Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №454/1603/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1603/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю.

за участю секретаря: Бельзецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про скасування постанови про адміністративне порушення,

в с т а н о в и в:

В провадження Сокальського районного суду Львівської області надійшла вищевказана адміністративна справа.

Причиною звернення до суду слугувало те, що поліцейським Шептицького районного відділу ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Михайлом Макарою складено постанову від 15.04.2026 року, з якою не погоджується позивач.

Ухвалою від 11 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, визначено дату судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано сторонам можливість подати суду відзив, відповідь на відзив та заперечення.

Позивач вважає незаконною дану постанову та такою, що підлягає скасуванню. Мотивує тим, що 15.04.2026р., дійсно перебував по вул. Б.Хмельницького у м. Шептицький, будучи водієм транспортного засобу CHEVROLET LACETTI д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі, після проїзду залізничного переїзду в`їхав на ділянку з одностороннім рухом, виконуючи поворот ліворуч завчасно, увімкнув покажчик лівого повороту. Під час здійснення маневру та після вирівнювання керма, механізм вимкнення повороту в автомобілі спрацював автоматично. Тоді працівники поліції, які перебували на відстані від повороту 100-150 метрів, зупинили його транспортний засіб та заявили про порушення.

Представник позивача, адвокат Мокрій Р.З. звертає увагу на те, що, позивач на місці події заперечував вчинення ним правопорушення, намагався надати пояснення, наполягав на тому, що покажчик повороту був увімкненим, однак його пояснення не були взяті до уваги. Крім того, на підтвердження сумлінного ставлення до правил дорожнього руху, надає суду лист-відповідь Територіального сервісного центру МВС 4646, про те, що о 15:18:10 у той же день позивач успішно склав практичний іспит на право керування транспортними засобами категорії А1,А.

Відповідач скористався своїм правом на звернення до суду з відзивом, представник за довіреністю, старший інспектор ВРПП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області Зеновій Чорний навів свої доводи та повідомив, що вважає постанову повністю законною і правомірною, надав суду копію відеозапису.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 15.04.2026 року в м.Шептицький, що поліцейським Шептицького районного відділу ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Михайлом Макарою винесено постанову серії ЕНА №7030251 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Відповідно до вказаної постанови водій, рухаючись по вул.Б.Хмельницького у м. Шептицький, виконуючи поворот ліворуч не увімкнув світловий покажчик повороту, чим порушив п.9.2.б ПДР України.

Позивач категорично заперечив вчинення даного правопорушення, пояснив, що керував автомобілем марки CHEVROLET LACETTI д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч завбачливо увімкнув покажчик лівого повороту. Під час здійснення маневру та після вирівнювання керма, механізм вимкнення повороту в автомобілі спрацював автоматично. Працівники поліції, які здійснювали патрулювання в той день, перебували на відстані 100-150 метрів від вказаного повороту.

Як встановлено з відеозапису наданого суду разом із відзивом, під час складання постанови про адміністративне правопорушення позивач надав пояснення про те, що він не згідний із зазначеним правопорушенням, повідомив, що Правил дорожнього руху він не порушував, світловий покажчик повороту вмикав.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З оскаржуваної постанови інформацію щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, технічного запису, яким здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки в графі 7 постанови «До постанови додаються» відповідна інформація відсутня.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).

Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначені у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Крім того, з досліджених судом відеозаписів неможливо достовірно встановити, що позивачем у справі вчинено інкриміноване йому порушення Правил дорожнього руху.

Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, прийнятій відповідачем, не надається будь-якої оцінки вказаного доказу.

Винність особи може підтверджуватись поясненнями свідків, потерпілих, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та засобів, відеозаписів та іншими документами, однак, в межах даної справи такі докази суду не надано та не спростовано твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Статтею 40 Закону України№580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- та відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення, або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Враховуючи приписи ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верхового суду, викладеними в постанові від 20.02.2019 року в справі 524/9843/16-а та постанові від 08 липня 2020 року у справі 177/525/17.

Адміністративна відповідальність, передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП у зв`язку із порушенням правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами в суду відсутні достатні докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, тому позовна вимога про скасування постанови серія ЕНА №7030251 від 15 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 72-77,90, 241-246, 255, 286 КАС України, суд-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7030251 від 15.04.2026 року, складену поліцейським Шептицького районного відділу ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Михайлом Макарою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП – скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Л. Ю. Фарина