Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №725/3641/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Дембіцька О.О., розглянувши за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 , захисника Черкеза А.М. апеляційну скаргу захисника Черкеза А.М. на постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 15 червня 2026 року, –

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 30.03.2026 року о 04 год. 20 хв. в м. Чернівці по вул. Руській, 201 керував транспортним засобом марки «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП та у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

На таке рішення захисник Черкез А.М. подав апеляційну скаргу із проханням скасувати постанову суду та провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення.

Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки неодноразово повідомляв працівникам поліції про готовність пройти огляд.

Твердить, що з відеозапису вбачається, що працівник поліції не забезпечив спокійного та зрозумілого роз`яснення правових наслідків відмови, перебивав ОСОБА_1 , прискорював оформлення матеріалів та поставив особу в умови, за яких її законне бажання отримати консультацію було неправомірно розцінено як відмова.

Провадження №33/822/300/26 Головуючий у І інстанції: Федіна А.В.

Категорія:ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Дембіцька О.О.

Зазначає, що працівники поліції безпідставно дійшли висновку про наявність з боку ОСОБА_1 «пасивної відмови» від проходження огляду.

ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, не ігнорував вимоги поліцейських, не залишав місце події, а навпаки висловлював готовність пройти огляд, однак просив час для консультації.

Зауважує, що районний суд самостійно змінив зміст інкримінованого правопорушення. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. Водночас у постанові суду фактично констатується існування «пасивної відмови». При цьому ні у протоколі, ні в інших процесуальних документах не наведено жодного опису дій або бездіяльності особи, які могли б свідчити про існування такої поведінки.

Твердить, що відповідно до ст.268 КУпАП особа має право користуватися правничою допомогою адвоката. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв про бажання отримати консультацію захисника. Однак працівники поліції неправомірно розцінили реалізацію цього права як відмову від проходження огляду.

Апелянт зазначає, що між протоколом про адміністративне правопорушення та актом огляду існують суперечності. Так, у протоколі зазначено про звичайну відмову від проходження огляду. Водночас в акті огляду працівниками поліції зазначено про так звану «пасивну відмову». При цьому жоден із зазначених документів не містить опису конкретних дій ОСОБА_1 , які могли б свідчити про існування такої відмови.

Апелянт зауважує, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до працівників поліції та повідомив про готовність пройти огляд без очікування адвоката.

Стверджує, що працівник поліції відмовився проводити огляд, посилаючись на те, що минуло дві години, однак це не відповідає дійсності.

Зазначає, що ОСОБА_1 не намагався покинути місце дорожньо-транспортної пригоди. Відносно ОСОБА_1 не складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП, як і за ст. 124 КУпАП.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 цього ж дня самостійно пройшов медичний огляд, за результатами якого стан алкогольного сп`яніння встановлено не було. Суд відкинув зазначений доказ лише з тих підстав, що огляд проводився без участі працівників поліції.

Вказує, що судом не були враховані характеризуючі дані ОСОБА_1 , його стан здоров`я, сімейні обставини та причини його емоційного стану під час спілкування з правоохоронцями. На момент події ОСОБА_1 прямував до своєї матері, яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного стороннього догляду.Сам ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи

Твердить, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а фактичні обставини справи свідчать не про відмову від проходження огляду, а про порушення працівниками поліції процедури його проведення та оформлення адміністративних матеріалів.

Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та захисника Черкеза А.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що при розгляді цієї справи районний суд повністю дотримався вимог закону, а висновок про винуватість ґрунтується на наявних у справі доказах.

Мотивуючи рішення, суд правильно посилався на протокол про адміністративне правопорушення від 30.03.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений та підписаний уповноваженою особою, а також ОСОБА_1 без зауважень (а.с.1).

Зі змісту акту огляду та направлення вбачається, що підставами для огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння були виявлені у нього ознаки такого стану, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови(а.с. 3-5).

Окрім того,із матеріалів справи видно,що ОСОБА_1 був учасником ДТП.

Зазначення в акті огляду про пасивну відмову від проходження огляду не суперечить змісту протоколу про адміністративне правопорушення,а акт огляду у разі відмови водія від його проведення не є тим документом,на підставі якого суд перевіряє відповідність процесуальної процедури вимогам закону.

У цьому провадженні факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду зафіксований доказом,який передбачений законом(ст.266 КУпАП),а саме-відеозаписом портативного реєстратора(боді камери) поліцейського(диск на а.с.8).

З відеозапису вбачається,що поліцейські здійснювали оформлення ДТП за участю двох водіїв, одним з яких був ОСОБА_1 .

Згідно відео, під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський встановив наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, зокрема, запаху алкоголю з порожнини рота та довів це до його відома .Повідомивши також про причетність ОСОБА_1 до ДТП,поліцейський висунув законну вимогу до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у медичному закладі.

Відозапис свідчить,що таку вимогу поліцейський повторював неодноразово,роз`яснюючи наслідки відмови у виді складання протоколу за ст.130 ч.1 КУпАП,однак ОСОБА_1 огляд не пройшов ані на місці із застосуванням Драгера, ані у медичному закладі,куди відмовився їхати.

Належить зважити,що інший водій-учасник ДТП- пройшов огляд на місці події за допомогою приладу «Драгер», який показав негативний результат. Щодо нього працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Не відповідають відеозапису твердження апелянта, що працівники поліції чинили на ОСОБА_1 психологічний тиск та не роз`яснили правові наслідки відмови від проходження огляду.

Поведінка ОСОБА_1 ,зафіксована на відео, правильно оцінена поліцейським та потім судом як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому протокол щодо нього за ст.130 ч.1 КУпАП був складений правомірно та суд обгрунтовано визнав винуватим водія у вчиненні цього правопорушення.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, є способом захисту задля уникнення відповідальності.

Відеозапис свідчить, що ОСОБА_1 не був обмежений у реалізації права на захист, оскільки протягом тривалого часу спілкувався телефоном із захисником (як водій сам повідомив працівникам поліції).

Із відеозапису вбачається, що працівники поліції двічі попередили ОСОБА_1 про недопустимість залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та про можливість його затримання у разі невиконання цієї вимоги, чим спростовуються доводи апелянта.

Всупереч доводам захисника, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння була зафіксована у часових межах, що встановлені ч.4 ст.266 КУпАП.

Разом з тим, погодження водія на проходження огляду вже після того, як правопорушення було закінченим та оформлене процесуальним документом (протоколом про адміністративне правопорушення) не спростовує його винуватості та не свідчить про відсутність складу правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП належними доказами відсутності стану сп`яніння у водія є результати огляду в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

За таких обставин долучений до справи медичний висновок за наслідками огляду на стан сп`яніння, який ОСОБА_1 пройшов самостійно по сплину майже 9 годин після складання протоколу за ст.130 ч.1 КУпАП, не спростовують факту вчинення ним цього правопорушення, яке за фактичними обставинами полягало у відмові пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського відповідно до встановленого порядку.

Передбачених законом-ст. 266 КУпАП- підстав вважати огляд із фіксацією відмови недійсним апеляційний суд не вбачає і таких достатніх підстав не наведено у апеляційній скарзі.

Доводи захисника про те, що районний суд самостійно змінив суть правопорушення, є безпідставними.

Посилання на сімейні обставини, стан здоров`я матері, особисті характеристики та емоційний стан ОСОБА_1 не спростовують факту його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу поліцейського та не впливають на правильність висновків суду.

Відеозаписом зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, судове рішення є обґрунтованим, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Черкеза А.М. залишити без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 15 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду О.О. Дембіцька