Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №711/11821/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 711/11821/25

Провадження № 22-ц/821/1326/26

Категорія: 312000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»

представник ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко Марія Миколаївна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача – адвокат Гаврилов Дмитро Олексійович,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Петренка О.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі по тексту ТОВ «Коллект Центр», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 24.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір № 102112064, відповідно до умов якого сума кредиту становить 10000,00 грн; проценти за користування кредитом: проценти за користування кредитом складають 3750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

17.12.2021 було укладено договір № 17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором № 102112064.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договором № 102112064.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 74881,25 грн. та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №102112064 від 24.08.2021 в розмірі 41 106,25 грн, з яких: 9500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 31 606,25 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 1329,90 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 6329,90 грн.

У іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4510,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», в зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9500 грн (з урахуванням сплачених позичальником 500 грн (30.09.2021), що первісним кредитодавцем зараховані у рахунок погашення основної суми боргу)) в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши розрахунок заборгованості за період з 25.08.2021 до 29.11.2021, встановлено підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів в розмірі 31606,25 грн (з врахуванням сплати первісному кредитодавцю відсотків в сумі 1650,00 грн).

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення комісії в розмірі 1000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія, а тому ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник позикодавця, не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

03.05.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Гаврилов Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи оскаржуване рішення ухваленим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2026 та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнути з позивача судові витрати за послуги адвоката.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно п 3.1 Договору № 102112064 строк дії договору до 06.07.2020, позивач мав право звернутися до суду про стягнення боргу до 06.07.2023. Таким чином, позивач втратив своє право на звернення до суду.

В зв`язку з наведеним, скаржник просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності.

Щодо заборгованості по договору, апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу за договором позики, крім тіла кредиту, просив стягнути заборгованість по процентам та комісії за користування позикою в розмірі 64881,25 грн.

Проте, враховуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги про стягнення з відповідача заборгованості більше ніж 50% вартості продукції є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, у разі задоволення позову, стягненню підлягає лише тіло кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Щодо нарахування відсотків, скаржник просить звернути увагу на те, що строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту від 24.08.2021 був погоджений сторонами та становив 30 днів до 23.09.2021. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором про надання фінансового кредиту в сумі 74881,25 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитом може бути в розмірі 13750,00 грн., а саме 10000,00 грн та 3750,00 грн відсотків, а не 74881,25 грн, як просить позивач.

Крім того, суд помилково вважав, що 30.09.2021 позичальник сплатив первісному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов кредитного договору зі сплатою відсотків за користуванням ним. Однак, таких доказів крім розрахунку первісного кредитора, не надано. Доказів укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування також не надано. Позичальник не мав наміру продовжувати строк кредитування. а сплачена ним сума була сплачена в рахунок заборгованості по кредитному договору.

Таким чином, нарахування понад дію строку кредиту за період з 24.09.2021 до 30.09.2021, з 01.10.2021 до 07.10.2021 та з 08.10.2021 до 29.11.2021 є неправомірними.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 05.06.2026, ТОВ «Коллект Центр», вважаючи апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду законним та обґрунтованим, просило рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 24.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102112064 (індивідуальна частина), відповідно до п. 1.2-1.5 Договору умови надання кредиту є наступними: сума кредиту становить 10000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 24.08.2021. Термін повернення кредиту 23.09.2021. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4750,00 грн в грошовому виразі та 11,215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 14750,00 грн.

Комісія за надання кредиту: 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п. 1.6-1.7 договору).

Згідно з п. 2.1 вищевказаного Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

На виконання умов кредитного договору 24.08.2021 ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача було перераховано 10000 грн., що підтверджуються квитанцією від 24.08.2021.

17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 17/12-2021-62.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло реєстр боржників кількістю 3043.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 102112064 у загальній сумі 42106,25 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 9500,00 грн; заборгованість за процентами – 31606,25 грн; заборгованість за комісією – 1000 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло реєстр боржників кількістю 207307, після чого, з урахуванням умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять права вимоги заборгованості від боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 102112064 у загальній сумі 74881,25 грн (заборгованість за тілом кредиту – 9500,00 грн; заборгованість за процентами – 64381,25 грн; заборгованість за комісіями – 1000 грн).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 102112064 від 24.08.2021 заборгованість відповідача у загальній сумі становить 74881,25 грн, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту – 9500,00 грн, заборгованість за процентами – 64381,25 грн; заборгованість за комісіями – 1000 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст. ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, із наведеного слідує, що відповідачем укладено із ТОВ «Мілоан» електронний договір, який він підписав у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17-12/2021-62, за цим договором клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 62 844 105,23 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до умов цього договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

За цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №17-12/2021-62 від 17.12.2021 судом встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 42106,35 грн, з яких: 9500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 31606,25 грн – сума заборгованості за відсотками, та 1000,00 грн – заборгованість за комісією (а.с.22-25).

Як вбачається з розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023, що за період з 17.12.2021 до 23.02.2022 позичальнику ОСОБА_1 ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відсотки за Кредитним договором у розмірі 32775 грн, а саме з 17.12.2021 до 31.12.2021 – у розмірі 7125 грн; з 01.01.2022 до 31.01.2022 – у розмірі 14725 грн; з 01.02.2022 до 23.02.2022 – у розмірі 10925 грн (а.с.8).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 (а.с.31-36), відповідно до п. 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Із акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, що складений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» вбачається, що плата за укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 отримана ТОВ «Вердикт Капітал» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.42-43).

Із витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 74881,25 грн, з яких: 9500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 64381,25 грн – сума заборгованості за відсотками, та 1000,00 грн – сума заборгованості за комісією (а.с.46-49).

Як вбачається з розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 21.11.2025 загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 74881,25 грн, з яких: 9500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 64381,25 грн – сума заборгованості за відсотками, та 1000,00 грн – сума заборгованості за комісією (а.с.9).

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн, проте, він вважає, що позивачем нарахування відсотків за користування кредитними коштами було визначено в значно більшому розмірі, ніж визначено договором та здійснено поза межами кінцевого строку кредитування та за відсутності правової підстави для цього.

Згідно Договору про споживчий кредит № 102112064 від 24.08.2021 сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів з 24.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.09.2021.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4750,00 грн в грошовому виразі та 11,215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 14750,00 грн. Комісія за надання кредиту: 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п. 1.6-1.7 договору).

Відповідно до Розділу 2 Договору «Умови виконання», сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Отже, сторони узгодили, що в період з 25.08.2021 до 23.09.2021 включно позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за користування кредитом з призми 1,25% за кожен день; у випадку пролонгації Кредитного договору згідно п. 2.3.1.1, тобто у випадку сплати відповідного розміру комісії за пролонгацію, що відповідає конкретній кількості днів такої пролонгації, то позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за ставкою 1,25% за кожен день користування кредитом протягом оплаченого періоду продовження строку дії Кредитного договору; у випадку, якщо після закінчення строку дії Кредитного договору (в тому числі і у випадку його пролонгації шляхом сплати відповідного розміру комісії (п.2.3.1.1 Кредитного договору)), позичальник продовжує користуватися кредитним коштами, то строк дії Кредитного договору пролонгується на стандартних (базових) умовах (5,00% за кожен день користування сумою кредиту) кожен раз на 1 день, але не більше, ніж на 60 днів.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», Товариством, як кредитодавцем, 24.08.2021 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 10000 грн та цього ж дня нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 1000 грн.

Так, за період строку кредиту, що сторонами Кредитного договору обумовлений початком 25.08.2021 і закінченням 23.09.2021, розмір відсотків, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, становить 3750 грн, що узгоджується з умовами п. 1.5.2 Кредитного договору.

Починаючи з 24.09.2021 і до 30.09.2021 включно, в зв`язку з тим, що позичальник 23.09.2021 не сплатив первісному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, а також не повернув тіло кредиту та нараховані відсотки, то первісний кредитодавець застосував до спірних правовідносин п.2.3.1.2 та 1.6 Кредитного договору і здійснив нарахування позичальнику відсотків за користування сумою кредиту з призми стандартної (базової) процентної ставки 5% / день, що у грошовому виразі складає 3500 грн.

З 01.10.2021 і до 07.10.2021 включно, в зв`язку з тим, що позичальник 30.09.2021 сплатив первісному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, то строк дії Кредитного договору пролонгувався на пільгових умовах на підставі п.2.3.1.1 Кредитного договору строком на 7 календарних днів, а тому розмір відсотків за цей час, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, з урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення тіла кредиту (500 грн), становить 831,25 грн., що узгоджується із даними, що містяться у відомості про нарахування та погашення (а.с.74-75).

З 08.10.2021 і до 29.11.2021 включно, в зв`язку з тим, що позичальник 07.10.2021 не сплатив первісному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, а також не повернув тіло кредиту та нараховані відсотки, то первісний кредитодавець застосував до спірних правовідносин п.2.3.1.2 та 1.6 Кредитного договору і здійснив нарахування позичальнику відсотків за користування сумою кредиту з призми стандартної (базової) процентної ставки 5% / день, що у грошовому виразі складає 25 175 грн.

В зв`язку з вищенаведеним, суд першої інстанції вважав, що сукупний розмір відсотків, які підлягали сплаті позичальником ОСОБА_1 кредитодавцю ТОВ «Мілоан» за період з 25.08.2021 до 29.11.2021, тобто на виконання умов Кредитного договору, що обумовлені у п.1.3, 1.5.2, 1.6, 2.3.1.1 та 2.3.1.2 Кредитного договору, становив 33 256,25 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, позичальник за період з 25.08.2021 до 29.11.2021, сплатив первісному кредитодавцю відсотки в сумі 1650 грн., та підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 суми кредиту (а.с.74-75).

Дослідивши розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Мілоан», суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що сукупний розмір відсотків, які підлягають стягненню з позичальника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», за період з 25.08.2021 до 29.11.2021, складає 31 606,25 грн (33 256,25 грн - 1650 грн).

Нарахування правонаступником первісного кредитодавця ТОВ «Мілоан» ТОВ «Вердикт Капітал» позичальнику ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами в строк, що перевищує 60 календарних днів на стандартних (базових) умовах (у період з 17.12.2021 до 23.02.2022, а.с.8), не відповідає умовам Кредитного договору, зокрема, п.2.3.1.2.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за межами строку дії Кредитного договору з урахуванням його пролонгацій на умовах, передбачених п.2.3.1.1 та 2.3.1.2 означеного правочину, тобто після 29.11.2021, є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 102112064 від 24.08.2021 у розмірі 41103,25 грн. (заборгованість за тілом кредиту 9500,00 грн, заборгованість по процентам 31606,25 грн).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, зокрема в частині нарахування відсотків, врахувавши умови договору, дійшов вірного висновку, щодо нарахування відсотків в межах строку кредитування, з урахуванням саме умов кредитного договору.

Щодо вимог позивача про стягнення комісії за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відсутні підстави стягнення комісії в розмірі 1000 грн., оскільки в кредитному договорі не зазначено переліку щодо додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які товариством встановлена комісія, а тому ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник позикодавця, не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит № 102112064 від 24.08.2021 щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо застосування позовної даності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

У зв`язку із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і цей стан є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Отже, з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 16.12.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, тому позивач звернувся з позовними вимогами до суду в межах позовної давності.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, а відповідно в задоволенні заяви представника відповідача адвоката Гаврилова Д.О. про застосування строку позовної давності, необхідно відмовити.

Доводи адвоката Гаврилова Д.О. про те, що сторони Кредитного договору обумовили строк його дії з 25.08.2021 до 23.09.2021, тобто лише протягом 30 днів, у зв`язку з чим нарахування кредитодавцем відсотків за період, що перевищує 30 днів, є безпідставними оскільки позичальником було виконано дії для пролонгації договору, що передбачені положеннями п.2.3.1.1 та 2.3.1.2 Кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.

Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Заперечень щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, апеляційна скарга не містить.

Судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 – адвокатом Гавриловим Д.О. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Гаврилова Д.О. на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2026, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко