Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №752/9880/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/9880/26

Провадження №2/752/10225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації згідно колективного договору та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» (далі - ДП «ВКІ») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації згідно колективного договору та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 24.03.2025 працювала на Державному підприємстві «Фінансування інфраструктурних проектів» на посаді фахівця проектного офісу.

Наказом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 25.09.2025 № 273-к її було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України 26.09.2025.

26.09.2025 відповідач здійснив виплати, що зазначені у розрахунковому листі у вересні 2025 року в сумі 112139,46 грн.

Проте відповідач не виконав в повному обсязі зобов`язання, що передбачені пунктом 2.5 Колективного договору від 01.09.2014 (зі змінами) та не виплатив середньої заробітної плати за один місяць за період з 26.11.2025 по 26.12.2025 за період, коли позивач не була працевлаштована.

Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Агентство відновлення) від 05.05.2025 №Н-204 «Про реорганізацію державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (зі змінами наказ від 08.08.2025 №Н-385) Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», яке «Одеса» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків, в тому числі залишків грошових коштів статутного капіталу, передбачених для здійснення заходів щодо забезпечення проектування та будівництва аеродрому Міжнародного аеропорту "Дніпропетровськ", розміщених на рахунках відкритих в органах казначейства Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів", що реорганізується.

Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» було перейменовано на ДП «ВКІ».

З заявами від 21.11.2025, від 17.12.2025 та від 24.12.2025 вона зверталася до відповідача в особі голови комісії з реорганізації державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» та ДП «ВКІ» про здійснення компенсаційних виплат передбачених п. 2.5 Колективного договору (зі змінами), повідомляла про те, що вона не працевлаштована та надавала індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 Пенсійного фонду України, сформованих та актуальних на дату направлення заяв.

ДП «ВКІ» листом від 30.12.2025 №386 повідомило її про необхідність надати довідку ОК-5 після 22.12.2025 для нарахування та виплати суми компенсації за листопад 2025 року. Компенсація (у розмірі середньомісячної плати) за грудень 2025 буде нарахована та виплачена після отримання довідки ОК-5.

09.01.2026 Державне підприємство "Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту "Одеса" виплатило їй передбачені Колективним договором компенсаційні виплати за жовтень 2025 року в сумі 73251,42 грн. та за листопад 2025 року в сумі 73251,42 грн. за період, коли вона не працювала.

22.01.2026 вона звернулася до відповідача для здійснення нарахування та виплатити їй передбачених Колективним договором виплат за період з 26.11.2025 по 26.12.2025, оскільки не була працевлаштована і надала довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-5, сформовану станом на 21.01.2026.

ДП «ВКІ» листом від 04.03.2026 №489 запропонувало їй надати довідку територіального органу Державного центру зайнятості про перебування на обліку та набуття статусу зареєстрованого безробітного (або особи, що шукає роботу) із зазначенням періоду такого перебування (з 27.09.2025 по 26.11.2025) та повідомило, що після отримання належного документального підтвердження щодо її перебування з 27.11.2025 по 26.12.2025 у статусі зареєстрованого безробітного буде розглянуто питання щодо здійснення відповідної виплати середньомісячної заробітної плати (наступна виплата) у межах та порядку, визначених Колективним договором.

12.03.2026 вона звернулася до відповідача із заявою виплатити в строк до 7 календарних днів компенсаційну виплату, передбачену Колективним договором за період з 26.11.2025 по 26.12.2025, надавши довiдку про перебування на облiку та набуття статусу зареєстрованого безробітного з 29.09.2025 по 27.02.2026 Філії Київського мiського центру зайнятостi "Кар`єрний центр" Лівобережне управління вiд 05.03.2026 № 13-21/1005/26.

Відповідач свої зобов`язання, передбачені Колективним договором не виконав та не здійснив компенсаційну виплату в розмірі 73251,42 грн. за період з 27.11.2025 по 27.12.2025, коли вона не була працевлаштована.

Отже, відповідач має сплатити їй додатково середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 23.01.2026.

З урахуванням позовної заяви, поданої після усунення недоліків, просила стягнути з ДП «ВКІ» на свою користь:

компенсаційні виплати в розмірі однієї заробітної плати 73251,42 грн.;

середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 233629,48 грн. за період по з 23.01.2026 по 15.05.2026;

середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судом рішення в даній справі;

судовий збір в розмірі 2336,29 грн.

05.05.2026 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

01.06.2026 постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.06.2026 постановлено ухвалу про відмову в поновленні процесуального строку для подачі заперечень на відповідь на відзив.

Матвійчук К.В., яка діє в інтересах ДП «ВКІ» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таку позицію обґрунтувала тим, що відповідно до наказу Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 25.09.2025 №273-к «Про звільнення ОСОБА_2 » позивачку звільнено 26.09.2025 з займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Разом з тим, при звільненні останній нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 24.03.2025 по 26.09.2025 в кількості 6 календарних днів, вихідна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 44 ЗпП України.

Згідно з наказом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 29.10.2025 №316-к «Про виплату ОСОБА_2 » останній виплачена одноразова вихідна допомога у розмірі дванадцяти середніх заробітних плат та середній заробіток за час затримки з 26.09.2025 по день фактичного розрахунку.

Спір стосується змін пункту 2.5 до Колективного договору державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», затверджених 24.04.2025, якими передбачена одноразова виплата вихідної допомоги у розмірі дванадцяти середніх заробітних плат та подальшу виплату середньої заробітної плати за період до наступного працевлаштування, але не більше ніж за три місяці з дня звільнення.

Ключовим в даному випадку є саме здійснення активного пошуку роботи працівником, оскільки вказана виплата є не гарантованою, а залежить від настання певних умов: звільнення працівника; здійснення активного пошуку роботи; відсутності факту працевлаштування протягом відповідного періоду після звільнення.

Заявлені позивачем вимоги фактично стосуються реалізації додаткової гарантії, передбаченої колективним договором, а не стягнення заборгованості по заробітній платі.

Пункт 2.5 Колективного договору не встановлює обов`язку одночасної виплати всієї максимально можливої суми за три місяці; чіткої календарної дати виплати; механізму автоматичного нарахування; порядку періодичності здійснення виплат.

Відсутність визначеного строку та порядку виконання означає, що реалізація такого зобов`язання має здійснюватися з урахуванням статті 530 ЦК України у розумний строк після пред`явлення вимоги та із дотриманням принципів розумності й добросовісності.

Позивач вважає, що сам лише факт не працевлаштування автоматично породжує у відповідача безумовний та абсолютний обов`язок здійснювати виплату середнього заробітку протягом трьох місяців після звільнення незалежно від будь-яких інших обставин, проте таке тлумачення є юридично неспроможним.

Пункт 2.5 Колективного договору не містить ані визначеного механізму підтвердження факту не працевлаштування, ані переліку документів, які є достатніми для виникнення права на відповідну виплату, ані порядку її автоматичного нарахування та здійснення.

За таких обставин, роботодавець діючи добросовісно та в межах принципу належного виконання зобов`язань, має право вимагати від працівника надання документів, які підтверджують фактичне існування умов для реалізації відповідної соціальної гарантії, зокрема відсутність працевлаштування протягом заявленого періоду.

До моменту належного підтвердження працівником факту та тривалості не працевлаштування право на отримання спірної виплати не може вважатися безспірним, а у роботодавця не виникає безумовного та автоматичного обов`язку щодо її здійснення.

Позивач повинна була довести реальну та фактичну відсутність будь-якої оплачуваної діяльності чи джерел доходу протягом спірного періоду, оскільки саме з цією обставиною позивач пов`язує виникнення у неї права на отримання додаткової компенсаційної виплати.

Перебування особи на обліку у центрі зайнятості саме по собі не є безумовним підтвердженням повної відсутності будь-якої оплачуваної діяльності, оскільки законодавство не пов`язує сам факт реєстрації безробітного із юридичною презумпцією абсолютної відсутності доходів чи економічної активності.

Так, при звільненні позивач фактично отримала від підприємства грошові виплати у загальному розмірі 1129047,66 грн., що у багато разів перевищує мінімальні державні гарантії, передбачені трудовим законодавством України при звільненні працівника у зв`язку зі скороченням штату.

За таких обставин, подальше звернення до суду із вимогою про стягнення ще додатково 73251,42 грн. середньої заробітної плати до наступного працевлаштування за третій місяць та 233629,48 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку свідчить про намагання використати окреме положення колективного договору всупереч його соціальній природі та принципам справедливості і добросовісності.

Компенсаційна виплати за період не працевлаштування після звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників не є оплатою за виконану роботу, не належить до основної чи додаткової заробітної плати, а також не є винагородою за виконання робіт чи надання послуг.

Спірна виплата, передбачена пунктом 2.5 Колективного договору ДП «ФІНІНПРО», не є заробітною платою у розумінні статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці». Така виплата є додатковою соціальною гарантією (компенсацією), встановленою локальним нормативним актом роботодавця, а не складовою заробітної плати.

Позивачем пропущений строк звернення до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки строк звернення до суду за виплату з 26.11.2025 по 26.12.2025 завершився 26.03.2026.

Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначала, будь-які виплати, право на які виникає у працівника на підставі умов трудового чи колективного договору (включаючи суми вихідної допомоги чи компенсацій понад мінімальний державний стандарт), безпосередньо пов`язані з його трудовими правовідносинами і входять до загального обсягу належних працівникові сум при звільненні в розумінні ст. 116 КЗпП України.

Пунктом 2.5 Колективного договору чітко передбачено, що виплата середньої заробітної плати здійснюється «за весь період до наступного працевлаштування, але не більше ніж за три місяці з дня звільнення».

Колективний договір не містить жодних умов про обов`язкове перебування звільненого працівника на обліку в Державному центрі зайнятості чи отримання статусу безробітного.

Оскільки виплата за третій місяць має відкладальну умову, обов`язок її виплати виник одразу після завершення цього місяця та подання відповідної заяви з довідкою ОК-5. Вона подала заяву з довідкою ОК-5 за третій місяць 22.01.2026, отже відповідач мав здійснити остаточний розрахунок негайно, проте кошти досі не виплачені, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України є законними.

Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

01.09.2014 між адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» укладений колективний договір.

Відповідно до п. 2.5. колективного договору при звільненні працівника в разі змін в організації виробництв та при скороченні чисельності штату, йому виплачується заробітна плата за весь період до наступного працевлаштування, але не більше ніж за три місяці з дня звільнення за рахунок власних коштів підприємства.

24.04.2025 загальними зборами трудового колективу Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» затверджені зміни та доповнення до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів».

Пункт 2.5. колективного договору викладений в наступній редакції:

«Відповідно до п. 2.5. Колективного договору працівники можуть бути звільнені з Підприємства у разі змін в організації виробництва, при скороченні чисельності штату, за власним бажанням працівника та з ініціативи роботодавця. У випадку скорочення чисельності штату працівники персонально попереджаються Адміністрацією про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці. При цьому Адміністрація може, у разі наявності, запропонувати працівникові іншу роботу за фахом, а у разі неможливості, або при відмові працівника від запропонованої йому роботи, останній працевлаштується самостійно. При звільненні працівника у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, йому одноразово виплачується вихідна допомога у розмірі дванадцяти середніх заробітних плат, а в подальшому середня заробітна плата за весь період до наступного працевлаштування, але не більше ніж за три місяці з дня звільнення.»

Зміни діють з 01.05.2025 до укладання нового колективного договору.

Відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 № Н-204 «Про реорганізацію державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» реорганізовано шляхом приєднання до державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса».

Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків, в тому числі залишків грошових коштів статутного капіталу, передбачених для здійснення заходів щодо забезпечення проектування та будівництва аеродрому Міжнародного аеропорту "Дніпропетровськ", розміщених на рахунках відкритих в органах казначейства Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів", що реорганізується.

Відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 08.08.2025 №81-385 про внесення змін до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 № Н-204 внесено зміни до п. 2, та викладено в наступній редакції: «2. Установити, що Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов?язків, в тому числі залишку грошових коштів статутного капіталу, передбачених для здійснення заходів щодо забезпечення проектування та будівництва аеродрому Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ», розміщених на рахунках відкритих в органах казначейства Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», що реорганізується.».

26.09.2025 ОСОБА_2 звільнена з посади фахівця проектного офісу Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» у зв`язку зі скороченням її посади внаслідок скорочення чисельності штату, що підтверджується копією наказу про звільнення Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 25.09.2025 № 273-к.

Наказом Агентства відновлення від 11.12.2025 № Н-611 державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» було перейменовано на державне підприємство "Відновлення критичної інфраструктури».

09.01.2026 Державне підприємство «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту «Одеса» виплатило на рахунок ОСОБА_2 суму компенсації відповідно до п. 2.5. Колективного договору ДП «Фінінпро» за жовтень 2025 у розмірі 56403,59 грн, за листопад у розмірі 56403,59 грн., що підтверджується довідкою АТ «Приват банк» про рух коштів від 14.03.2026 № 7LVE125TPHQJT76K.

ОСОБА_2 була в статусі безробітної з 29.09.2025 по 27.02.2026, що підтверджується довідкою про перебування на обліку та набуття статусу зареєстрованого безробітного Філії Київського міського центру зайнятості «Кар`єрний центр» Лівобережного управління від 05.03.2026 № 13-21/1005/26.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 2849,14 грн., що підтверджується довідкою ДП «Фінінпро» від 26.09.2025.

Згідно з довідкою Фiлii Київського мiського центру зайнятостi "Кар`єрний центр" Лівобережного управління вiд 05.03.2026 № 13-21/1005/26 позивач була в статусі безробітного з 29.09.2025 по 27.02.2026.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 за формою ОК-5 відсутні відомості про отримання позивачкою заробітної плати в жовтні-грудні 2025.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У випадку порушення трудових прав особа (працівник) має право звернутися до суду за їх захистом.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України регламентовано, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та на сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, й є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Положеннями ст. 13 КЗпП України врегульовано, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, та в колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств, установ, організацій незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, й є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Аналогічне положення міститься і в ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Судом встановлено, що позивач перебувала в трудових відносинах з Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» та була звільнена у зв`язку зі скороченням її посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

09.01.2026 Державне підприємство «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту «Одеса» виплатило на рахунок ОСОБА_2 суму компенсації відповідно до п. 2.5. Колективного договору ДП «Фінінпро» за жовтень 2025 у розмірі 56403,59 грн., за листопад у розмірі 56403,59 грн.

Відомості про виплату позивачці компенсації відповідно до п. 2.5. Колективного договору ДП «Фінінпро» за третій місяць відсутні.

Отже, враховуючи, що після звільнення позивачка не була працевлаштована, що підтверджується відомостями із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5, вона має право відповідно до п. 2.5. колективного договору на отримання компенсаційної виплати у розмірі середньої заробітної плати за третій місяць з дня звільнення.

Позивач заявила до стягнення компенсаційну виплату в розмірі 73251,42 грн., проте суд вважає, що належною до виплати є сума у розмірі 56403,59 грн. (без врахування податків, зборів та обов`язкових платежів), які вона отримала в жовтні та листопаді 2025 року і розмір яких не оспорювала.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, якими вона обґрунтовувала заперечення проти зазначених позовних вимог через їх беззмістовність та надуманість, оскільки п.2.5. колективного договору не містить жодних інших умов, крім існування умови звільнення працівника у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, задля виникнення у працівника права на отримання компенсаційної виплати та відсутності працевлаштування впродовж трьох місяців.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком їх часткове задоволення в розмірі 56403,59 грн.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 233629,48 грн. за період по з 23.01.2026 по 15.05.2026 та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судом рішення в даній справі, суд відзначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено таке: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції, яка набрала чинності 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, яка набрала чинності 19.07.2022) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач просить стягнути середній заробіток, починаючи з 23.01.2026, оскільки відповідач свої зобов`язання, передбачені Колективним договором не виконав та не здійснив компенсаційну виплату в розмірі 73251,42 грн. за період з 27.11.2025 по 27.12.2025, коли вона не була працевлаштована.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що покладання на роботодавця відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку допускається лише в тому випадку, коли останній не виплатив працівникові усі суми, які належать працівнику станом на день звільнення.

Позивач вимагає стягнення середнього заробітку за затримку виплати їй після звільнення компенсаційних сум через її не працевлаштування впродовж трьох місяців після звільнення.

Отже, в цьому випадку до виплат, передбачених п.2.5. колективного договору правила ст. 117 КЗпП України не поширюються.

Наведене свідчить про необґрунтованість позовних вимог, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

Суд відхиляє заяву представника відповідача щодо пропуску позивачкою строку для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку виплати їй після звільнення компенсаційних сум, оскільки дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог через їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (77%), що становить 820 грн. Решта судових витрат, понесених позивачкою, за рахунок відповідача не відшкодовується, оскільки в задоволенні позовних вимог, за які був сплачений судовий збір, відмовлено.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 - 81, 89, 137, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272-273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» на користь ОСОБА_2 компенсаційну виплату в розмірі 56403 (п`ятдесят шість тисяч чотириста три) грн. 59 коп. (без врахування податків, зборів та обов`язкових платежів).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» на користь держави судові витрати в розмірі 820 (вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури», місцезнаходження: м. Київ, вул. Хотівська, буд. 4, літера А, код ЄДРПОУ 38054466.

Рішення складене 02.07.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова