Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №947/29126/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/29126/25

Провадження № 2/947/383/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Продана М.О.,

представника третьої особи – Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування та Одеська міська рада про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Київської районної адміністрації Одеської міської ради надійшла позовна заява, в якій вона просила усунути перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпорядження житловим приміщенням, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , та встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання рішенням законної сили, воно є підставою для Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з зареєстрованого місця проживання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2024 року рішенням Київського районного суду м.Одеси по цивільній справі № 947/3620/20 квартиру АДРЕСА_1 , було визнано відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та право власності на дану однокімнатну квартиру визнано за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради. Зазначає, що 22.01.2025 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію права власності № 767738234 та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за Одеською міською радою.

Згідно з Положенням про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради в редакції, затвердженій рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 р. № 3148-VІI, Київська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створена нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси, згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зазначає, що районні адміністрації Одеської міської ради забезпечують облік об`єктів житлового фонду, визнаних відумерлою спадщиною, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси. Проте, вирішення питання щодо розподілу зазначеного житла для пільгових категорій черговиків є неможливим через наявність реєстрації у вказаному житловому приміщенні сторонніх осіб. Згідно з довідкою від 04.06.2025 р. про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № К4-130886-ю/о, наданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за вказаною адресою з 05.06.2018 р. зареєстровано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стверджує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вселились та зареєструвались в квартирі АДРЕСА_2 , незаконно, а саме: за відсутності ордера на житлову площу в будинку, що, в свою чергу, свідчить про самовільне зайняття вказаної квартири, а також про незаконне користування житловим приміщенням, що є власністю територіальної громади м. Одеси.

Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 року, справу передано судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді від 11.08.2025 року відкрито провадження в цивільній справі; призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 21.10.2025 року на 12.00 год.

У зв`язку з неявкою сторін, підготовче судове засідання, призначене на 21.10.2025 року на 12.00 год. було відкладено на 24.11.2025 року на 11.30 год.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року клопотання представника позивача Київської районної адміністрації Одеської міської ради – Уланової Вікторії Владиславівни про витребування доказів по цивільній справ, – задоволено, витребувано з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради інформацію та документи, що стали підставою для реєстрації місця проживання 05.06.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 . Встановлено строк виконання ухвали до наступного підготовчого судового засідання, що призначалося на 22.12.2025 року до 12.00 год.

11.12.2025 року на електронну пошту суду та 24.12.2025 року засобами поштового зв`язку від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшла відповідь на Ухвалу суду від 24.11.2025 року про витребування доказів по цивільній справі.

19.12.2025 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими він ознайомився 28.12.2025 року, про що свідчить його особиста розписка.

За клопотанням представника відповідача, для ознайомлення з матеріалами справи, підготовче судове засідання, призначене на 22.12.2025 року до 12.00 год. було відкладено до 13.01.2026 року до 11.30 год.

12.01.2026 року до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

У зв`язку з відсутністю електроенергії, підготовче судове засідання, призначене на 13.01.2026 року до 11.30 год. було відкладено до 27.01.2026 року до 12.00 год.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, – залишено без руху. Надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків – п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Підготовче судове засідання, призначене на 27.01.2026 року до 12.00 год., було відкладено до 17.02.2026 року до 10.45 год.

30.01.2026 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви разом з квитанцією про сплату судового збору.

У зв`язку з відсутністю електроенергії, підготовче судове засідання, призначене на 17.02.2026 року до 10.45 год. було відкладено до 23.02.2026 року до 14.00 год.

23.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Київської районної адміністрації Одеської міської ради – Уланової Вікторії Владиславівни надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року прийнято до провадження суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням. Відкладено підготовче судове засідання до 06.04.2026 року до 10:00 год.

16.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Київської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов Відзив на зустрічний позов, в якому вона просила залучити у якості співвідповідача у справі № 947/29126/25 за зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої (на момент подання позову) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа – Київська районна адміністрації Одеської міської ради як Орган опіки та піклування про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , просила відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року у задоволенні клопотання представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо залучення співвідповідача за зустрічним позовом у цивільній справі №947/29126/25 – відмовлено. Залучено Одеську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Підготовче судове засідання відкладено до 04 травня 2026 року о 14.00 годин.

Протокольною ухвалою суду від 04.05.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 11.06.2026 року на 14.00 год.

05.05.2026 року до канцелярії суду від представника третьої особи – Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування надійшов лист, в якому повідомлено, що 24 вересня 2025 року за № 2632/01-11, інф. на адресу Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, надійшла відповідь Служби у справах дітей Одеської міської ради від 23 вересня 2025 року за № 05/04/9929 про надіслання листа ОСОБА_2 щодо необхідності надання документів, передбачених п.п. 66, 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 для підготовки подання стосовно дозволу на здійснення правочину щодо нерухомого майна дитини та подальшого розгляду зазначеного питання на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради.

За інформацією Служби у справах дітей Одеської міської ради від 10 листопада 2025 року №05/04/11571, гр. ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради не звернулась та не надала документів.

17 лютого 2026 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради направлено листа до Служби у справах дітей Одеської міської ради з метою надання уточненої інформації стосовно звернення гр. ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради та результатів розгляду вказаної ухвали станом на теперішній час.

За інформацією Служби у справах дітей Одеської міської ради від 24 лютого 2026 року №05/04/1784, було направлено листа гр. ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність звернутися за консультацією та надання документів до територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі. Станом на теперішній час до територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі не зверталися та документи не надавали.

Повідомляють, що після отримання від Служби у справах дітей Одеської міської ради необхідного пакету документів, та розгляду його на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, відповідний висновок буде надісланий на адресу суду.

У зв`язку з неявкою відповідача (позивача за зустрічним позовом) судове засідання, призначене на 11.06.2026 року на 14.00 год. було відкладено до 08.07.2026 року до 13.45 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України

Представник позивача Київської районної адміністрації Одеської міської ради – Уланова Вікторія Владиславівна у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 – ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, просив задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи за зустрічним позовом Одеської міської ради – Бутрик Анастасія Олегівна у судовому засіданні просила задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник третьої особи – Київської районної адміністрації як органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, просив провести судове засідання без їх участі та прийняти рішення з урахуванням прав та інтересів дитини.

На підставі вимог, передбачених ч.ч. 9, 10 ст. 14 ЦПК України, п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, в редакціях чинних на час вчинення процесуальної дії, зважаючи на те, що матеріали вказаної справи створені в паперовій та електронній формі, з метою процесуальної економії суд дійшов висновку про можливість розгляду (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи (в паперовому та електронному вигляді) та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 34,6 кв.м. на праві приватної власності належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства одеської міської ради від 09.10.2006 року №19-21927, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копією свідоцтва про право власності.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер у січні 2019 року, про що 21.01.2019 року складено відповідний актовий запис №1020, що вбачається з Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 , з 18.06.1979 року по день смерті, січень 2019 року.

Спадкова справа №1059/2019 до майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер у січні 2019 року, була заведена Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса 13.08.2019 року на підставі заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини.

Листом № 4976/02-14 від 21.08.2019 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Продану Миколі Отарійовичу повідомлено про необхідність надання ряду документів, з-поміж яких і документи, що підтверджують родинні відносини спадкоємця із спадкодавцем.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.05.2007 року по справі № 2-0-152/07 заяву ОСОБА_5 про призначення опікуном задоволено. Призначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане рішення набрало законної сили 26.05.2007 року.

Згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року у справі № 522/19680/19 заяву ОСОБА_5 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією родиною ОСОБА_5 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер у січні 2019 року, у період з травня 2007 року до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_5 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.04.2021 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19680/19 від 12 лютого 2020 року скасовано. Заяву ОСОБА_5 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2022 року у справі №522/14664/21 у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією родиною відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2022 року у справі №522/14664/21 залишено без змін.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.10.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2022 року у справі №522/14664/21 та постанову Одеського апеляційного суду від 25.04.2023 року залишено без змін.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 року по цивільній справі № 947/3620/20 позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та визнання права власності задоволено частково. Визнано спадщину після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер у січні 2019 року, що складається з однокімнатної квартири загальною площею 34,6 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , відумерлою. Визнано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на однокімнатну квартиру, загальною площею – 34,6 кв.м., житловою площею – 17,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.11.2024 року Рішення Київського районного суду м.Одеси від 19 березня 2024 року залишено без змін.

22.01.2025 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію права власності № 767738234 та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за Одеською міською радою.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності – це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на житловий фонд. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Згідно з Положенням про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради в редакції, затвердженій рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 р. № 3148-VІI, Київська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створена нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси, згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Київська районна адміністрація Одеської міської ради підзвітна та підконтрольна Одеській міській раді, підпорядкована міському голові та виконавчому комітету міської ради.

На підставі п. п. 2.4, 2.7. Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради в редакції, затвердженій рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 р. № 3148-VІI, адміністрація виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством, видає ордери на жилі приміщення особам, які перебувають на квартирному обліку в районі, на підприємствах, в установах та організаціях району, веде облік осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень, вирішує житлові питання, зокрема щодо видачі ордерів та укладання договорів найму жилих приміщень при розподілі неприватизованого житла на підставі рішень Виконкому; питання внесення змін до договорів найму жилих приміщень (серед іншого у разі зміни основного квартиронаймача або зміни складу членів сім`ї квартиронаймача); приведення договорів найму жилих приміщень у відповідність до законодавства (серед іншого щодо дотримання форми договору); розподілу службового житла тощо.

Згідно п. 2.14. Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради в редакції, затвердженій рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 р. № 3148-VІI відповідно до власних повноважень Райадміністрація здійснює судовий захист прав та інтересів Райадміністрації в порядку самопредставництва, подає позови до суду з питань повноважень Райадміністрації, визначених рішеннями Одеської міської ради, Виконкому та розпорядженнями міського голови.

Розпорядженням Одеського міського голови від 15.09.2021 р. № 816 затверджено Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств та установ Одеської міської ради з питань визнання спадщини відумерлою, яким врегульовано питання щодо визнання спадщини відумерлою, зокрема, збору, перевірки та аналізу інформації, судового захисту прав та інтересів територіальної громади м. Одеси, державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, визнані відумерлою спадщиною, їх подальшого обліку та використання.

На виконання вимог вказаного Порядку взаємодії, Юридичним департаментом Одеської міської ради на адресу Київської районної адміністрації Одеської міської ради листом від 11.02.2025 р. № 323 вих. направлено копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 року у справі № 947/3620/20, копію постанови Одеського апеляційного суду від 12.11.2024 року у цій справі, якою зазначене рішення Київського районного суду м. Одеси залишено без змін, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацією права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Одеською міською радою станом на 22.01.2025 р.

Після отримання вказаних документів районна адміністрація Одеської міської ради: забезпечує огляд відповідних об`єктів на предмет їх відповідності санітарно-гігієнічним та іншим вимогам для визначення можливості їх використання як житла; у разі безпідставного зайняття об`єкта сторонніми особами, у встановленому законодавством порядку вирішує питання щодо їх виселення; готує пропозиції Виконавчому комітету Одеської міської ради щодо подальшого розподілу об`єктів житлового фонду. Районні адміністрації Одеської міської ради забезпечують облік об`єктів житлового фонду, визнаних відумерлою спадщиною, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за Одеською міською радою.

Згідно з довідкою від 04.06.2025 р. про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № К4-130886-ю/о, наданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за вказаною адресою з 05.06.2018 р. зареєстровано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до пункту 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Пунктом 51, 52 Порядку декларування та реєстрації місця проживання «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. № 265 передбачено, подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання такої дитини у гуртожитку закладу освіти у період чи після закінчення навчання.

24.02.2025 року за результатами комісійного обстеження, проведеного у складі представників сектору обліку та розподілу житла Київської районної адміністрації Одеської міської ради, із залученням начальника дільниці № 6 КП «ЖКС «Чорноморський», встановлено наступне. Квартира АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, на момент обстеження зачинена. Доступ до квартири відсутній. На дверях квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було залишено письмове попередження про необхідність звільнення самовільно зайнятого житлового приміщення, в якому також роз`яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як виконавчий орган Одеської міської ради, буде звертатися до суду. За результатами комісійного обстеження об`єкта комунальної власності територіальної громади міста Одеси за вищевказаною адресою було складено акт обстеження.

02.07.2025 року за результатами повторного комісійного обстеження, проведеного у складі представників сектору обліку та розподілу житла Київської районної адміністрації Одеської міської ради, із залученням начальника дільниці № 6 КП «ЖКС «Чорноморський», встановлено наступне. Квартира АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, на момент обстеження зачинена. Доступ до квартири відсутній. На дверях квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно залишено письмове попередження про необхідність звільнення самовільно зайнятого житлового приміщення, в якому також роз`яснено повторно, що у випадку невиконання зазначених вимог Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як виконавчий орган Одеської міської ради, буде звертатися до суду. За результатами комісійного обстеження об`єкта комунальної власності територіальної громади міста Одеси за вищевказаною адресою було складено акт обстеження.

За інформацією КП «ЖКС Чорноморський», направленою до райадміністрації листом від 22.07.2025 р. № 01-14/2659, за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 22.07.2025 р. існує заборгованість по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку у сумі 7785,72 грн.

На виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року про витребування з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради інформації та документів, що стали підставою для реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_3 повідомлено наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10 грудня 2015 року № 888-VIII органам місцевого самоврядування: виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, сільському голові (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) надано повноваження щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

Рішенням Одеської міської ради від 16 березня 2016 року № 421-VII Департамент визначено органом реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб на території міста Одеси, що фактично почав виконувати вказані повноваження з 05 квітня 2016 року – дня набрання чинності Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, які були чинними на день звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

05 червня 2018 року до Департаменту звернулась ОСОБА_2 , яка подала належним чином оформлені пакети документів, необхідні для здійснення реєстрації свого місця проживання та реєстрації місця проживання своєї неповнолітньої доньки, та на підставі, зокрема, заяви про реєстрацію свого місця проживання від 05 червня 2018 року, згоди опікуна власника житла та заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 05 червня 2018 року і згоди батька дитини ОСОБА_6 від 05 червня 2023 року отримала відповідні адміністративні послуги, в результаті чого їх місце проживання було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Департаментом надано копії зазначених в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року по справі № 947/29126/25 документів, що слугували підставою для реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , що у відсканованому вигляді зберігаються в системі «Смарт ЦНАП Одеса»: копію заяви про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 05.06.2018 року; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.01.2007 року №13351868; Дублікат свідоцтва про право власності на житло від 09 жовтня 2006 року; Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.05.2007 року по справі № 2-О-152/07; копію посвідчення про призначення опікуном Копія паспорту громадянина України ОСОБА_5 ; копія заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Конституція України передбачає як захист права власності, так і захист права на житло.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Правовідносини із користування чужим майном врегульовані зокрема статтями 401-406 ЦК України.

У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У частині першій статті 402 ЦК України зазначено, шо сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України, регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15 (провадження № 6-13113цс16) та у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справах № 695/2427/16 (провадження № 61-29520св18) і № 523/12186/13 (провадження № 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не належать до кола осіб, які постійно проживають разом із ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

У статті 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 8 Конвенції передбачає право на повагу до житла особи. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути безпідставно виселеною чи позбавленою свого житла.

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, визначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосувався якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» («McCann v. the United Kingdom»), заява № 19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, пункт 47).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії» («Zehentner v. Austria»), заява № 20082/02, пункт 56). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, пункт 82). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (пункт 60 згаданого рішення у справі «Зехентнер проти Австрії»). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2007 року у справі «Станкова проти Словаччини» («Stankova v. Slovakia»), заява № 7205/02, пункти 60-63; зазначене вище рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», пункт 50; рішення від 15 січня 2009 року у справі «Косіч проти Хорватії» («Cosic v. Croatia»), заява № 28261/06, пункти 21-23; рішення від 22 жовтня 2009 року у справі «Пауліч проти Хорватії» («Paulic v. Croatia»), заява № 3572/06, пункти 42-45).

Відсутність обґрунтування у судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги під час вирішення питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (рішення у справі «Беєлер проти Італії» («Beyeler v. Italy»), заява № 33202/96, пункт 110, ECHR 2000-I).

Отже, навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зазначено, що Конвенція у статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять майнову цінність. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства – прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен приводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, можна дійти висновку, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

При цьому необхідно дослідити питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування цим житлом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/1).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Що стосується зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , просить суд визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов`язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_2 договір найму указаного житлового приміщення. 19.03.2024 р.

Як уже зазначалося, рішенням по цивільній справі № 947/3620/20 квартиру АДРЕСА_2 , було визнано відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнано право власності на цю однокімнатну квартиру за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.

У судовому засіданні достеменно встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер у січні 2019 року, йому належала квартира АДРЕСА_2 , проте спадщину у вигляді квартири ніхто не отримав, а матеріали справи, що досліджувались у судах, не містять відомостей про наявність у померлого ОСОБА_4 спадкоємців, тобто територіальна громада міста Одеси є універсальним правонаступником відумерлого майна, яке на час відкриття спадщини знаходилось на території міста Одеси.

В обгрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що проживає у спірному житловому приміщенні постійно, починаючи з грудня 2011 року, вселена до приміщення на законних підставах, на законних підставах зареєструвала своє місце проживання та в подальшому місце проживання своєї дитини ОСОБА_3 за даною адресою, зазначаючи, що про безперервність їх проживання свідчать, зокрема, Акти комісійних обстежень квартири, проведених в тому числі за участі представників Райадміністрації у лютому та липні 2025 року, в тексті яких зі слів сусідів зазначено про мешкання у приміщенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначені твердження ОСОБА_2 спростовуються Актами комісійних обстежень спірного житлового приміщення, проведених КРА ОМР у січні 2026 року та 07.07.2026 року за участі робітників КП «ЖКС «Чорноморський», в тексті яких зазначено, що на час обстеження в квартирі ніхто не проживає, вона зачинена та доступ до квартири відсутній.

За інформацією КП «ЖКС Чорноморський» від 23.06.2026 р. № 01-14/2422, особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , відкрито на ім`я ОСОБА_4 та протягом 2024-2026 років не переоформлювався на іншу особу. Станом на 01.03.2024 року заборгованість споживача склала 3338,30 гривень. Станом на 01.02.2025 заборгованість споживача склала 6205,92 гривень. Станом на 01.06.2026 загальний борг по вищезазначеному особовому рахунку складає 12 377 гривень. В період з березня 2024 по теперішній час оплати за надані послуги споживачем не здійснювались.

Таким чином, ОСОБА_2 не сплачує заборгованість за житло-комунальні послуги.

Задовольняючи первісний позов, суд також бере до уваги, що відповідачем факт постійного користування вказаною квартирою доведений не був, а надані представником відповідача документи свідчать про те, що дитина до 2022 року навчалась в Одеській загальноосвітній школі №72, що знаходиться по АДРЕСА_8 , разом з тим, більш пізніх документів, що підтверджували б зв`язок відповідача та дитини з квартирою АДРЕСА_2 у судовому засіданні надано не було.

Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залежатиме від фактичних обставин, а саме існування достатнього і тривалого зв`язку з певним місцем.

Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

ОСОБА_2 не довела факт постійного та тривалого проживання із померлим власником у спірній квартирі до дня його смерті та ведення із ним спільного господарства і відсутність іншого житла.

Таким чином, факт тривалого не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі свідчить про те, що вона не має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а тому спірна квартира не є її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Статтею 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» терміни «житло» та «реєстрація місця проживання (перебування) особи» визначені наступним чином: житло – житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону); реєстрація місця проживання (перебування) особи – внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону).

Ч. 3 ст. 1 даного Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила».

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 ніколи не були членами сім`ї померлого ОСОБА_4 , з ним однією сім`єю не проживали, були зареєстровані у спірній квартирі за згодою ОСОБА_5 , батька малолітньої ОСОБА_3 , опікуна недієздатного, який також не проживав з недієздатним та не був членом його сім`ї, таким чином, їх право користування спірною квартирою було похідним від права її колишнього власника та його опікуна, яке пипинилось зі смертю недієздатного, у зв`язку з чим відповідачі втратили право користування вказаною квартирою.

Крім того, суд враховує, що батько дитини - ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_9 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_10 та має можливість забезпечити дитину житлом.

З огляду на викладене, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, в силу їх необґрунтованості.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було сплачено судовий збір в сумі 3028 гривень, які підлягають стягненню з відповідача – ОСОБА_2 на користь позивача.

Оскільки в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, судові витрати, понесені позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 стягненню з відповідача за зустрічним позовом – Київської районної адміністрації Одеської міської ради не підлягають.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 383, 391, 401, 402, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, –

ВИРИШИВ:

Позовну заяву Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням, – задовольнити.

Зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи – Київська районна адміністрація як орган опіки та піклування та Одеська міська рада про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко