Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №295/676/16-ц — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/676/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/676/16-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс»

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 07 січня 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Перекупки І.Г.

установив:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» (далі – ТОВ «Європартнер Фінанс») звернулося із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого документа, а саме у виконавчому листі №295/676/16-ц від 09.06.2016, виданого Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованості за кредитним договором у сумі 170 083,50 грн в межах цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заяви вказувало, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15.04.2016 у справі №295/676/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором у розмірі 170 083,50 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 110 109,63 грн; простроченої заборгованості по тілу кредиту - 4 619,72 грн; поточної заборгованості по відсотках - 2 828,92 грн; простроченої заборгованості по відсоткам - 21 553,79 грн; заборгованості по комісії - 1 560,00 грн; заборгованості по пені - 22 454,44 грн; суми штрафу - 696,00 гривень.

Для виконання вищезазначеного рішення суду був виданий виконавчий лист, на підставі якого Богунським ВДВС м. Житомира відкрито виконавче провадження № 54002088.

Зазначало, що 27.11.2020 вказане виконавче провадження було закінчене на підставі постанови державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира про повернення виконавчого документу стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак оригінал виконавчого документу не був отриманий стягувачем, є втраченим, що і є підставою для звернення з заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07 січня 2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Європартнер Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого документа у справі №295/676/16-ц задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Європартнер Фінанс» відповідно до договору про відступлення права вимоги №52 від 02.11.2017 є правонаступником стягувача (кредитора) з усіх питань, які пов`язані з виконанням рішення Богунського районного суду міста Житомира від 15.04.2016 у справі №295/676/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 (боржника) на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» (стягувач) заборгованості за кредитним договором №IKIZG.232154.001 від 19.02.2014 у розмірі 170 083,50 грн, на підставі якого був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 54002088.

Заміна стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» на ТОВ «Європартнер Фінанс» проведена не була, оскільки 27.11.2020 року виконавчий лист на підставі постанови державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Левківської Л.І. був повернутий стягувачу.

Однак після винесення вказаної постанови, оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив і на даний час він не перебуває в розпорядженні ТОВ «Європартнер Фінанс», тобто є втраченим. Додає, що строк для повторного пред`явлення виконавчого документа у справі №295/676/16-ц до виконання з урахуванням п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» на даний час не сплив.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у видачі ТОВ «Європартнер Фінанс» дубліката виконавчого листа та заміни стягувача у виконавчому листі, який виданий 09 червня 2016 року Богунським районним судом міста Житомира у справі №295/676/16-ц, з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» на ТОВ «Європартнер Фінанс».

Крім того, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання через те, що заміна стягувача у виконавчому документі буде підставою для повторно пред`явлення виконавчого документа до виконання і як наслідок призведе до необґрунтованого подвійного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 170 083,50 грн, враховуючи ту обставину, що стягувач задовольнив свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі на суму 393 179,54 грн у зв`язку із зверненням стягнення на іпотечне майно, яким було забезпечене основне зобов`язання, є помилковим.

Так суд не врахував, що ОСОБА_1 заперечує факт повного погашення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить подача останньою до Шевченківського районного суду м. Харкова заява про стягнення з ТОВ «Європартнер Фінанс» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. майнової шкоди в розмірі 2 564 644,00 грн, яка заподіяна, на її думку, незаконною реалізацією предмета іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Звертає увагу суду на те, що у випадку задоволення вказаного позову боржник ОСОБА_1 фактично поверне собі кошти, які апелянт отримав в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IKIZG.232154.001 від 19.02.2014, а отже права ТОВ «Європартнер Фінанс» як кредитора будуть порушені. При цьому відмова в задоволенні заяви апелянта про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого документа у справі № 295/676/16-ц фактично позбавить ТОВ «Європартнер Фінанс» можливості стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором, оскільки виконання рішення суду у цій справі є єдиним способом захисту прав апелянта як кредитора.

Враховуючи вищевикладене, просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу місцевого суду скасувати.

Відповідачка скористалась своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що заборгованість за кредитним договором повністю погашена в результаті примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно, яким було забезпечене основне зобов`язання, тому вимога ТОВ «Європартнер Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі не може бути задоволена, оскільки це призведе до примусового виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15.04.2016 і подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 170 083,50 грн. Звертає також увагу, що цивільна справа, яка перебуває на розгляді в Шевченківському районному суді м. Харкова, не має жодного відношення до розгляду цієї справи, а твердження про наміри повернути кошти, отримані кредитором від реалізації іпотечного майна, є надуманими. Так ОСОБА_1 просить стягнути шкоду за позбавлення її права власності на квартиру, а не повернути безпідставно отримані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, тобто просить суд притягнути до відповідальності кредитора та нотаріуса за незаконні дії під час вчинення виконавчого напису, а не отримати кошти від реалізації іпотечного майна.

Представник ТОВ «Європартнер Фінанс» у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її вимоги, ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дублікату виконавчого листа.

У судовому засіданні представник боржника проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 15.04.2016 у справі № 295/676/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором № IKIZG.232154.001 від 19.02.2014 у розмірі 170 083,50 грн.

Зазначає, що 24.05.2017 старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківською Лідією Іванівною було відкрито виконавче провадження № 54002088 з примусового виконання виконавчого листа, який виданий 09.06.2016 на виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира у справі № 295/676/16-ц від 15.04.2016.

27 листопада 2020 року державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомира була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

02 листопада 2017 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ «Європартнер Фінанс» було укладено договір №52 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Європартнер Фінанс» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № IKIZG.232154.001 від 19 лютого 2014 року у розмірі 389 179,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 98 576,55 грн; поточна заборгованість за відсотками користування кредитом – 1 931,74 грн; заборгованість за комісією - 120,00 грн; штраф, пеня – 195 492,45 грн; прострочена заборгованість за кредитом – 16 152,80 грн; прострочена заборгованість за комісією – 4 080,00 грн; прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом – 72 826,00 грн, а також за договором іпотеки (застави), що був укладений в забезпечення вимокання зобов`язань Боржником за основним договором.

При цьому, як було встановлено під час розгляду справи і не заперечується сторонами, визначена в Договорі про відступлення права вимоги заборгованість за Кредитним договором у розмірі 389 179,54 грн включає в себе також заборгованість в сумі 170 083,50 грн, яка була стягнута з ОСОБА_1 рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/676/16-ц від 15.04.2016.

12 січня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Зі змісту якого вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, задовольнити вимоги ТОВ «Європартнер Фінанс», які станом на 03.11.2017 року складають 389 179,54 грн, з яких - заборгованість за кредитом - 98 576,55 грн, поточна заборгованість за відсотками користування кредитом – 1 931,74 грн, заборгованість за комісією - 120,00 грн, штрафи, пені – 195 492,45 грн, прострочена заборгованість за кредитом – 16 152,80 грн, прострочена заборгованість за комісією – 4 080,00 грн. Строк, за який проводиться стягнення, з 02.11.2017 по 03.11.2017.

23.02.2018 старшим державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області Левківською Л.І. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №55870792 на підставі виконавчого напису №76 від 12.01.2018 року та про арешт майна боржника ОСОБА_1

20.08.2018 проведено електронні торги предмета іпотеки – квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 про що складено Протокол № 353355.

05.09.2018 головним державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області Васькевич Н.В. складено акт про проведені електронні торги предмета іпотеки та винесено постанову про зняття арешту та припинення іпотеки з квартири, що належить ОСОБА_1

18.09.2018 старшим державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ в Житомирській області Левківською Л.І. закінчено виконавче провадження.

02.10.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів № 353355 від 20.08.2018, ціна примусової реалізації предмета іпотеки складає 583 800,00 грн.

Отримана від реалізації предмету іпотеки сума була розподілена наступним чином: 393 179,54 грн було перераховано ТОВ «Європартнер Фінанс» в якості погашення заборгованості за Кредитним договором IKIZG.232154.001 від 19.02.2014 (в тому числі і сума боргу в розмірі 170 083,50 грн, яка була стягнута рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15.04.2016 у справі № 295/676/16-ц); 5 492,18 грн - КП «Житомирводоканал»; 4 978,78 грн- ПП «КВЖРЕП №8».

Вищезазначений розподіл підтверджено постановою Верховного Суду від 10.01.2025 у справі №295/9940/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Богунського відділу ДВС м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державного підприємства «Сетам» про витребування з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитним договором № IKIZG.232154.001 від 19.02.2014, право вимоги за якою ТОВ «Європартнер Фінанс» отримало в результаті укладення договору відступлення права вимоги, повністю погашена за рахунок примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на іпотечне майно, яким було забезпечене основне зобов`язання, тому вимоги ТОВ «Європартнер Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі та видача дубліката виконавчого листа не можуть бути задоволені.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи із наступного.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року виснував:

«Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювалось, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За змістом статті 49 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час набуття іпотекодержателем майна у власність, встановлювалось, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Буквальне тлумачення наведених положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» та статті 41 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено різні способи позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки: статтею 36 Закону України «Про іпотеку» — шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки чи шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки, а статтею 41 Закону України «Про іпотеку» — шляхом продажу з прилюдних торгів на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з статтею 591 ЦК України якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні по суті положення містить частина восьма статті 47 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено, що якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що наслідки, передбачені частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» та аналогічні наслідки, передбачені частиною п`ятою статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII (щодо фізичних осіб), про те, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними застосовується до правовідносин іпотекодержателя та боржника, у яких стягнення на предмет іпотеки відбулось у способи, визначені статтею 36 Закону України «Про іпотеку», а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки чи шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі.

Наслідки завершення позасудового врегулювання як то — недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання не застосовується до наступних вимог іпотекодержателя, який здійснив стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, і предмет іпотеки було продано в процедурі виконавчого провадження на прилюдних торгах».

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що оскільки заборгованість, право вимоги за якою ТОВ «Європартнер Фінанс» отримало в результаті укладення договору відступлення права вимоги, є повністю погашеною за рахунок примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно, яким було забезпечене основне зобов`язання, тому вимога ТОВ «Європартнер Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі та видача дубліката виконавчого листа не може бути задоволена.

При цьому суд обґрунтовано виснував, що заміна стягувача у виконавчому документі призведе до необґрунтованого подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором № IKIZG.232154.001 від 19.02.2014 , яка є погашеною, а також збільшить обсяг заборгованості на 170 083,50 грн, тоді як ТОВ «Європартнер Фінанс» набуло право вимоги тільки на суму 393 179,54 грн.

Отже, ТОВ «Європартнер Фінанс» повністю задовільнив свої вимоги за кредитним договором, які набув на підставі укладеного з ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» договору про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги № 52 від 02.11.2017. Також ТОВ «Європартнер Фінанс» в поданій апеляційній скарзі підтвердило факт отримання ним коштів від реалізації предмета іпотеки.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про наявність підстав для задоволення клопотання через заперечення ОСОБА_1 факту повного погашення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить подача останньою до Шевченківського районного суду м. Харкова позовної заяви про стягнення з ТОВ «Європартнер Фінанс» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. майнової шкоди в розмірі 2 564 644,00 грн, оскільки подана заява ніяким чином не впливає на розгляд цієї справи, а твердження про наміри повернути боржником кошти, отримані кредитором від реалізації іпотечного майна, є надуманими та не підтверджені будь-якими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та ухвали суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 07 січня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 липня 2026 року.

Головуючий О. С. Коломієць

Судді О. Б. Талько

К. В. Шалота