Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №513/660/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/660/26

Провадження № 3/513/271/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Ніколенко В.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Златіної О.І., ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_3 , представника органу опіки та піклування – Трачук О.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 03 березня 2006 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ст. 124 КУпАП,

у с т а н о в и в:

09 травня 2026 року о 17:30 годині в с.Фуратівка польова дорога біля кладовища водій ОСОБА_4 керував автомобілем DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з квадроциклом FORTE б/н. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 ПДР України, а саме не врахував безпечну швидкість руху, особливості вантажу, стан транспортного засобу, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що 09 травня 2026 року виїхав разом із ОСОБА_5 дивитись сінокіс, потім вирішили поїхати подивитись ліс, в цей час їхав ОСОБА_2 , він спочатку прийняв у право, а потім різко повернув у ліво, і в`їхав у машину. Потім викликали поліцію. Погода була погана, були сліди гальмування, пошкодження були і на автомобілі і на квадроциклі. Зазначив, що він за кермом не перебував, був ОСОБА_5 .

Судом був заслуханий ОСОБА_2 в присутності його законного представника ОСОБА_3 та представника органу опіки та піклування – Трачук О.С., який повідомив, що їхав квадроциклом, він подивився, що ніхто не їде за ним, почав поворот та впав коли машина вдарила. Коли впав подивився на водійське сидіння і за кермом був ОСОБА_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були з переду. ОСОБА_4 побачив як я впав, підійшов та спитав чи є у мене права, та він одразу побіг до батьків. Машина їхала дуже швидко, був на траві, в момент удару на польовій дорозі. Чітко бачив, що за кермом перебував ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 суду пояснив, що їхали у с.Фуратівка подивитись сіно, потім поїхали подивитись ліс, біля медпункту побачили хлопця, який рухався перед ними на квадроциклі, взяв у право, трава пішла під відкос, машина різко зупинилась, дитина взяла в ліво і відбувся удар. Вадим одразу вийшов з машини, щоб перевірити, що із дитиною. 1,5 метри машина йшла «юзом». За кермом перебував він.

Суд заслухавши ОСОБА_4 та його захисника, ОСОБА_2 та його законного представника, свідка ОСОБА_5 дійшов до такого висновку.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон) від 30 червня 1993 року № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Згідно ст. 41 Закону порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З п. 13.1 ПДР України слідує, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно з пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору швидкості водій зобов`язаний враховувати дорожню обстановку, стан автомобіля та особливості вантажу, щоб постійно контролювати рух транспортного засобу.

Згідно зі ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 наведеного Кодексу та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; схемою місця ДТП, що складена за місцем пригоди та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, до якої жодних зауважень не внесено. При цьому, зазначена інформація підтверджена підписами водіїв транспортних засобів, у зв`язку з чим з неї вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності дійсно порушив зазначені положення ПДР; письмовими показаннями наданими учасниками ДТП щодо часу, місця, способу, найменувань транспортних засобів в частині обставин ДТП. Так, в своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що 09 травня 2026 року приблизно о 17:00 годині він здійснював обгін на лісосмузі на півдні-заході с.Фуратівка на автомобілі DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_3 , під час руху на польовій дорозі перед автомобілем рухався квадроцикл в попутному напрямку, після подачі звукового сигналу, водій квадроцикла різко взяв у право, після чого здійснив різкий поворот у ліво, в результаті чого сталась ДТП. Ніхто із людей не постраждав, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Пояснення написані власноручно ОСОБА_4 .

Суд відноситься критично до версії сторони захисту та показів свідків ОСОБА_5 про те, що за кермом перебував саме ОСОБА_5 , оскільки вони спростовуються дослідженим в судовому доказами.

Суд звертає увагу, що жодні докази, в тому числі і показання свідка, надані суду під присягою, не мають для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки суд оцінює всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тому таку версію особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 та його захисника адвоката Златіної О.І. суд розцінює, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення (в даному випадку складання матеріалів справи за вищевказаною статтею Закону) та подальшого уникнення ОСОБА_4 відповідальності.

Досліджені докази узгоджується між собою та об`єктивно відображають обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його. Однак таких на час складання протоколів та схеми місця ДТП не надходило.

Отже, з викладеного випливає, що провина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджується доказами дослідженими судом.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, Суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, та не убачає, в розумінні ст. ст. 34, 35 КУпАП, обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність останнього, з огляду на положення абз. 2 ст. 33 наведеного Кодексу, яка регламентує, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 124 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 40-1, 124, 268, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова