Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №715/3792/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 715/3792/25

провадження 822/1096/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

секретар судового засідання Скулеба А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Служба у справах дітей в особі виконавчого комітету Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 травня 2026 року,

головуючий у суді першої інстанції суддя Маковійчук Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у вихованні дитини.

В обгрунтування позову зазначає, що у нього з відповідачкою є спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Глибоцького районного суд Чернівецької області від 17 грудня 2018 року.

Вказує, що після розірвання шлюбу, за взаємною домовленістю батьків, дитина залишились проживати разом з матір`ю, а позивач у добровільному порядку сплачує аліменти на утримання дитини, передає кошти сину та відповідачці.

Однак, відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, забороняючи спілкуватись з ним засобами зв`язку, тому просить суд усунути перешкоди щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, шляхом визначення йому наступних способів спілкування з дитиною, без присутності матері:

- кожної суботи та неділі місяця в часовий проміжок з 17:00 години (за київським часом), протягом 15-20 хвилин, за допомогою сервісу відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype;

- в інші дні та години місяця, спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- можливість особистих зустрічей під час перебування батька в Україні, попереднім погодженням із матір`ю дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 та встановити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення наступного порядку спілкування:

- кожної суботи та неділі місяця в часовий проміжок з 17:00 години (за київським часом), протягом 15-20 хвилин, за допомогою сервісу відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype;

- в інші дні та години місяця, спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- можливість особистих зустрічей під час перебування батька в Україні за попереднім погодженням із матір`ю дитини.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає із матір`ю, а батько має право на спілкування з дитиною, брати участь у її житті та вихованні. Крім того, судом не встановлено, що спілкування батька із сином, буде порушувати інтереси дитини, і такі дії позивача будуть негативно впливати чи вплинуть на психологічне та фізичне здоров`я дитини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаної вимоги відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам ст.263 ЦП К України щодо його законності та обґрунтованості.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні, не врахував, що в матеріалах справи повністю відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт вчинення таких перешкод. Апелянт вважає, що рішення в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 є незаконним та необґрунтованим.

Суд першої інстанції допустив також помилку при оцінці висновку органу опіки та піклування від 28 листопада 2025 року, в якому зазначено, що спілкування має відбуватися в присутності матері та за умови бажання дитини. Суд розтлумачив рекомендацію органу опіки та піклування не чинити перешкод, як підтвердження того, що вони існують. Проте такий висновок органу опіки та піклування є стандартною превентивною формою і не може замінити собою докази протиправної поведінки матері в минулому.

Суд першої інстанції, встановлюючи графік спілкування, без присутності матері, всупереч висновку органу опіки та піклування, не врахував висновок психолога про відсутність емоційного зв`язку з батьком (який не бачив дитину понад 7 років), а також проігнорував позицію ВС про те, що різка зміна звичного середовища (спілкування з фактично незнайомою людиною без психологічного супроводу матері) може завдати шкоди дитині.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Судом встановлено, що 31 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Тереблеченської сільської ради Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області, актовий запис №16.

У шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Глибоцького районного суд Чернівецької області від 17 грудня 2018 року у справі №715/1860/18 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу, за взаємною домовленістю батьків, дитина залишилась проживати разом з матір`ю, так і проживає на даний час з нею. Позивач ОСОБА_1 на даний час проживає за кордоном.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Тереблеченської сільської ради від 28 листопада 2025 року про визначення способів участі батька у вихованні, спілкуванні з сином ОСОБА_3 , вбачається про доцільність, в присутності матері, визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , згідно з наступним графіком:

- кожної суботи та неділі місяця в часовий проміжок з 17:00 години (за київським часом), протягом 15-20 хвилин, за допомогою сервісу відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype на телефон сина;

- в інші дні та години місяця, спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю із матір`ю ОСОБА_2 ;

При цьому, у висновку наголошено на те, що батько може спілкуватися з сином, в присутності матері, лише за умови бажання самої дитини. Рекомендовано ОСОБА_2 поважати батьківські права ОСОБА_1 та не чинити перешкод у спілкуванні батька та сина.

Крім того, слід зазначити, що судом не встановлено, що спілкування батька із сином, буде порушувати інтереси дитини, і такі дії позивача будуть негативно впливати чи вплинуть на психологічне та фізичне здоров`я дитини.

Встановлено, що відповідачка на даний час створила сім`ю з іншим чоловіком, у них народилося ще двоє дітей.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Тлумачення указаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

Згідно зі ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 ст.159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Тобто умовою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні є вчинення перешкод тим з батьків, з ким проживає дитина.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що після розірвання шлюбу із відповідачкою, остання створює перешкоди у спілкуванні із сином, у зв`язку з чим просив суд усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною.

На підтвердження доводів позовної заяви позивачем надано суду копію рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2018 року про розірвання шлюбу між ним та відповідачем, копію свідоцтва про народження дитини, характеристику на ОСОБА_1 , довідку про реєстрацію місця проживання, копію паспорта, акт обстеження, витяг про несудимість.

Отже, позивач не довів наявність у нього об`єктивних, незалежних від нього та створених відповідачем, перешкод для спілкування з дитиною, а також факт вжиття ним активних дій з метою захисту його, як він стверджує, порушених батьківських прав, з урахуванням відсутності будь-яких висновків компетентного органу, за місцем проживання дитини, щодо порядку та способів участі його, як батька, у спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 .

Правовому захисту у цьому випадку може підлягати право у реалізації якого чиняться перешкоди, тобто здійснюється активна протидія засобам досягнення певної мети, однак позивач про свої спроби зустрітися з дитиною, за місцем проживання, у шкільному закладі, чи інших місцях не повідомляв; до служби у справах дітей, з метою уникнення перешкод в отриманні побачень або фіксації фактів порушення його батьківських прав не звертався.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відмова у задоволенні вказаної позовної вимоги через її недоведеність не є перешкодою для підтримки зав`язків між батьком і дитиною у інших формах, за погодженням батьків або ж визначення компетентним органом порядку, за наявності обставин, що мають істотне значення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаної вимоги відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 1453 гривні 40 копійок, що підтверджується квитанцією.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1453 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 травня 2026 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаної вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1453 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 10 липня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

О.О. Одинак