Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №513/249/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/249/26

Провадження № 2/513/591/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лоскутова Сергія Пилиповича до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

у с т а н о в и в:

02 березня 2026 року до Саратського районного суду Одеської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через пропуск такого строку.

Позов обґрунтовує тим, що 04 лютого 2026 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. з проханням видати свідоцтво на спадщину за заповітом. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , була власником земельної ділянки площею 3,5382 га, яка розташована на території Ройлянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5124585200:01:001:1273, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Ройлянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області площею 3,5382 га з кадастровим номером: 5124585200:01:001:1273. 08 грудня 2021 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Сулаковим І.І., зареєстрований у реєстрі за № 2648, та яким належну їй на час смерті земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла ОСОБА_1 . 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Сулакову І.І. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява подана після відкриття спадщини, з пропуском встановленого ст.1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини. Приватним нотаріусом заведена спадкова справа до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із спадкової справи № 19/2026 вбачається що на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала разом з нею донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Сулакова І.І. від 04 лютого 2026 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,5382 га, розташовану на території Райлянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5124585200:01:001:1273. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини. Враховуючи викладене, вважаю, що причину пропуску позивачем встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, можна визнати поважною, оскільки він не був обізнаний про існування заповіту, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, вважаю що строк для прийняття спадщини позивачем пропущений з поважної причини.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 13 травня 2026 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лоскутова Сергія Пилиповича до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Призначено справу до судового розгляду по суті на 08 липня 2026 року на 13:45 годину, в приміщенні Саратського районного суду Одеської області, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лоскутов С.П. будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду, до суду не з`явились, від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без їх участі, позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового розгляду до суду не з`явилася, від неї надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі, позов визнала.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов`язані із спадковим правом, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нова Царичанка, Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 77 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09 липня 2025 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 689.

Відповідно до довідки №10/14 від 02 лютого 2026 року виданої Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пасинок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та правчнучка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

08 грудня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І., та зареєстрований в реєстрі за № 2648. Відповідно до змісту заповіту, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,5382 га, яка розташована на території Ройлянської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер 5124585200:01:001:1273, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 04 лютого 2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,5382 га, кадастровий номер 5124585200:01:001:1273, що розташована на території Ройлянської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом була досліджена спадкова справа №19/2026 до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що 04 лютого 2026 року до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся ОСОБА_7 , який діє від імені ОСОБА_1 , на земельну ділянку яка залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), за вказаними параметрами запиту інформація відсутня.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем, оскільки останій після смерті ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем за заповітом, пропустив строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що він не знав ні на момент складання заповіту, ні на час смерті заповідача про існування вищевказаного заповіту.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Застосування принципу змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32).

«Законне сподівання» на отримання спадщини також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Як встановлено судом, про заповіт позивач дізнався після спливу шестимісячного строку та одразу звернувся до нотаріуса, відповідач позов визнала. Отже наведені позивачем причини є об`єктивними та істотними труднощами, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в межах визначеного законом строку.

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне визначити позивачу додатковий строк два місяці для подачі ним заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він пропустив вказаний строк з поважних причини.

На підставі ст. 1272 ЦК України, керуючись 2, 7, 19, 48, 76-81, 200, 211, 247, 258-259, 263-265, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лоскутова Сергія Пилиповича до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , серія та номер паспорту: НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяця.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 08 липня 2026 року.

Відомості щодо учасників процесу:

Позивач: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Лоскутов Сергій Пилипович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2362 від 25 вересня 2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя К. Ю. Рязанова