Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №950/848/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/848/26

Номер провадження 3/950/447/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого/проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623355 вбачається, що він складений 24 березня 2026 року о 22 год. 21 хв. у Сумській області, Сумському районі, м. Лебедин, вул. Героїв Майдану, інспектором відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Глудиком Р.Л.

Згідно зі змістом протоколу, 24 березня 2026 року о 22 год. 00 хв. у м. Лебедин по вул. Героїв Майдану ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Trak, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. У протоколі зазначено, що водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в Лебединській ЦРЛ відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

До протоколу додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, рапорт поліцейського, супровідні матеріали та диск із відеозаписом.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відмітками у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ознайомлення з місцем і часом розгляду справи, а також поданою ним заявою про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення. Клопотань про відкладення розгляду справи або заяв про поважність причин неявки до суду від нього не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не належить до категорії справ, у яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. З огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 , відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення у формі відмови є не будь-яка відмова особи від будь-якої дії, а саме відмова від проходження огляду, запропонованого та організованого у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу, що сам по собі статус ОСОБА_1 як військовослужбовця не виключає можливості притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху. Разом із тим такий статус має істотне значення для оцінки законності процедури направлення та проведення огляду на стан сп`яніння.

Статтею 266-1 КУпАП встановлено спеціальний порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За змістом цієї норми військовослужбовці, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають огляду. Якщо є підстави вважати, що військовослужбовець у стані сп`яніння виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військових частин, огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовослужбовця на проведення огляду уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. При цьому складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами такого огляду проводиться у присутності відповідної уповноваженої посадової особи.

Частиною останньою ст. 266-1 КУпАП прямо передбачено, що огляд військовослужбовців, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12 січня 2024 року затверджено Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду.

Зазначеним Порядком передбачено, що огляд військовослужбовців проводиться уповноваженою посадовою особою на місці виявлення правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці - безпосередньо в органі управління, у військовій частині, установі, організації, на підприємстві, у закладі або підрозділі. У разі відмови військовослужбовця від огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або незгоди з його результатами військовослужбовець направляється відповідним командиром для проведення огляду до закладу охорони здоров`я, а уповноважена посадова особа забезпечує проведення такого огляду.

Отже, процедура огляду військовослужбовця є спеціальною, а її дотримання має не формальне, а істотне значення, оскільки саме від законності цієї процедури залежить можливість кваліфікувати поведінку особи як відмову від проходження огляду у встановленому порядку.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено старшим лейтенантом поліції Глудиком Русланом Леонідовичем. Саме цим поліцейським у протоколі зафіксовано висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та у Лебединській ЦРЛ.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після встановлення обставини, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та керував військовою технікою, інспектором Глудиком Р.Л. не було забезпечено застосування спеціальної процедури, передбаченої ст. 266-1 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12.01.2024.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні дані про те, що інспектором ОСОБА_2 з`ясовано та належно відображено у протоколі, у складі якої військової частини проходить службу ОСОБА_1 , чи виконував він на момент події обов`язки військової служби, хто є командиром або відповідальною посадовою особою; викликано або повідомлено уповноважену посадову особу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; повідомлено командира військової частини або іншу уповноважену особу, яка мала право організувати огляд військовослужбовця; забезпечено проведення огляду військовослужбовця уповноваженою посадовою особою на місці виявлення правопорушення; отримано направлення відповідного командира на огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я; забезпечено присутність уповноваженої посадової особи під час проведення огляду в закладі охорони здоров`я; вирішено питання про передачу, охорону або подальше перебування військового транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , що мало істотне значення для реальної можливості останнього залишити ввірену йому військову техніку та прослідувати до медичного закладу.

Таким чином, інспектором ОСОБА_2 фактично застосовано загальну процедуру огляду водія транспортного засобу, передбачену ст. 266 КУпАП, однак не враховано, що стосовно військовослужбовця, який виконує обов`язки військової служби та керує військовою технікою, законодавець установив спеціальну процедуру, визначену ст. 266-1 КУпАП.

Окремо суд звертає увагу на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623355, складеного інспектором відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Глудиком Русланом Леонідовичем, у якому зазначено, що ОСОБА_1 нібито відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема, «в Лебединській ЦРЛ».

Разом із тим суд враховує, що в м. Лебедині заклад охорони здоров`я, до якого фактично міг бути доставлений водій для проведення медичного огляду, має інше найменування - Комунальне некомерційне підприємство «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради. Натомість у протоколі та матеріалах, складених поліцейським, зазначено неіснуюче або неналежно ідентифіковане найменування медичного закладу - «Лебединська ЦРЛ».

Суд приходить до висновку, що таке зазначення не може вважатися технічною опискою, оскільки направлення особи на огляд до закладу охорони здоров`я повинно бути конкретним, зрозумілим, реальним для виконання та відповідати встановленому законом порядку. Особа, щодо якої складаються матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинна чітко розуміти, до якого саме закладу охорони здоров`я її направляють, чи є цей заклад уповноваженим на проведення відповідного огляду, а також хто забезпечує її доставлення і проведення огляду у встановленому порядку.

У даному випадку інспектором Глудиком Р.Л. у протоколі зазначено медичний заклад із найменуванням, яке не відповідає фактичному найменуванню закладу охорони здоров`я, що функціонує у м. Лебедині. Така невизначеність позбавляє суд можливості дійти переконливого висновку про те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд саме у належному, реально існуючому та уповноваженому закладі охорони здоров`я.

Суд зазначає, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від огляду, є відмова особи від проходження огляду відповідно до встановленого порядку. Тому недоліки у визначенні закладу охорони здоров`я, до якого особу направляють для проведення огляду, мають істотне значення для оцінки законності вимоги поліцейського.

Крім того, з урахуванням того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та керував військовою технікою, інспектор Глудик Р.Л. був зобов`язаний діяти з урахуванням спеціального порядку, визначеного ст. 266-1 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12.01.2024. Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що перед направленням до закладу охорони здоров`я було залучено уповноважену посадову особу Військової служби правопорядку або командира військової частини, вирішено питання щодо військового транспортного засобу, а також забезпечено проведення огляду саме в тому закладі охорони здоров`я, який у встановленому порядку має право проводити такі огляди.

За таких обставин суд приходить до висновку, що пропозиція інспектора ОСОБА_2 пройти огляд у «Лебединській ЦРЛ», тобто в закладі, який у матеріалах справи не ідентифікований як реально існуючий та належний заклад охорони здоров`я для проведення такого огляду, не може вважатися належною законною вимогою про проходження огляду у встановленому порядку.

Відповідно, зафіксована в протоколі відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в такому закладі не доводить наявності в його діях об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також враховує, що допущене інспектором ОСОБА_2 порушення не є формальним, оскільки воно стосується суті процедури огляду на стан сп`яніння. Невірне зазначення медичного закладу, відсутність доказів направлення до належного закладу охорони здоров`я, а також недотримання спеціального порядку огляду військовослужбовця у сукупності свідчать про те, що органом поліції не доведено факт законної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Отже, сумніви щодо законності вимоги пройти огляд, належності визначеного медичного закладу та дотримання спеціального порядку огляду військовослужбовця відповідно до ст. 266-1 КУпАП тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначене є додатковою підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що він є процесуальним документом, у якому зафіксовано позицію посадової особи поліції щодо наявності події адміністративного правопорушення. Проте сам по собі протокол не є безумовним доказом вини особи та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. У цьому протоколі не наведено відомостей про дотримання спеціального порядку огляду військовослужбовця, не зазначено, чи залучалась Військова служба правопорядку, чи командир військової частини, чи було вирішено питання щодо військової техніки, якою керував ОСОБА_1 .

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів також не усуває зазначених недоліків, оскільки складений у межах загальної процедури поліцейським, а не уповноваженою посадовою особою, визначеною ст. 266-1 КУпАП. Такий акт не підтверджує проведення огляду військовослужбовця відповідно до спеціального порядку та не може свідчити про наявність законної відмови від огляду у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Направлення до закладу охорони здоров`я також не підтверджує дотримання спеціального порядку, оскільки з його змісту не вбачається, що воно видане відповідним командиром або що проведення огляду в закладі охорони здоров`я забезпечувалося уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку чи військової частини.

Рапорт поліцейського за своєю природою є службовим документом, який відображає суб`єктивне сприйняття події особою, яка брала участь в оформленні матеріалів. Він не може замінити собою належне документальне підтвердження дотримання процедури, встановленої ст. 266-1 КУпАП.

Наявність у матеріалах справи відеозапису також не змінює висновків суду, оскільки відеофіксація спілкування поліцейського з особою не замінює собою спеціального суб`єкта проведення огляду, направлення відповідним командиром до закладу охорони здоров`я та забезпечення такого огляду уповноваженою посадовою особою. Відеозапис може підтверджувати сам факт спілкування, пропозиції пройти огляд або висловлювання особи, однак не легалізує процедуру, яка проведена з порушенням спеціальних вимог закону.

Суд враховує, що ОСОБА_1 вказував на неможливість залишити військову техніку та самостійно прослідувати до закладу охорони здоров`я. Така обставина не може розцінюватися як безумовна відмова від огляду, оскільки для військовослужбовця, який керує військовим транспортним засобом, залишення ввіреної техніки без дозволу командування або без передачі іншій уповноваженій особі може суперечити порядку несення військової служби та правилам поводження з військовим майном.

За таких умов саме на посадовій особі, яка оформлювала адміністративний матеріал, лежав обов`язок забезпечити законний, реальний і виконуваний порядок проходження огляду: залучити уповноважену посадову особу, командира або Військову службу правопорядку, вирішити питання щодо військового транспортного засобу та лише після цього фіксувати можливу відмову від огляду.

Натомість інспектором Глудиком Р.Л. таких дій не вчинено, що свідчить про істотне порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Суд приходить до висновку, що допущені інспектором ОСОБА_2 порушення є істотними, оскільки вони стосуються не технічних недоліків протоколу, а порядку встановлення однієї з основних ознак складу адміністративного правопорушення - законної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей конституційний принцип підлягає застосуванню й у справах про адміністративні правопорушення, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності має каральний характер і пов`язане із застосуванням державного примусу.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння саме у встановленому законом порядку.

Наявні у справі матеріали підтверджують лише те, що працівником поліції було оформлено відмову за загальною процедурою, однак не підтверджують дотримання спеціального порядку огляду військовослужбовця, передбаченого ст. 266-1 КУпАП.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 266-1, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір з ОСОБА_1 не стягувати.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ