Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №350/811/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/811/26

Номер провадження 2-а/350/19/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 22 травня 2026 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи його тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №3682 від 22 грудня 2025 року його – ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, згідно якої під час опрацювання матеріалів справи та протоколу №544 складеному у ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення, а також шляхом перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг» встановлено, що він – ОСОБА_1 , будучи належно сповіщеним відповідно до пп.2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року не прибув за повісткою №3628884 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.06.2024 року для уточнення даних. В рекомендованому повідомленні з довідкою ф.20 наявна відмітка: 05.06.2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою». Про поважні причини неприбуття в порядку передбаченому абз.7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не повідомляв, порушивши вимоги абз. 2 частини першої статті 22 згаданого вище Закону, та вчинивши це в умовах особливого періоду. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав, викладених у позові.

Просить: скасувати постанову №3682 від 22 грудня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати за розгляд справи в суді. Ухвалою судді від 11 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України та одночасно у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії усіх документів адміністративної справи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Позивач в судове засідання не з`явився, однак спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглядати без його участі. Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. За змістом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України і усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, саме на суб`єкта владних повноважень у спорах про оскарження його рішень покладається обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності. При цьому це не звільняє позивача від обов`язку навести й підтвердити ті обставини, на які він посилається, але орган публічної влади має надати суду належні й допустимі докази законності своїх дій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 прямо зазначила, що суд не може перекладати тягар доказування законності рішення органу влади на позивача. У даній справі відповідач цього обов`язку не виконав. Розглянувши матеріали справи, дослідивши додані до неї докази, суд дійшов наступного висновку. Згідно з частиною першою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами. Частина третя статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України надає суду, за результатами розгляду такої справи, зокрема, право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і направити справу на новий розгляд до компетентного органу; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, змінити захід стягнення, не посилюючи його. Отже, суд уповноважений як перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови так і, у разі встановлення підстав, передбачених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати її з одночасним закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного правопорушення України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в порядку частини четвертої статті 229 Кодексу адміністартивного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені статтями 9, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого. Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач зазначив, що відповідач незаконно та протиправно виніс відносно нього постанову №3682 від 22 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем було грубо порушено норми статтей 268, 278 281 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку цим, постанова підлягає скасуванню. Суд установив, що 22 грудня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №3682 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зокрема зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час опрацювання матеріалів справи та протоколу №544 складеному у ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення, а також шляхом перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_1 , будучи належно сповіщеним відповідно до пп.2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року не прибув за повісткою №3628884 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.06.2024 року для уточнення даних. В рекомендованому повідомленні з довідкою ф.20 наявна відмітка: 05.06.2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою». Про поважні причини неприбуття в порядку передбаченому абз.7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз. 2 частини першої статті 22 згаданого вище Закону, та вчинивши це в умовах особливого періоду.

Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 згаданого вище Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів, належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року. Тобто, з наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою повного та всебічного розгляду справи судом витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Станом на дату розгляду справи ухвала в частині витребування інформації відповідачем не виконана. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Згідно із статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Незважаючи на те, що згідно із статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів. Відповідно до частин першої, другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодекосм України про адміністративні правопорушення. Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач виніс відносно нього оскаржувану постанову з численними порушеннями. Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина першо статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно п. 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Виносячи вказану постанову, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначив належні та допустимі докази, передбачені статтею 251 статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог статтей 7, 245, 252, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене вище та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов`язок відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають задоволенню, шляхом скасування постанови та закриття провадження по справі.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі викладеного та керуючись статтями 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 73-77, 90, 139, 205, 241-246, 251, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову №3682 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22 грудня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн - скасувати. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот щістдесят п`ять) грн 60 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства. Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; Код НОМЕР_2 ).

Дата складання тексту рішення 7 липня 2026 року.

Суддя Сокирко Л.М.