Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №510/466/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/466/26

Провадження №2/510/1804/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія заповіту ОСОБА_3 від 12.03.2025р., оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 – помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про народження відповідача; копія довідки старости Нагірненського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 26.12.2025р. №202 про склад сім`ї ОСОБА_3 на день його смерті; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 04.10.2023р.; копія державного акту серії ЯА №274771 від 10.11.2005р. на право власності на земельну ділянку – земельні ділянки загальною площею 3,06 га із кадастровими номерами 5124182400:01:004:0342, 5124182400:01:002:0041, 5124182400:01:003:0571, розташовані на території Нагірненської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 із ОСОБА_5 ; копія державного акту серії ЯИ №392480 від 17.02.2010р. на право власності на земельну ділянку – земельну ділянку площею 0,8699 га із кадастровим номером 5124182400:01:003:1195, розташовану на території Нагірненської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області (за межами населеного пункту), виділену для ведення особистого селянського господарства; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.03.2026р.; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 11.06.2026р.; копія заяви ОСОБА_2 від 26.12.2025р. про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 ; копія заяви ОСОБА_1 від 26.12.2025р. про прийняття спадщини за заповітом; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 11.06.2026р. (дата заведення спадкової справи – 05.02.2026р.).

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі була призначена спадкоємицею за заповітом ОСОБА_3 , відповідач являється братом нині померлого ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 належало майно:

-земельна ділянка площею 0,8699 га із кадастровим номером 5124182400:01:003:1195, розташована на території Нагірненської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області (за межами населеного пункту), виділена для ведення особистого селянського господарства згідно державного акту серії ЯИ №392480 від 17.02.2010р. на право власності на земельну ділянку;

-земельні ділянки загальною площею 3,06 га із кадастровими номерами 5124182400:01:004:0342, 5124182400:01:002:0041, 5124182400:01:003:0571, розташовані на території Нагірненської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯА №274771 від 10.11.2005р. на право власності на земельну ділянку;

-земельна частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВК «НОВЕ ЖИТТЯ» с.Нагірне Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, розміром 3,34 в умовних кадастрових га. (сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0092720, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 908) – на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 04.10.2023р.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, 12.03.2025р. склав заповіт на ім`я позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 – помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Про це свідчить її заява від 26.12.2025р. про прийняття спадщини, подана нотаріусу. Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в неї відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідач у справі спадщину не прийняв – відмовився від її прийняття (заява від 26.12.2025р. про відмову від спадщини після смерті брата), на неї не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформила позивачка.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки та земельну частку (пай), про що 12.03.2026р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.

Отже, після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки та земельну частку (пай), як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач від неї відмовився і на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті ОСОБА_3 у неї були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки та земельну частку (пай). В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за заповітом, була виражена у подачі нею заяви про прийняття спадщини, її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки та земельну частку (пай), розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, прийняла її за заповітом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки та земельну частку (пай) з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1226, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельну ділянку площею 0,8699 га із кадастровим номером 5124182400:01:003:1195, розташовану на території Нагірненської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області (за межами населеного пункту), виділену для ведення особистого селянського господарства згідно державного акту серії ЯИ №392480 від 17.02.2010р. на право власності на земельну ділянку;

-земельні ділянки загальною площею 3,06 га із кадастровими номерами 5124182400:01:004:0342, 5124182400:01:002:0041, 5124182400:01:003:0571, розташовані на території Нагірненської сільської ради Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯА №274771 від 10.11.2005р. на право власності на земельну ділянку;

-земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВК «НОВЕ ЖИТТЯ» с.Нагірне Ренійського (нині – Ізмаїльського) району Одеської області, розміром 3,34 в умовних кадастрових га. (сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0092720, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 908),

що належали ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК