Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №201/7255/23 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/7255/23

Провадження № 2/201/251/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П., Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Кравцова Анастасія Ігорівна про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту, визнання права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідача

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 20 червня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П., Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Кравцова Анастасія Ігорівна про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту, визнання права власності та витребування майна, в якому позивач просив суд:

-Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 07 березня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. за реєстровим №72.

-Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер 5-25, видане ОСОБА_2 17.01.2023 державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Кравцовою Анастасією Ігорівною.

-Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір?ю ОСОБА_1 і яка записана в його свідоцтві про народження як ОСОБА_5 .

-Визнати за позивачем право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у порядку успадкування за матір?ю.

-Витребувати з чужого незаконного володіння відповідача домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що чоловік його матері ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

За заявою від 21 травня 2022 року його мати ОСОБА_4 прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла та позивачем 30 листопада 2022 року було подано заяву до Першої дніпровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємця першої черги.

Звернувшись до нотаріуса він дізнався що ОСОБА_3 за день до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів відповідачу.

Його вітчим був хворим на рак, стан його здоров`я був не стабільним та його емоційний стан викликає сумніви у позивача оскільки йому вводили препарати які впливали на його стан, а тому при яких обставинах він міг скласти заповіт незрозуміло.

Отже померлий перебував у надзвичайно важкому стані через онкозахворювання, що істотно впливало на усвідомлення значення дій, а тому позивач пославшись на вимоги ст ст 203, 225, 215 ЦК України просив суд визнати заповіт від 07 березня 2022 року недійним.

Стосовно позовних вимог про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 зазначив що його мати неодноразово за період свого житті одружувалася та змінювала прізвище а тому просив встановити факт родинних відносин (т. 1 а.с.2-6).

24 серпня 2023 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в її задоволенні, так як померлий ОСОБА_3 був його троюрідним братом та жив з ним на сусідній вулиці.

28 травня 2002 року ОСОБА_3 успадкував після смерті своєї матері 3/4 частки спірного домоволодіння.

ОСОБА_3 часто скаржився йому на свою дружину ОСОБА_4 , яка зловживала спиртними напоями та крала в нього грошові кошти витрачаючи їх на алкоголь, часто безпідставно викликала поліцію та конфліктувала з сусідами.

Так як ОСОБА_3 побоювався що його дружина може вчинити протиправні дії з відчуження його будинку ще у 2014 році він передав йому на зберігання правовстановлюючі документи на будинок. В 2019 році він повернув ОСОБА_3 документи на будинок та вже на передодні смерті повідомив йому що документи зберігаються заховані вдома.

В січня 2022 року ОСОБА_3 зателефонував йому та попросив відвести до лікарні. Згодом в лютому 2022 року ОСОБА_3 зателефонував йому та повідомив що він перебуває в лікарні куди він систематично приходив та приносив ліки.

Зі слів ОСОБА_3 йому відомо що його дружина за весь час його перебування в лікарні лише два рази приїздила до нього, ліки не купувала, а позивач взагалі жодного разу не приїздив.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 зателефонував йому та попрохав привезти документи на будинок та нотаріуса, що він й зробив.

ІНФОРМАЦІЯ_3 коли він приїхав до лікарні йому повідомили що ОСОБА_3 помер.

Після похорон ОСОБА_3 , організацією яких займався він, приїхав до нього додому та в присутності позивача та його матері забрав документи на будинок, а 05 серпня 2022 року звернувся з заявою до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , 17 січня 2023 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (т. 1 а.с. 78-80)

23 січня 2023 року представником позивача подано відповідь на відзив в якому наполягали на задоволенні позовних вимог, зазначивши що відповідачем не надано жодного доказі на підтвердження аморальної поведінки його матері, окрім того надані приватним нотаріусом пояснення не спростовують викладених в позові сумнівів щодо дійсного наміру та ясного розуму заповідача під час оформлення спірного заповіту (т. 2 а.с. 55-57).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20 червня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 1 а.с. 61-62).

Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

22 червня 2023 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с. 63).

Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову (т. 1 а.с. 8-9), яка ухвалою судді від 22 червня 2023 року була частково задоволена (т. 1 а.с. 64-66).

17 липня 2023 року надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с. 69).

Ухвалою судді від 17 липня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П., Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Кравцова Анастасія Ігорівна про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту, визнання права власності та витребування майна, (т. 1 а.с. 70-71).

Разом з відзивом відповідачем було надано заяву про допит свідків та витребування доказів (т. 1 а.с .93-100).

Клопотання відповідача про витребування доказів 12 вересня 2023 року в судовому засіданні було залишено без розгляду за заявою представника відповідача (т. 1 а.с. 106).

12 вересня 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про витребування доказів (т. 1 а.с. 108-110).

17 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. надано письмову заяву в якій вона повідомила, що 07 березня 2022 року до неї зателефонував ОСОБА_3 та повідомив що він знаходиться в лікарні та бажає скласти заповіт на брата ОСОБА_2 , обговоривши текст заповіту, вона підготувала документи та близько 17:00 за нею заїхав ОСОБА_2 після чого вони з ним поїхали до лікарні на вул. Шмідта, 28. Піднявшись до палати де знаходився ОСОБА_3 вона запропонувала третім особам залишити палату, після чого ОСОБА_3 вголос прочитав текст заповіту, підтвердив своє бажання залишити своє майно ОСОБА_2 після чого підписав обидва примірники заповіту та розписався в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. На час підписання вів себе адекватно, швидко та повно відповідав на поставленні йому запитання (т. 1 а.с. 121).

24 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла витребувана завірена належним чином копія спадкової справи заведена після смерті ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 124-180).

24 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла витребувана завірена належним чином копія спадкової справи заведена після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 182-250, т. 2 а.с. 1-26).

23 січня 2024 року представником позивача було подано клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 59-61) та виклик свідків (т. 2 а.с. 63-64).

23 січня 2024 року в судовому засіданні розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів було вирішено повторно направити ухвалу суду про витребування доказів приватному нотаріусу Камеко Т.П. (т. 2 а.с. 66).

29 лютого 2024 року на адресу суду надійшли витребуванні документи (т. 2 а.с. 81-84).

06 березня 2024 року в судовому засіданні було оглянуто оригінал заповіту від 07 березня 2022 року (т2 а.с. 90-91).

02 квітня 2024 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 99-100, 108-110).

02 квітня 2024 року ухвалою суду задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів (т. 2 а.с .114-115).

14 травня 2024 року представником відповідача подано заперечення на клопотання представника позивача про витребування доказів (т. 2 а.с.125-126).

06 червня 2024 року на адресу суду надійшли витребуванні докази (т. 2 а.с. 127-132).

20 червня 2024 року представником позивача подано клопотання про призначення у справі судово- психіатричної експертизи (т. 2 а.с. 135-138).

24 вересня 2024 року в судовому засіданні клопотання про витребування доказів представника позивача було залишено без розгляду за його заявою (т. 2 а.с. 156).

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про призначення посмертної судово – психіатричної експертизи, провадження у справі зупинено (т.2 а.с. 158-163).

24 грудня 2024 року справа повернулася з експертної установи без виконання (т. 2 а.с. 165).

25 грудня 2024 року ухвалою судді провадження у справі було поновлено (т. 2 а.с. 169).

17 лютого 2025 року представником позивача подано клопотання про призначення посмертної судово – психіатричної експертизи (т. 2 а.с. 181-182).

17 лютого 2025 року ухвалою суду клопотання представника позивача про призначення посмертної судово – психіатричної експертизи задоволено провадження у справі зупинено (т. 21 а.с .191-194)

15 квітня 2025 року ухвалою судді провадження у справі поновлено (т. 2 а.с. 20).

30 травня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про призначення посмертної судово – психіатричної експертизи задоволено провадження у справі зупинено (т. 2 а.с. 211-213).

05 листопада 2025 року проведено експертизу та надано висновок судово -психіатричного експерта № 37-П відповідно до якого ОСОБА_3 під час складання заповіту від 07 березня 2022 року на будь – який психічний розлад не страждав. За своїм внутрішнім станом у той період часу він міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. (т. 2 а.с. 232-233).

01 листопада 2025 року провадження у справі поновлено (т, 2 а.с. 234).

04 березня 2026 року представником позивача подано клопотання про призначення повторної посмертної судово – психіатричної експертизи (т. 3 а.с. 5-9).

05 березня 2026 року представником позивача подано доповнення до клопотання про призначення повторної посмертної судово – психіатричної експертизи (т. 3 а.с. 23-25).

10 квітня 2026 року представником відповідача подано заперечення на клопотання представника позивача про призначення повторної посмертної судово – психіатричної експертизи (т. 3 а.с. 34-39).

14 квітня 2026 року ухвалою суду відмовлено в призначенні повторної посмертної судово – психіатричної експертизи (т. 3 а.с. 42-46).

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначеного до судового розгляду по суті (т. 3 а.с. 47-48).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідачем надано суду заяву про розгляд справи за його відсутності проти задоволення позовних вимог заперечував.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, надавали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 28 травня 2005 року ОСОБА_3 , успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_6 , частини домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 28).

23 червня 2005 року ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 29).

Згідно довідки № 5073 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 входять: співвласник частин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , син дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с. 35-37).

07 березня 2022 року ОСОБА_3 склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. , зареєстрований в реєстрі № 72, на ім`я ОСОБА_2 яким заповів останньому все своє майно (т. 1 а.с. 203 назвороті).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 22).

21 травня 2022 року ОСОБА_8 звернулася з заявою до Першої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 20).

21 травня 2022 року було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа № 69299958 (т. 1 а.с. 19)

08 серпня 2022 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 83а).

17 січня 2023 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с .84) .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12 червня 2023 рік власником 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень від 17 січня 2023 року, підстава свідоцтво про право на спадщину, зо заповітом, серія та номер 5-25, виданий 17 січня 2023 року видавник Кравцова А.І., державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори (т. 1 а.с. 10-12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 16).

30 листопада 2022 року з заявою про прийняття спадщини, після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Першої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 23).

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1 а.с. 40).

03 червня 1988 року ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (т. 1 а.с. 41-42).

13 серпня 1993 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на ОСОБА_13 що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (т. 1 а.с. 43-44).

01 вересня 2012 року ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 46).

Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 , ОСОБА_1 його матір`ю є ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 47)

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст.ст.1233,1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Свобода заповіту - це надана фізичній особі можливість на власний розсуд, у межах, визначених цивільним законодавством, розпорядитися власним майном на випадок смерті, змінити чи скасувати заповіт, а також обрати для своїх заповідальних розпоряджень іншу форму, не заборонену законом.

Частиною 2статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Частиною другою ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно з частиною третьою ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що оспорюваний заповіт складено в м. Дніпро 07 березня 2022 року, посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П., записаний нею зі слів заповідача, до підписання прочитаний уголос і підписаний ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі № 72.

Як вбачається з тексту заповіту, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті і на що я за законом матиме право, заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У даному заповіті вказано про те, що заповідачу роз`яснено зміст статей 1233-1236,1241,1248,1253,1254, 1302-1308 ЦК України. Заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається і зберігається у справах приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу, а другий , викладений на бланку нотаріальних документів – видається заповідачу.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Відповідно до частини 2 статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

При цьому, згідно п. 2.5. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 (далі - Порядок), при вчиненні нотаріальних дій визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 Закону України «Про нотаріат», згідно якої під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про нотаріат» визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18, дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача, невідповідність його форми та змісту вимогам чинного законодавства, чи не усвідомлення заповідачем своїх дій на момент складення заповіту.

Незгода позивача із волевиявленням спадкодавця, при відсутності допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх тверджень, не є підставою для визнання заповіту недійсним.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності , допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту від 07 березня 2022 року.

Враховуючи той факт що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним, задоволенню також не підлягають інші позовні вимоги які в даному випадку є похідними.

За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи норми ст. 141 ЦПК , оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо розгляду справи покладаються на позивача.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П., Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Кравцова Анастасія Ігорівна про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту, визнання права власності та витребування майна – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 липня 2026 року

Суддя С.О. Демидова