Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №740/2364/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2364/26

Провадження № 2-а/740/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником – адвокатом Олексюк Єлизаветою Андріївною, до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

установив:

У травні 2026 року представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7077343, прийняту 24 квітня 2026 року поліцейським 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області - Прокоф`євим М. О., а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП – закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Позов мотивовано тим, що згідно з оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн за те, що він не пред`явив на вимогу поліцейського обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4 а ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія реєстраційного документа на ТЗ, а також обов`язкового страхування цивільних прав, відповідно власників наземних ТЗ.

Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки позивач пред`явив поліс, який був недійсним. Осільки власником транспортного засобу є юридична особа, то за таке правопорушення передбачена відповідльність за ст. 128 КУпАП. Крім того, в автоматизованій системі Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України наявні відомості щодо договору страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль, яким керував позивач, на дату винесення оскаржуваної постанови. Також позивач відмовився від підпису постанови, проте у п. 9 внесено інформацію про її отримання. Вищевказані обставини в сукупності, на думку позивача, свідчать про протиправність та необгрунтованість оскаржуваної постанови.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 травня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позов представник відповідача Департаменту патрульної поліції - Сіндєєва В. В. просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач керуючи транспортним засобом марки Ford Transit, р. н. НОМЕР_1 , здійснював проїзд через ДСПП Кіпті (блокпост) у комендантську годину, то зупинка його транспортного засобу поліцейським та перевірка документів були правомірними, а отже, жодним чином не порушували норми чинного законодавства. Під час спілкування з водієм та перевірки документів було з`ясовано, що водій ОСОБА_1 не пред`явив поліцейським чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в паперовому або електронному вигляді, що в подальшому і стало підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності. До відзиву додано сд-диск з відеозаписом з місця події.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги та зауважив, що доводи відповідача не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відповідачем не підтверджено факт відсутності чинного страхового полісу, а також не доведено наявність вини позивача у порушенні вимог законодавства.

Згідно із ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що згідно з оскаржуваною постановою серії ЕНА № 7077343 від 24 квітня 2026 року, прийнятою поліцейським 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області - Прокоф`євим М. О., 24.04.2026 о 00:08:00 у с. Кіпті, дорога М01 97км водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Ford Transit, р. н. НОМЕР_1 , не пред`явив на вимогу поліцейського поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4 а ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред`явила поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, таким чином, учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Як слідує зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 2.4 а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.

Відповідно до п.2.1 «а», «б», «ґ», «д» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії , реєстраційний документ на транспортний засіб , чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України ; у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Частина 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

З наведених норм чинного законодавства чітко убачається, що на водія покладено обов`язок мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пред`являти його для перевірки на виконання розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух лише у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією зі страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до п. 21.2 наведеної статті контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Згідно з п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. З системного аналізу наведених норм вбачається, що контроль за наявністю полісів (договорів) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватися відповідними підрозділами або посадовими особами Національної поліції. Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність, зазначених у пункті 2.1 ПДР України, документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 73 КАСУ встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77КАСУ обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАСУ встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.

Отже, вищенаведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат) (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 127/19283/17).

Установлено, і це підтверджується матеріалами справи, а саме відеозаписом із місця події, що позивач, керуючи транспортним засобом, під час зупинки не надав на вимогу поліцейського поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, а тому поліцейський правомірно притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Під час розгляду справи не встановлено допущення поліцейським порушення процесуального порядку розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, що було б достатньою підставою для висновків про неправомірність дій поліцейського та скасування оскаржуваної постанови.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та відповідає нормам чинного законодавства.

Суд вважає позов недоведеним та необґрунтованим, і відсутніми підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Крім цього, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач – це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з положеннями ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року № 742/2298/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем у справах з приводу оскарження постанов інспектора патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Правову позицію з цього питання висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року в справі № 724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2 (інспектора), який є неналежним відповідачем за вказаними вимогами, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

У такому разі понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст. 2, 5, 77, 121, 122, 244, 245, 286 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , поданого представником – адвокатом Олексюк Єлизаветою Андріївною, до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко