те, що в даному випадку існує спір про право, суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 46, 47 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про оголошення фізичної особи померлою (загиблою) задовольнити.

Оголосити громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с. Русяни Єдинецького району Республіки Молдова, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, який зник безвісти 24 січня 2023 року в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення захисту національної безпеки і оборони України у складі військової частини НОМЕР_1 , - померлим.

Датою смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Місцем смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Вугледар Донецької області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв

Присяжні: В.І. Кіриченко

Л.В. Колесник