Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №487/5269/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5269/26

Провадження № 1-кп/487/553/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2 ,

за участі прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Миколаєві кримінальне провадження, внесеному до ЄРДР № 12024152030001390 від 07.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, неодруженого, утриманців не має, освіта середня, раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 – 1 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в порушення вимог положень ст. 28 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» у 2024, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, систематично вчиняв психологічне, фізичне та економічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою проживають однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_2 , де ведуть спільний побут та мають взаємні права і обов`язки та відповідно до ст. З Сімейного кодексу України вважаються сім`єю, на яку, окрім іншого, поширюються вимоги п. 4 ч. 2 ст. З Закону України «Про запобігання домашньому насильству».

Так, 09.01.2024 близько 20 – 15 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , під час якої словесно ображав її, принижував, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим створив для потерпілої психотравмуючу обстановку, спричинив їй емоційну невпевненість, почуття приниження, страху та психологічний дискомфорт.

За вказані дії постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 09.04.2024 біля 18 – 00 годині ОСОБА_4 , перебуваючи за вказаною адресою, продовжуючи реалізацію своєї протиправної поведінки, вчинив сварку відносно своєї матері ОСОБА_5 , у ході якої словесно ображав її, нецензурно висловлювався, принижував, погрожував фізичною розправою, чим викликав у потерпілої побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість та психологічні страждання.

За вказані дії постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.06.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 06.05.2024 приблизно о 15 – 50 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , у ході якої ображав її лайливими словами, вимагав у неї грошові кошти, намагався забрати її гроші, чим вчинив щодо потерпілої домашнє насильство психологічного та економічного характеру. Вказаними діями він посягав на її особисті немайнові права, майнову самостійність, право вільно користуватися власними коштами, а також створював у неї стан емоційної невпевненості та залежності.

За вказані дії постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.07.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 16.08.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, маючи прямий умисел на продовження вчинення домашнього насильства щодо своєї матері, знову вчинив сварку зі ОСОБА_5 , у ході якої ображав її нецензурною лайкою, штовхав та вимагав у неї грошові кошти. Таким чином, його дії одночасно мали ознаки психологічного, фізичного та економічного насильства, оскільки були пов`язані з приниженням потерпілої, фізичним впливом на неї та протиправним економічним тиском.

За вказані дії постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.11.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначені дії мали не випадковий, а системний і повторюваний характер, вчинялися протягом тривалого періоду часу, були спрямовані на психологічне пригнічення потерпілої, створення у неї почуття страху, безпорадності, емоційної невпевненості, залежності та неможливості спокійного проживання у власному житлі. Внаслідок дій ОСОБА_4 у ОСОБА_5 виникли тривалі інтенсивні й негативні за своїми проявами психологічні (моральні) страждання.

Крім того, 06.09.2024 приблизно о 18 – 55 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , продовжуючи систематичне вчинення домашнього насильства, вчинив сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , під час якої ображав її, принижував, висловлював погрози фізичною розправою, чим спричинив потерпілій психологічні страждання, емоційну невпевненість, відчуття небезпеки та погіршення якості її повсякденного життя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив всі обставини скоєння кримінального правопорушення, свою вину в скоєному визнав повністю. У вчиненому щиро кається та визнає вину. Крім того пояснив, що з 2024 жодних приводів до поліції через вчинення домашнього насилля не мав та на даний час постійно піклується про матір, яка в силу фізичного стану здоров`я не здатна себе обслуговувати.

Представник потерпілої в судове засідання не з`явився, до суду надано заяву, в якій просить провадження розглядати за відсутності при цьому зазначає, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, щодо призначення міри покарання покладається на розсуд суду.

З урахуванням положень ст.325 КПК України, суд вважає можливим з`ясування всіх обставин справи під час судового розгляду проводити без потерпілої сторони.

Крім визнання вини ОСОБА_4 , вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами дослідженими в суді.

Заявою потерпілої ОСОБА_5 від 06.09.2024 яка просить прийняти міри до свого сина ОСОБА_4 , який систематично здійснює домашнє насилля відносно неї.

Постановами Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2024 (справа № 487/1557/24), від 24.06.2024 (справа № 487/3654/24), від 24.06.2024 (справа № 487/3655/24), від 20.05.2024 (справа № 487/4384/24), від 17.07.2024 (справа № 487/4439/24), від 17.07.2024 (справа № 487/4441/24), від 12.11.2024 (справа № 487/8173/24), згідно яких ОСОБА_4 визнавався винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.2 ст. 173 – 2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно потерпілої ОСОБА_5 та порушення обмежувального припису.

Висновком судово – психіатричної експертизи ДУ Миколаївської філії судових експертиз «інституту судової психіатрії МОЗ України» № 140 від 23.05.2025, згідно якого:

2.2. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає з 2024 року хронічним стійким психічним розладом -деменцією при хворобі Паркінсона.

2.3. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає психічним захворюванням, яке виникло у неї після скоєння злочину відносно неї. Психічний розлад ОСОБА_5 є наслідком хронічного нейродегенеративного захворювання, однак ситуація, що досліджується за кримінальним провадженням сприяла прогресуванню хвороби. Відповідь на питання в частині: «...чи спроможна вона усвідомлювати свої дії в суді та під час слідчих дій?» - не входить до компетенції лікаря-психіатра судового.».

2.1.,2.2. В зв`язку з діагностованим психічним розладом у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , його експертну оцінку надано лікарем-психіатром судовим. В той же час як свідчать надані об`єкти експертизи, у ОСОБА_5 виникли підстави для констатації надлишкових перешкод, які утворилися у її життєдіяльності, зумовили порушення звичного стереотипу її життєдіяльності, завдали утиску фундаментальним особистим цінностям і потребам в особистому та фізичному благополуччі, в активній й продуктивній життєдіяльності, упевненості в собі та у своєму майбутньому. Ситуація, що досліджується за кримінальним провадженням була для неї психотравмуючою (стресогенною), що безпосередньо викликало психічний дискомфорт, зумовило тривалі та інтенсивні фізичні й психологічні страждання.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю. Дії обвинуваченого, суд вважає за необхідне кваліфікувати за ст.126 – 1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення життя потерпілої особи (домашнє насильство).

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги пунктів 1 та 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психолога не перебуває, раніше не судимий. До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, відсутність будь – яких претензій морального та матеріального характеру від потерпілої сторони. До обставин, що обтяжують покарання суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог Закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_4 необхідно для його виправлення та запобігання нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах строку покарання, передбаченого санкцією ст.126 – 1 КК України, з покладенням на нього у відповідності до ч.2 ст. 59-1 КК України обов`язків.

Саме таке покарання суд вважає справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута.

Крім того, положеннями ч. 1, 3, 4 ст. 91-1 КК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Так в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 протягом тривалого часу, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи та погіршення якості її життя.

Отже з метою необхідності зміни насильницької поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 у майбутньому та формування у нього неагресивної моделі поведінки у стосунках, як з потерпілою, так і з оточуючими, до обвинуваченого слід застосувати обмежувальні заходи у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць. На думку суду такі обмежувальні заходи із покладенням обов`язку будуть сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено

Керуючись ст.ст.349, 368, 370 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126 – 1 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду

На підставі ч.2 ст.59 – 1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя ОСОБА_1