Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №208/4273/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/4273/26

№ провадження 1-кп/208/1335/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського, у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості від 20.03.2026 року у кримінальному провадженні №62025050010024560 від 08.07.2025 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, колишнього військовослужбовця військової служби за мобілізацією на особливий період, який на час скоєння кримінального правопорушення перебував на посаді кулеметника стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.409, ч.1 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді кулеметника стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з метою повністю ухилитися від виконання обов`язків військової служби, 29 грудня 2025 року перебуваючи у АДРЕСА_2 , подав рапорт до командування військової частини, про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю, разом із додатком – підставою для звільнення у вигляді завідомо фіктивної довідки до акту огляду медико – соціально експертної комісії від 29.11.2023 Серії 12 ААГ №318025, виданої КЗ «ОКЦ МСЕ» ДОР міжрайонною Дніпровською МСЕК №2, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді кулеметника стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 29 грудня 2025 року перебуваючи у с. Шевченко, Покровської територіальної громади Донецької області, будучи звільненим із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю, тобто шляхом обману, заволодів грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 в розмірі 21 932 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять дві гривнi), чим військовій частині НОМЕР_1 , в особі держави, завдано матеріальної шкоди, на вказану суму тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

20.03.2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , та прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, в якій сторони зазначили формулювання обвинувачення та її правову кваліфікацію із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, узгодили покарання за ч.4 ст.409, ч.1 ст.190, ч.1 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням

Сторони угоди оговорили наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, передбачені КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.409, ч.1 ст.190 КК України, визнав повністю та зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості, зазначивши, що добровільно уклав її, надав згоду на застосування до нього узгодженого покарання.

Прокурор ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначили, що угода укладена сторонами добровільно, наслідки укладання угоди є зрозумілими для сторін, зміст угоди відповідає вимогам КПК України та КК України, у зв`язку з чим просили затвердити її.

Представник потерпілого - ВЧ НОМЕР_2 в судове засідання не з`явився, але заяву, у якій не заперечував проти укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Дослідивши наявні матеріали справи та з`ясувавши думку сторін, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.409 КК України як ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчинене в умовах воєнного стану та за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до ст.12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.409, ч.1 ст.190 КК України відносяться до тяжкого злочину та кримінального проступку, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним не існує, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який в силу ст.89 КК України не судимий, колишній військоослужбовець, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, є щире каяття та повне відшкодування матеріальної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості, відповідає санкції ч.4 ст.409, ч.1 ст.190 КК України та вимогам ст.70 КК України щодо сукупності кримінальних правопорушень.

Згідно ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення останньому за ч.4 ст.409, ч.1 ст.190, ч.1 ст.70 КК України узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років позбавлення волі за ч.4 ст.409 КК України та 1 (одного) року обмеження волі за ч.1 ст.190 КК України, а також призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Разом з цим, застосовуючи кримінальне покарання до обвинуваченого у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, зважаючи на умови укладеної угоди, особу винного, який в порядку ст.89 КК України не судимий, щиро розкаявся та повністю відшкодував матеріальну шкоду.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись п. 1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.03.2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , та прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62025050010024560 від 08.07.2025 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.409, ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.409 КК України, - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.190 КК України, - у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов`язки, а саме :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Вирок відповідно до ст.532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений, з підстав передбачених ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Кам`янського протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1