Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №947/23198/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/23198/26

Провадження № 3/947/2302/26

08.07.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671759 від 21.05.2026 року), –

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП.

17.05.2026 року о 08 год. 58 хв. у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 47, ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою КП «Одесміськелектротранс» ОМР, а саме заступником начальника служби безпеки дорожнього руху, не вжив своєчасних заходів щодо ліквідації обірваної контактної мережі, внаслідок чого транспортний засіб Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , здійснив наїзд на зазначену перешкоду та отримав механічні пошкодження, що підтверджується схемою дорожньо-транспортної пригоди.

У протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху України, а саме не забезпечив своєчасного вжиття заходів щодо відновлення безпечних умов для дорожнього руху, чим, на думку органу, який склав протокол, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.140 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що на момент події обіймав посаду заступника начальника служби безпеки дорожнього руху КП «Одесміськелектротранс», однак до його посадових обов`язків не входили безпосереднє технічне утримання, ремонт чи постійний моніторинг стану контактної мережі, у зв`язку з чим він не є належним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. Зазначив, що у момент обриву контактної мережі на місці події не перебував, про дорожньо-транспортну пригоду дізнався лише після її настання, коли був викликаний працівниками поліції як представник підприємства, тому об`єктивно не мав можливості вжити будь-яких заходів для запобігання настанню її наслідків.

Також повідомив, що, відповідно до рапорту працівника поліції, повідомлення про обрив контактної мережі надійшло після дорожньо-транспортної пригоди, тоді як у протоколі зазначено, що наїзд автомобіля стався раніше, що, на його думку, свідчить про неможливість усунення небезпеки до моменту пошкодження транспортного засобу. Крім того, вказував, що працівниками поліції не була надана належна правова оцінка діям водія автомобіля Toyota ОСОБА_3 , який був зобов`язаний враховувати дорожню обстановку та своєчасно реагувати на виявлену перешкоду відповідно до вимог Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 також зазначив, що за результатами службового розслідування КП «Одесміськелектротранс» безпосередньою причиною виникнення аварійної ситуації встановлено дії водія тролейбуса ОСОБА_4 , якого у подальшому було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На його переконання, саме дії останнього перебувають у причинному зв`язку з пошкодженням автомобіля, тоді як будь-яких доказів того, що він був своєчасно повідомлений про обрив контактної мережі, мав реальну можливість усунути небезпеку чи допустив бездіяльність, яка перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять. У зв`язку з цим просив суд закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Представник потерпілого ОСОБА_3 – адвокат Ушаков О.О. у своїх запереченнях просив відмовити у задоволенні доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та врахувати подані ним письмові заперечення. Зазначив, що пояснення ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами адміністративного провадження, а також доказами, поданими стороною потерпілого.

Вказував, що ОСОБА_1 , займаючи посаду заступника начальника служби безпеки дорожнього руху КП «Одесміськелектротранс», є посадовою особою, на яку покладено організацію функціонування системи безпеки дорожнього руху на підприємстві, а тому він є належним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. На думку представника потерпілого, відповідальність ОСОБА_1 полягає не у безпосередньому технічному ремонті контактної мережі, а у неналежній організації роботи відповідної служби та невжитті необхідних організаційних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Також представник потерпілого заперечував доводи ОСОБА_1 щодо можливої вини водія автомобіля ОСОБА_3 , зазначаючи, що обірваний контактний провід, який знаходився на проїзній частині без будь-якого огородження чи попереджувальних засобів, не міг розцінюватися як очевидна перешкода, яку водій був зобов`язаний своєчасно виявити та уникнути. При цьому звернув увагу, що за результатами оформлення дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції порушень Правил дорожнього руху у діях ОСОБА_3 встановлено не було, адміністративний протокол щодо нього не складався.

Крім того, просив суд надати належну оцінку акту службового розслідування КП «Одесміськелектротранс» від 29.05.2026 року, який, на його переконання, підтверджує виникнення аварійної ситуації внаслідок неналежної організації системи безпеки дорожнього руху на підприємстві. Зазначав, що хоча безпосередньою причиною обриву контактної мережі стали дії водія тролейбуса, наведені в акті обставини свідчать про неефективну організацію роботи служби безпеки дорожнього руху, за яку відповідає ОСОБА_1 , що перебуває у причинному зв`язку з настанням шкідливих наслідків.

З огляду на викладене представник потерпілого просив врахувати сукупність наявних у справі доказів та дійти висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши заперечення представника потерпілого, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення учасників, акт службового розслідування від 29.05.2026 року, наказ від 16.06.2026 року №109 н/с, інші матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для справи. Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частина 4 ст.140 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд або невжиття заходів щодо своєчасної заборони чи обмеження руху, позначення місць проведення робіт, усунення перешкод дорожньому руху, якщо це спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом цього правопорушення є безпека дорожнього руху та встановлений порядок утримання об`єктів вулично-дорожньої мережі. Об`єктивна сторона полягає у діях або бездіяльності, пов`язаних із порушенням правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпечних умов руху, зокрема у невжитті своєчасних заходів щодо усунення перешкоди, її огородження, позначення або організації безпечного руху. Обов`язковою кваліфікуючою ознакою за ч.4 ст.140 КУпАП є настання шкідливих наслідків у вигляді пошкодження транспортного засобу чи іншого майна та причинний зв`язок між порушенням і такими наслідками.

Судом встановлено, що 17.05.2026 року о 08 год. 58 хв. у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 47, у межах проїзної частини знаходився обірваний дріт контактної мережі міського електротранспорту. На зазначений об`єкт здійснив наїзд автомобіль Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , унаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Факт наявності обірваної контактної мережі на проїзній частині, факт наїзду на неї автомобіля потерпілого та факт пошкодження транспортного засобу підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №671759 від 21.05.2026 року, схемою ДТП, поясненнями учасників, а також матеріалами службового розслідування КП «Одесміськелектротранс» від 29.05.2026 року. Ці обставини між сторонами по суті не заперечуються.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він особисто не обривав контактну мережу, не перебував на місці події та не здійснював технічного ремонту, самі по собі не спростовують наявності у його діях складу адміністративного правопорушення. Для кваліфікації за ч.4 ст.140 КУпАП не є обов`язковим встановлення того, що посадова особа власноруч створила перешкоду або фізично пошкодила дорожній об`єкт. Відповідальність за цією нормою може наставати і за організаційну бездіяльність, тобто за невиконання або неналежне виконання посадовою особою покладених на неї обов`язків щодо забезпечення безпечних умов дорожнього руху.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на момент події обіймав посаду заступника начальника служби безпеки дорожнього руху КП «Одесміськелектротранс». Саме ця служба за своїм функціональним призначенням пов`язана із забезпеченням організації безпеки дорожнього руху при експлуатації міського електротранспорту, контролем за дотриманням вимог безпеки, реагуванням на аварійні ситуації та координацією дій відповідальних працівників підприємства у випадку виникнення небезпечних умов для руху.

Суд враховує, що обірвана контактна мережа міського електротранспорту, яка знаходиться на проїзній частині дороги, є очевидним джерелом підвищеної небезпеки для учасників дорожнього руху. Такий об`єкт не є звичайною дорожньою нерівністю чи природною перешкодою, а є елементом інженерної інфраструктури підприємства, експлуатація якого потребує належної організації контролю, оперативного повідомлення відповідальних осіб, огородження небезпечного місця та вжиття заходів для припинення або обмеження руху до усунення небезпеки.

Саме тому довід ОСОБА_1 про те, що до його обов`язків не входив безпосередній ремонт контактної мережі, не є визначальним. Предметом оцінки суду є не те, чи мав він особисто здійснювати ремонт дроту, а те, чи була належним чином організована система безпеки дорожнього руху, чи було забезпечено своєчасне реагування на виникнення небезпечної перешкоди, чи було організовано повідомлення диспетчерських та аварійних служб, огородження місця події, припинення небезпечної експлуатації рухомого складу та попередження інших учасників дорожнього руху.

Матеріали справи свідчать, що така система належним чином організована не була. Зокрема, з акта службового розслідування від 29.05.2026 року вбачається, що аварійна ситуація виникла внаслідок сходження струмоприймачів тролейбуса та подальшого обриву контактної мережі. Водночас після виникнення аварійної ситуації не було забезпечено негайного повідомлення диспетчерської служби, не було своєчасно захищено місце обриву, не було організовано належне огородження небезпечної ділянки, а рух транспортних засобів у зоні небезпеки фактично не був обмежений до моменту наїзду автомобіля потерпілого.

Таким чином, сам акт службового розслідування, на який посилається ОСОБА_1 , не спростовує його відповідальність, а навпаки підтверджує наявність системного порушення в організації безпеки дорожнього руху на підприємстві. Те, що за результатами службового розслідування дисциплінарну відповідальність застосовано до водія тролейбуса ОСОБА_4 , не виключає відповідальності посадової особи служби безпеки дорожнього руху, оскільки дисциплінарна відповідальність одного працівника не усуває адміністративної відповідальності іншої посадової особи, якщо її власна бездіяльність або неналежна організація роботи також перебуває у причинному зв`язку з наслідками.

Суд виходить з того, що у цій справі причинний зв`язок має оцінюватися не лише як фізичний зв`язок між обривом дроту і пошкодженням автомобіля, а й як юридично значимий зв`язок між неналежною організацією безпеки дорожнього руху та можливістю настання шкоди для учасників руху. Якщо небезпечний об`єкт інфраструктури підприємства опинився на проїзній частині, не був своєчасно огороджений, не був позначений, рух не був обмежений, а учасники дорожнього руху не були попереджені, то саме така бездіяльність створює умови для пошкодження транспортного засобу та перебуває у причинному зв`язку з наслідками.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він був викликаний працівниками поліції уже після настання ДТП, не спростовує його вини. Склад правопорушення, передбачений ч.4 ст.140 КУпАП, у цій справі полягає не в тому, що ОСОБА_1 особисто не прибув на місце події до наїзду автомобіля, а в тому, що як посадова особа служби безпеки дорожнього руху він не забезпечив належної організації такої системи реагування, яка б унеможливила залишення обірваної контактної мережі на проїзній частині без огородження, попередження та оперативного обмеження руху.

Суд не приймає доводи ОСОБА_1 про те, що подія сталася до отримання підприємством або ним особисто повідомлення про обрив, оскільки такі доводи не підтверджують відсутність складу правопорушення. Навпаки, саме відсутність належного оперативного повідомлення, контролю та реагування після сходження струмоприймачів тролейбуса і виникнення обриву контактної мережі свідчить про неналежну організацію безпеки дорожнього руху. В умовах експлуатації міського електротранспорту підприємство зобов`язане мати таку систему внутрішнього контролю і реагування, яка дозволяє негайно виявляти аварійні ситуації, повідомляти відповідальні служби та усувати або позначати небезпеку до того, як вона спричинить шкоду стороннім учасникам руху.

Суд також оцінює доводи ОСОБА_1 про можливе порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля Toyota ОСОБА_3 . Проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме дії водія автомобіля потерпілого були причиною пошкодження транспортного засобу або що він порушив вимоги пунктів 2.3(б), 12.1 чи 12.3 Правил дорожнього руху України. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 не складався, матеріали справи не містять висновку уповноваженої особи про порушення ним Правил дорожнього руху, а сам по собі факт наїзду на обірваний контактний дріт не може автоматично свідчити про необережність водія.

Крім того, суд бере до уваги, що обірваний контактний провід, який перебуває на проїзній частині, за своїми фізичними властивостями не завжди є перешкодою, яку водій може своєчасно та безпечно виявити, особливо за відсутності огородження, сигнальних засобів, дорожніх знаків, попереджувальних конусів, працівників аварійної служби або інших елементів візуального позначення небезпеки. Вимоги Правил дорожнього руху щодо уважності водія не звільняють відповідальних посадових осіб від обов`язку забезпечити належне утримання елементів дорожньої та транспортної інфраструктури і не усувають відповідальності за залишення небезпечної перешкоди без належного позначення.

Водночас навіть гіпотетичне порушення Правил дорожнього руху іншим учасником не виключає відповідальності ОСОБА_1 , якщо встановлено, що невжиття заходів щодо організації безпечного руху перебуває у причинному зв`язку з наслідками. Адміністративне провадження у цій справі стосується саме дій та бездіяльності ОСОБА_1 як посадової особи, відповідальної за організацію системи безпеки дорожнього руху, а не питання цивільно-правового розподілу шкоди між декількома особами.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про відсутність у нього статусу належного суб`єкта правопорушення. Норма ч.4 ст.140 КУпАП поширюється на посадових осіб, до функцій яких належить забезпечення дотримання правил, норм і стандартів щодо безпеки дорожнього руху, утримання відповідних об`єктів, організація своєчасного реагування на небезпечні умови, а також вжиття заходів щодо усунення перешкод або обмеження руху. Посада заступника начальника служби безпеки дорожнього руху КП «Одесміськелектротранс» за своїм змістом безпосередньо пов`язана із забезпеченням безпеки руху в діяльності підприємства. Тому ОСОБА_1 є спеціальним суб`єктом цього правопорушення.

Суд звертає увагу, що службова безпека дорожнього руху не зводиться лише до формального оформлення документів після ДТП або участі у службових розслідуваннях. Її зміст полягає у превентивній, організаційній та контрольній діяльності, спрямованій на недопущення створення небезпеки для учасників дорожнього руху. Якщо небезпечна ситуація виникла у сфері експлуатації транспортної інфраструктури підприємства, а система реагування не забезпечила її негайного усунення або хоча б позначення, це свідчить про неналежне виконання функцій відповідальної служби.

Доводи про те, що відповідальним за обрив був водій тролейбуса ОСОБА_4 , суд оцінює як такі, що не спростовують вини ОСОБА_1 . У цій справі встановленню підлягає не лише особа, яка безпосередньо допустила сходження струмоприймачів або не повідомила диспетчера, а й особа, яка в межах своїх посадових обов`язків відповідала за організацію системи безпеки дорожнього руху, належне функціонування внутрішніх алгоритмів реагування та контроль за діями працівників у разі аварійних ситуацій. Факт порушень з боку водія тролейбуса підтверджує наявність аварійної ситуації, але не усуває відповідальності посадової особи, яка повинна була забезпечити належну організацію безпечного руху.

Суд також враховує, що адміністративна відповідальність за ч.4 ст.140 КУпАП настає не лише за активне порушення, але і за невжиття заходів. У даному випадку протиправність поведінки ОСОБА_1 полягає у невжитті належних організаційних заходів, які мали забезпечити своєчасне виявлення небезпечної ситуації, її локалізацію, інформування відповідних служб, позначення місця обриву контактної мережі та недопущення руху транспортних засобів через небезпечну ділянку.

Суд вважає доведеним і причинний зв`язок між зазначеною бездіяльністю та наслідками у вигляді пошкодження автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 . Якби місце обриву контактної мережі було своєчасно позначене, огороджене, а рух через небезпечну ділянку обмежений або припинений, наїзд автомобіля на обірваний дріт та пошкодження транспортного засобу могли б бути попереджені. Відсутність таких заходів створила небезпечну дорожню обстановку, у межах якої і настали шкідливі наслідки.

При цьому суд враховує, що вина ОСОБА_1 у цій справі проявилася у формі необережності. Він як посадова особа, відповідальна за організацію безпеки дорожнього руху на підприємстві, повинен був і міг передбачити, що неналежна організація контролю за станом контактної мережі та відсутність оперативного реагування на аварійні ситуації може спричинити небезпеку для інших учасників дорожнього руху і пошкодження майна. Така поведінка відповідає ознакам необережної вини, оскільки особа не забезпечила належного рівня обачності й службової організації, які вимагалися від неї з огляду на займану посаду та характер діяльності підприємства.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд виходить із того, що вони є взаємопов`язаними, узгодженими між собою та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення фіксує обставини події, особу, яка притягається до відповідальності, суть порушення та наслідки. Схема ДТП підтверджує місце події та механізм наїзду. Акт службового розслідування підтверджує факт аварійної ситуації у сфері експлуатації міського електротранспорту, наявність порушень у системі реагування та зв`язок події з діяльністю КП «Одесміськелектротранс». Наказ про притягнення водія тролейбуса до дисциплінарної відповідальності підтверджує, що підприємство саме визнало наявність порушень у роботі його працівників, які мали значення для виникнення аварійної ситуації.

Сукупність зазначених доказів спростовує доводи ОСОБА_1 про відсутність його вини, відсутність причинного зв`язку та відсутність статусу суб`єкта правопорушення. Письмові пояснення ОСОБА_1 суд оцінює як обраний ним спосіб захисту, спрямований на перекладення відповідальності виключно на водія тролейбуса та водія автомобіля потерпілого, однак такі пояснення не узгоджуються із функціональним призначенням займаної ним посади, змістом ч.4 ст.140 КУпАП та встановленими обставинами справи.

Суд не встановив істотних порушень вимог ст.256 КУпАП при складанні протоколу, які б унеможливлювали розгляд справи по суті або позбавляли ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на захист. З матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була обізнана зі змістом обвинувачення, подала письмові пояснення, заявила клопотання, надала власні докази та заперечення, які судом досліджені й оцінені. Тому формальних підстав для закриття провадження з мотивів неповноти або дефектності протоколу суд не вбачає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 17.05.2026 року у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 47, унаслідок неналежної організації забезпечення безпечних умов дорожнього руху та невжиття своєчасних заходів щодо усунення або позначення небезпечної перешкоди у вигляді обірваної контактної мережі, яка перебувала на проїзній частині, було допущено наїзд автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , унаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою КП «Одесміськелектротранс», відповідальною за організацію системи безпеки дорожнього руху, не забезпечив належного виконання покладених на нього функцій щодо своєчасного виявлення, локалізації та усунення небезпечних умов для руху, чим порушив вимоги щодо забезпечення безпечного дорожнього руху, що перебуває у причинному зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілого.

Отже, у діях ОСОБА_1 наявні всі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП: об`єкт безпека дорожнього руху; об`єктивна сторона невжиття своєчасних заходів щодо усунення та позначення небезпечної перешкоди, що спричинило пошкодження транспортного засобу; суб`єкт посадова особа, відповідальна за організацію безпеки дорожнього руху; суб`єктивна сторона необережна форма вини.

У зв`язку з цим підстави для закриття провадження у справі за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП відсутні. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, є доведеною належними, допустимими та достатніми доказами, оціненими судом у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, ч.4 ст.140, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 307, 308 КУпАП, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.