Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №947/26242/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/26242/26

Провадження № 3/947/2650/26

08.07.2026 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Прохоров П.А., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, ВБА037763,

В С Т А Н О В И В:

21.06.2026 року о 06.00 годин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свекрові ОСОБА_2 , кричала, ображала, погрожувала, чим було завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173 - 2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зазначивши, що ОСОБА_2 її спровокувала на конфлікт.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини вчинення домашнього насильства, викладені у протоколі.

Дослідивши докази у справі, вислухавши пояснення учасників провадження, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 173- 2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, дослідивши матеріали справи, суд обґрунтовано приходить до висновку, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності встановлені подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Так, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності також підтверджуються зібраними в порядку ст.251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини ОСОБА_1 з метою недопущення вчинення аналогічних правопорушень та виховання особи в дусі додержання законів України, суд вважає, що відносно порушника слід обрати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Відповідно до ч.6 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, враховуючи що ОСОБА_1 раніше не притягувлась до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, суд вважає, в даному випадку немає підстав для направлення на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в порядку ст.39-1 КУпАП.

На переконання суду накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах, встановлених санкцією, передбаченою ч. 1 ст. 173-2 КУпАП без застосування ст. 39-1 КУпАП буде достатньою мірою відповідальності за вчинене правопорушення і відповідатиме меті адміністративного стягнення, а тому суд не вбачає підстав для направлення його на проходження програми в порядку ст. 39-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 39-1, 40-1, 283-285 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити, що згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Прохоров П. А.