Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №490/2262/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/308/2026 Справа № 490/2262/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А. , при секретарі Романовій К.Т., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення коштів, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуте майно (грошові кошти) у розмірі 3500,00 дол. США, матеріальну шкоду у розмірі 96016,90 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що 02.09.2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивачка) передала, а ОСОБА_2 (далі - Відповідач) прийняв грошові кошти у розмірі 3500,00 дол. США, про що останнім власноручно була написана розписка.

Підставою для передачі коштів була купівля-продаж садової ділянки АДРЕСА_1 , на території Садового товариства “Корабели”.

Під час передачі коштів були присутні Голова Садового товариства “Корабели” ОСОБА_3 та бухгалтер Садового товариства “Корабели” Терів Олена Володимирівна.

Після передачі коштів та нібито здійснення купівлі-продажу садової ділянки, головою СТ “Корабели” Позивачці було видано довідку №42 від 03.09.2022 року про те що вона є членом СТ “Корабели” і користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 544 кв.м, яка була надана їй у 2022 році, що підтверджено випискою з Протоколу №5 від 03.09.2022 року.

У вказаній виписці видно, що сам відповідач був присутній на засіданні членів СТ “Корабели” та повідомив про переоформлення земельної ділянки на позивачку.

Надалі позивачка сплатила членські внески СТ “Корабели”, інші поточні платежі та розпочато процедуру очищення земельної ділянки та підготовки до будівельних робіт на її території.

Водночас 28.11.2022 року, під час подання позивачкою Заяви про отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Позивачці стало відомо, що вказана земельна ділянка вже відведення у власність ОСОБА_4 . А саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 260919248101, кадастровий номер: 4810137200:05:045:0018, дата, час державної реєстрації: 27.05.2014 року.

27 березня 2022 року набрали чинності зміни до постанови КМУ від 06.03.2022 № 209 “Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану” (далі – Постанова КМУ), передбачені постановою КМУ від 24.03.2022 № 364.

Доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів забезпечується в межах адміністративно-територіальних одиниць, що не включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, затвердженого наказом Мін`юсту від 01.04.2022 № 1307/5.

За такого, доступ до частини державних реєстрів, в тому числі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, був тимчасово припинений у зв`язку із введенням на території України воєнного стану у 2022 році.

За такого, здійснення перевірки актуального права власності на земельну (садову) ділянку стало можливим лише після відновлення доступу до вказаних реєстрів.

Водночас в документах обліку СК “Корабел” містилась інформація про членство саме Відповідача як користувача вказаної земельної ділянки.

За такого, у відповідача була відсутня правова підстава на вчинення будь-яких правочинів, щодо земельної ділянки та, відповідно, отримання коштів в межах цих правочинів.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивачка 21.01.2023 року звернулась в поліцію із заявою про кримінальне правопорушення. Інформацію про вчинення кримінального правопорушення було внесено в ЄРДР, кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України (Шахрайство), присвоєно номер кримінального провадження 12023152020000114. Станом на день подання цієї позовної заяви триває досудове розслідування у вказаній справі.

Згідно зі змістом розписки, позивачка передала, а відповідач прийняв 3500,00 дол. США, тобто кошти в іноземній валюті без визначення еквівалента у гривні. В постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц зазначено, що, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

В результаті неправомірних дій відповідача, позивачка також понесла витрати у розмірі 96016,90 грн пов`язані з утриманням садової ділянки на яку так і не отримала право власності, а саме:

Сплата членських внесків та цільових внесків Садового товариства “Корабели”: 03.09.2022 р. - 1500,00 грн. 04.09.2022 р. - 308,80 грн; 500,00 грн; 500,00 грн; 2000,00 грн. Здійснення земельних робіт 19.10.2022 року - 22500,00 грн. Вивіз брухту ТДВ "Миколаївбудмеханізація" 15.11.2022 року - 48000,00 грн. Водопостачання та водовідведення МКП “Миколаївводоканал”: 21.09.2022 р. - 12000,00 грн; 8000,00 грн; 11.10.2022 р. - 708,10 грн.

За такого, з відповідача мають бути стягнуті збитки які понесла позивачка в результаті укладення недійсного правочину - договору купівлі-продажу, у розмірі 96016,90 грн.

Також звертає увагу суду, що вона є дружиною військовослужбовця, наразі вона разом із сім`єю проживає у місті Миколаєві. Як видно з документів доданих до цієї позовної заяви, позивачка здійснила ряд заходів щодо використання земельної ділянки, виведення її у власність з метою будівництва та обслуговування житлового будинку. Водночас неправомірні дії відповідача, необхідність встановлення винних осіб та втрати значної кількості коштів, спричинили душевні страждання позивачки та членів її сім`ї. Отже, просить стягнути з 20000,00 грн моральної шкоди.

Оскільки відповідач добровільно повернути отриманні кошти відмовляється, позивачка змушена за захистом своїх майнових прав та інтересів звертатися до суду з цим позовом.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, збір становить - 1 відсоток ціни позову. За такого, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 2611,92 грн

З метою захисту своїх прав та законних інтересів позивачка звернулась до Адвокатського бюро Недибалюк та залучила адвоката Недибалюк О.Г. Додатком №1 до Договору на надання правничої допомоги №25 - 1 від 05.02.2025 р. встановлений гонорар адвоката, що складається з фіксованої суми наданих послуг - у розмірі 14000,00 грн. У разі надання додаткових послуг, оплата здійснюється залежно від кількості витраченого часу - у розмірі 1500,00 грн за годину.

Ухвалою суду від 04.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі , призначено підготовче судове засідання .

Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі.

14.01.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 адвоката Долгової Л.В. надійшло клопотання, в якому вона просить суд зупинити провадження у справі на підставі того, що ОСОБА_2 тривалий час не виходив на зв`язок, як з`ясувалося лише 13.01.2026 року, коли він зміг вийти на зв`язок, на теперішній час він перебуває на військовій службі у складі ЗСУ, наразі фізично проходить службу у бойовій бригаді в Харківській області та не може прибути у судове засідання у встановлений судом день, в нього вилучають засоби зв`язку та видають на короткий час. Не зважаючи на наявність адвоката, відповідач заперечує проти позовних вимог та бажає особисто бути присутнім в судовому засіданні та надати свої пояснення. У зв`язку з вищезазначеним заявник просить суд зупинити провадження у справі

Також представником додано копію військового квитка, де зазначена дата призову на військову службу 30.12.2025 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача адвокатки Долгової Л.В. про зупинення провадження у цивільній справі № 490/2262/25 - відмовлено. В зв`язку з неявкою відповідача та його представника відкладено судове засідання на 17 лютого 2026 року .

У відповідь на запит суду до Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла інформація про те, що солдат ОСОБА_2 , проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 з 03 січня 2026 року, проте з 05.01.2026 року самовільно залишив військову частину та до теперішнього часу (14.05.2026 року) до місця служби не повернувся .

Представник позивача наддав заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності позивача та представника, просить про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся судом належним чином, , в тому числі через оголошення на сайті Судова Влада. Відповідач відзив до суду не надав.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи в порядку ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.09.2022 року ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти у розмірі 3500,00 дол. США - за продаж садової ділянки АДРЕСА_1 на території Садового товариства “Корабели” , про що останнім власноручно була написана розписка.

28.11.2022 року позивачка звернулася з заявою до ММР за наданням дозволу на розроблення проекту земелеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки.

В подальшому , вона дізналася, що вкзаана земельна ділянка належить на праві власності на підставі договору дарування від 27.05.2014 року ОСОБА_4 , що підьверджується Інформацією з Державного реєстру речових правна нерухоме майно.

03.09.2022 року головою СТ “Корабели” позивачці було видано довідку №42 про те, що вона є членом СТ “Корабели” і користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 544 кв.м, на підставі рішення Правління СТ, що підтверджено випискою з Протоколу №5 від 03.09.2022 року - за заявою ОСОБА_2 .

Наданими позивачкою доказами підтверджується, що вона сплатила членських внесків та цільових внесків Садового товариства “Корабели”: 03.09.2022 р. - 1500,00 грн. 04.09.2022 р. - 308,80 грн; , а також на рахунок Товариства 04 вересня 2022 року 3000,00 грн. за підключення до електропостачання, 21.09.2022 р. 20000,00 грн за підключення земельної ділянки № 235 до водопостачання. ;.

Згідно товарного чеку від 19.10.2022 року сплачено за здійснення земельних робіт 22500,00 грн.

Згідно накладної від 15.11.2022 року сплачено за вивіз брухту ТДВ "Миколаївбудмеханізація" 48000,00 грн.

Згідно Акту 11.10.2022 р. позивачкою сплачено МКП “Миколаївводоканал” за виготовленян технічних умов підключення до водопостачання та водовідведення 708 грн 10 коп.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, ОСОБА_1 21.01.2023 року звернулась до ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області із заявою про кримінальне правопорушення. Інформацію про вчинення кримінального правопорушення було внесено в ЄРДР, кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України (Шахрайство), присвоєно номер кримінального провадження 12023152020000114. Станом на день подання цієї позовної заяви триває досудове розслідування у вказаній справі.

В межах досудового розслідування по даному кримінальному провадженню було допитано свідків ОСОБА_3 , який є головою правління СТ "Корабели" , та ОСОБА_5 , яка працювала на посаді бухгалтера СТ "корабели", які підтвердили, що в їх присутності 02.09.2022 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , відбулася угода з приводу купівлі-продажу ділянки № НОМЕР_1 в СТ "Корабели", за якою Відіна передала молдавському 35000 доларів США - про що була написана розписка.

Через деякий час вони дізнався, що ця земельна ділянка була приватизована на дворюрідного брата ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , проте в архівах садового товариства такі дані були відсутні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог частин п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 655 ЦК України, визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України).

Відповідно положень ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки у простій письмовій формі ( в даному випадку - у вигляді розписки) - прямо суперечить вимогам закону.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, на час отримання коштів від позивачки за продаж спірної земельної ділянки ОСОБА_2 не мав права відчужувати цю земельну ділянку, оскільки не був її власником, отже не мав жодної правової підстави на отримання коштів за її продаж.

Більш того, суду не надано навіть доказів того, що ОСОБА_2 був членом СТ "Корабели".

Отже, суд приходить до висноовку, що між сторонами справи не було укладено договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 465/5790/17, від 07 квітня 2025 року у справі № 751/2085/24та відповідно до приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права до даних правовідносин.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що відносини, які виникли між сторонам, є договірними, а тому суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 1212 ЦК України, не заслуговують на увагу.

За такого отримана відповідачем сума у розмірі 3500 доларів США вважається отриманою нею безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню позивачці.

Як наслідок, в результаті неправомірних дій відповідача, позивачка, будучи на той час членом СТ "Корабели" та вважаючи себе належним користувачем спірної земельної ділянки, маючи намір оформити право власності на неї в установленому законом порядку, з метою забезпечення можливості належного користування (як-то енергопостачання, водовідведення та вивезення сміття зі спірної ділянки) понесла витрати у загальному розмірі 96016,90 грн, які були безпосередньо пов`язані з утриманням садової ділянки.

Проте, витрачаючи кошти на утримання земельної ділянки та приведення їїу придатний до використання стан, обгрунтовано сподіваючись на те, що є постійним належним її корсиутвачем та має підстави для отримання цієї ділянки у власність, проте набуття цієї ділянки у власність ОСОБА_1 , було неможливим, внаслідок таких дій відповідача вона безпідставно понесла такі витрати , а отже ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З урахуванням засад розумності і справедливості, обставин справи, суд вважає, що слід визначити розмір компенсації моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі, оскільки позивачка зазнала душевних страждань у зв`язку з діями відповідача, який фактично передав їй у корсиутвання земельгну ділянку, власником якої не являвся, що дало їй обгрунтовані очікування на набуття її у власність, для чого нею було докалдено значних зусиль .

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2611 грн 92 коп., понесені нею при поданні позову.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись до суду , позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8 000 грн, надану в суді першої інстанції.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги № 25-3 від 05.02. 2025 з додатковою угодою , якою визначено розмір гонорару адвоката 14 000 грн , ордер адвокатат Недибалюк О.Г.

В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати на надання правничої допомоги, понесені позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції, в розмірі 14 000 грн є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робами, відповідають критерію розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) 3500 ( три тисячі п`ятсот ) доларів США безпідставно набутих коштів, 96 016 ( дев`яносто шість тисяч шістнадцять) грн. завданої матеріальної шкоди, 20 00 ( двадцять тисяч) грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2611 грн 92 коп. судового збору та 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 08 липня 2026 року

Суддя О.А. Гуденко