Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №208/8792/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 208/8792/25

Провадження № 2/0203/656/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток в спільній сумісній власності та визначення права власності на частину квартири в порядку спадкування, –

встановив:

03 липня 2025 року позивачка звернулася до Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток в спільній сумісній власності та визначення права власності на частину квартири в порядку спадкування. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 18 грудня 2006 року № НОМЕР_1 , виданим Селидівської біржі нерухомості, було оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та членами його родини: дружиною – ОСОБА_1 , сином – ОСОБА_5 , донькою – ОСОБА_2 та онукою – ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_4 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачки – ОСОБА_5 17 травня 2025 року позивачка звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті її чоловіка та сина, проте листом від 17 травня 2025 року завідувача нотаріальної контори позивачку було повідомлено про неможливість оформлення її спадкових прав через те, що у свідоцтві про право власності на житло від 18 грудня 2006 року № НОМЕР_1 не визначені частки співвласників. У зв`язку з викладеним, позивачка звернулась до суду з позовними вимогами:

–визначити, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Свідоцтва про право на житло № НОМЕР_1 від 18.12.2006 р. всіх її співвласників, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є рівними – по 1/5 частині квартири;

–визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 право власності на 1/15 частину цієї квартири;

–визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 право власності на 4/15 частин цієї квартири (а.с. а.с. 1 – 2).

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 07 жовтня 2025 року позовну заяву з доданими до неї документами передано за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра (а.с. 37).

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 р. відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом представників сторін, за клопотанням позивачки витребувано від Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Хмельницької області копію спадкової справи, призначено підготовче засідання у цивільній справі на 11 грудня 2025 року (а.с. 44).

Цивільна справа розглянута Центральним районним судом міста Дніпра за виключною підсудністю за місцезнаходженням спірного нерухомого майна згідно ст. 30 ЦПК України за зміненою підсудністю Селидівського міського суду Донецької області.

09 грудня 2025 року від Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Хмельницької області надійшли витребувані докази (а.с. а.с. 50 – 84).

В підготовче судове засідання 11 грудня 2025 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Ухвалою суду було продовжено підготовче провадження у цивільній справі на 30 днів. У зв`язку з неявкою учасників справи підготовче засідання було відкладено на 27 січня 2026 року (а.с. 86).

В підготовче судове засідання 27 січня 2026 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Ухвалою суду було закінчено підготовче провадження у цивільній справі № 208/8792/25 та призначено її для розгляду по суті в судовому засіданні на 23 лютого 2026 року (а.с. 93).

28 січня 2026 року від представника позивачки адвоката Прокоф`єва О.Л. надійшла заява про розгляд цивільної справи за відсутності позивачки та її представника (а.с. а.с. 97 – 99).

В судове засідання 23 лютого 2026 року відповідачі не з`явились, про причини неявки не повідомили, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. У зв`язку з неявкою відповідачів судове засідання було відкладено на 30 березня 2026 року (а.с. 103).

В судове засідання 30 березня 2026 року учасники справи не з`явились. Враховуючи повторну неявку відповідачів, які про причини неявки не повідомили, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, та зважаючи на заяву представника позивачки про розгляд справи за її відсутності, судом було розглянуто цивільну справу по суті.

Відповідачі в судові засідання не з`явилась, відзиви на позов до суду не надходили. Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом поштових відправлень, а також шляхом розміщення оголошень на веб-порталі судової влади (а.с. а.с. 48, 89 – 91, 96, 106, 108 – 109) Клопотань про розгляд справи за їх відсутності відповідачі не надали, про причини неявки не повідомили. З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 18 грудня 2006 року № НОМЕР_1 , виданим Селидівської біржі нерухомості, квартира АДРЕСА_1 дійсно належить по праву приватної спільної власності ОСОБА_4 та членам його родини: дружині – ОСОБА_1 , сину – ОСОБА_5 , доньці – ОСОБА_2 та онуці – ОСОБА_3 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 7).

Згідно ордеру на житлове приміщення № 76 від 29 червня 1992 року, копія якого надана до матеріалів цивільної справи, виданого на підставі рішення виконкому № 66 від 24 червня 1992 року, він є підставою для вселення до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , його дружини ОСОБА_1 , сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_2 (а.с. 8).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14103280, виданого 02 квітня 2007 року Селидівським бюро технічної інвентаризації, зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 5). Підставою для реєстрації права власності зазначене свідоцтво про право власності на житло від 18 грудня 2006 року № НОМЕР_1 , видане Селидівськоою біржою нерухомості.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про набуття ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку приватизації.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на час реалізації позивачкою та її матір`ю свого права на приватизацію житла) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України 1963 року (чинного на час приватизації спірної квартири) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно ч.ч. 2, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.ч. 2, 2 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи визначену цивільним законодавством презумпцію рівності часток у праві спільної сумісної власності, враховуючи відсутність у суду будь-яких підстав для відступлення від рівності часток, немає підстав припускати, що розподіл часток у приватизованій квартири між членами родини не був рівним.

З цих мотивів слід дійти висновку, що у разі поділу спільної квартири на частки для вирішення питання їх спадкування ідеальні частки у спільній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_1 слід визнати рівними – по 1/5 у кожного співвласника.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12 грудня 2022 року Новогродівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 600 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 грудня 2023 року Новогродівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 445 (а.с. 10).

17 травня 2025 року позивачка звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка – ОСОБА_4 та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 67).

Листом від 17 травня 2025 року № 734/02-14 завідувача Старокостянтинівської державної нотаріальної контори позивачку було повідомлено про неможливість оформлення її спадкових прав через те, що у свідоцтві про право власності на житло від 18 грудня 2006 року № НОМЕР_1 , виданому Селидівською біржою нерухомості, не визначені частки співвласників (а.с. 84).

Крім того, 17 травня 2025 року позивачка звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її сина – ОСОБА_5 та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 53).

Листом від 17 травня 2025 року № 735/02-14 завідувача Старокостянтинівської державної нотаріальної контори позивачку було повідомлено про неможливість оформлення її спадкових прав через те, що у свідоцтві про право власності на житло від 18 грудня 2006 року № НОМЕР_1 , виданому Селидівською біржою нерухомості, не визначені частки співвласників (а.с. 84).

Згідно свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 26 липня 1980 року Артемівською міською радою народних депутатів Перевальського району Ворошиловградської області (нині – м. Кипуче Луганської області), актовий запис № 64 позивачка дійсно була дружиною ОСОБА_4 (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 01 березня 1986 року Губчанською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області, актовий запис № 1, позивачка дійсно є матір`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною 1 статті 1222 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами, встановленими статтею 1258 ЦК, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтями 1261 – 1266 ЦК визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У відповідності до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладених положень суд приходить до висновку, що 1/5 частка квартири в буд. АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_4 , перейшла в спадок його дружині – позивачці, та їх дітям: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рівних частках, що складає 1/5 : 3 = 1/15, тобто кожен із зазначених спадкоємців одержав 1/15 частку.

Оскільки позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті свого сина ОСОБА_5 , вона успадкувала його частку квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 1/5 частини, одержаної під час приватизації, та 1/15, успадкованої ним після смерті батька – ОСОБА_4 , що становить 4/15 часток.

В цілому, позивачка набула право власності на 8/15 часток квартири АДРЕСА_1 , а саме: на 1/5 (чи 3/15) – під час приватизації, 1/15 – в наслідок спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 та 4/15 – в наслідок спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 (у тому числі 1/15 – успадковану за законом ОСОБА_6 після смерті батька ОСОБА_4 ). Решта 7/15 квартири АДРЕСА_1 належать відповідачам: 4/15 – ОСОБА_2 (1/5 чи 3/15 – під час приватизації та 1/15 – успадкована після смерті батька ОСОБА_4 ) та 3/15 (чи 1/5) – ОСОБА_3 в порядку приватизації.

Оскільки позивачка не змогла оформити право власності на частину квартири, яка була успадкована за законом після смерті чоловіка та сина через те, що в правовстановлювальному документі не були визначні частки співвласників, її позовні вимоги про визнання право власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 15, 328, 1216, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст.ст.13, 76, 81 – 83, 89, 95, 141, 263 – 265, 268, 274, 289 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток в спільній сумісній власності та визначення права власності на частину квартири в порядку спадкування – задовольнити.

Визначити, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Свідоцтва про право на житло № НОМЕР_1 від 18.12.2006 р. всіх її співвласників, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є рівними – по 1/5 частині квартири.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_4 ) в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_4 ) в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 4/15 частини квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складений 20 квітня 2026 року.

Суддя С.В. Єдаменко