Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №198/538/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6263/26 Справа № 198/538/25 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Олейнікова Олександра Андрійовича на ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року у складі судді Білинського М.В. про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року по цивільній справі №198/538/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено.

Заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду (а.с. 89-91).

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 — адвокат Олейніков О.А. подав апеляційну скаргу (а.с. 99-103), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ТОВ «Цикл Фінанс» не скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, ТОВ «Цикл Фінанс» подало додаткові пояснення у справі, в яких просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін (а.с. 133-135).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення — без змін, з огляду на таке.

Встановлено, що заочним рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22032000125660 від 11.05.2019 року у розмірі 33 052 (тридцять три тисячі п`ятдесят дві) гривні 96 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок; витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок (а.с. 43-46).

Супровідним листом місцевого суду від 12.12.2025 року на адресу реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №1835989 від 30.09.2025 року, а також процесуальними документами поданими до суду самою ОСОБА_1 , направлено копію заочного рішення (а.с. 48).

Також місцевим судом на своєму сайті розміщено оголошення про ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 49).

Згідно поштового повідомлення (R067057445545) ОСОБА_1 отримала копію оскарженого заочного рішення 23.12.2025 року (а.с. 50), що спростовує твердження останньої про те, що про наявність даного рішення їй стало відомо лише 28.01.2026 року у зв`язку з накладенням арешту коштів на її рахунок в рамках виконавчого провадження №801000917.

Проте, заяву про скасування заочного рішення суду ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку лише 18.02.2026 року, тобто з пропуском строку визначеного ч. 3 ст. 284 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 сформулювала висновок про те, що частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зауважила, що зміст положень статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних

статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною третьою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду із такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Доводи скарги про те, що апелянт не могла отримати особисто 23.12.2025 року копію оскарженого рішення оскільки фактичного не проживає за адресою своєї реєстрації, а проживає за адресою: АДРЕСА_2 колегія суддів не бере до уваги оскільки вказане не підтверджується будь-якими належними та достатніми доказами.

Твердження апелянта про отримання копії заочного рішення іншою особою є лише припущеннями апелянта, які не підтверджуються будь-якими доказами, а доказування не може ґрунтуватись лише на припущеннях.

Посилання апелянта на лист-відповідь АТ «Укрпошта» №1853-В-2026032810047-В від 09.04.2026 року також колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказаним листом не спростовується факт отримання апелянтом копії заочного рішення 23.12.2025 року.

Доводам щодо суті позову колегія суддів не дає оцінки оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду у зв`язку з пропуском строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України, а не перегляд заочного рішення по суті.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що розгляд справи проводився без її належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, вказані порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового судового рішення, є безпідставним, оскільки право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи судом першої інстанції не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції залишаючи без розгляду заяву всебічно не дослідив і не оцінив обставини у справі, не спростовують правильності висновків суду, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,–

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Олейнікова Олександра Андрійовича — залишити без задоволення.

Ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «30» червня 2026 року.

Повний текст постанови складено «08» липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров